Війна, 56-й день

Може, колись - у майбутнім житті

Я знову зможу читати книжки -

Тримати, гортати чиїсь думки,

Але сьогодні - ні…

Може, колись - у наступнім житті

Я зможу писати казки.

Смішні та кумедні будуть вони,

Але сьогодні - ні…

Може, в наступнім моєму житті

Буду співати веселі пісні -

Голосно і протяжно,

Але сьогодні - ні…

Може, в наступнім якому житті

Музику стану писати собі:

різні куплети, а мо, увертюри…

Але сьогодні - ні…

І точно ж колись - у майбутнім житті

Смачне я варитиму - вам і собі,

Різні частунки і смаколі.

Але сьогодні - ні…

Скоро - вже скоро в моєму житті…

«Знову удома», - скажу я собі.

Хоч моє серце в лещатах і тьмі,

Кричу про любов, моя Ненько, тобі…

І точно у цьому моєму житті

Загорнута в прапор полями піду,

Стернею ступатиму - йтиму без болю,

бо ж буду на рідній землі.

І не колись, а сьогодні, в пітьмі

«Моя Україно, - кажу я тобі. -

Ти в серці. Ти - серце. Ти - більше життя.

Ти назавжди - це я».

Fb