Війна: чи насправді «в окопах не хворіють»?

З справедливістю цього твердження, і чим взагалі хворіють люди під час війни, розбирався Укрінформ

З якими проблемами зараз найчастіше звертаються до лікарів? Наскільки правдива розхожа істина про те, що в «окопах не хворіють»? І нарешті, що тепер із захворюваннями на ковід? Про це і багато іншого розповіли наші постійні коментатори -  відомі лікарі та експерти, знайомі читачу по багатьох публікаціях в Укрінформі.

Медична допомога на Київщині - працює

Ситуацію з медичною допомогою у Київській області коротко описала Ярослава Августинович, головний лікар Васильківського центру первинної медико-санітарної допомоги. Васильків – місто під Києвом, яке неабияк постраждало від обстрілів рашистів, але окуповане не було.

-  Вже з тиждень, як нам дозволили у Василькові відкрити поліклініку, знову робимо кардіограми, різні аналізи, - ділиться медик. - До того в місті, коли з’явилася можливість, приймав черговий сімейний лікар – до нього йшли всі, кому було потрібно, незважаючи, звідки приїхала людина. Адже у нас було багато біженців – з Бучі, Ірпеня, Гостомелю, Чернігова. У нас хороші зв’язки з волонтерами, вони привозять ліки першої необхідності, ліки для хронічно хворих, дитячі суміші, засоби гігієни. Частина родин з дітками з Василькова повиїжджали, натомість серед біженців багато мам із зовсім малюками - 2019-2021 років народження. Літнім людям передаємо медикаменти через соціальні служби, які доставляють їм продуктові набори, хто може -  приходить до нас за ліками сам.

Лікарка каже, що коли було холодно, зверталося чимало хлопців з тероборони - з простудами і переохолодженнями.

- Виявляємо часом і ковід – хоча зараз робимо лише експрес-тести. Раніше люди через побоювання захворіти на коронавірус бігли до нас за найменших ознак простуди, але страх війни перебив усі інші страхи. Консультуємо людей по телефону, з важкими ускладненнями, дякувати Богові, останнім часом пацієнтів не траплялося, - каже пані Ярослава.  

Може, це тому, що взагалі обставини не сприяють появі різних захворювань? Адже відомо, що під час стресу виділяється багато адреналіну, а цей гормон є природним стимулятором імунітету.

Імунітет «підскакує» на два тижні, а потім – потрібне відновлення

Наскільки відповідає дійсності твердження, що в окопах не хворіють, принаймні, на усілякі ОРЗ, ми запитали у відомого лікаря Світлани Гук, керівника Центру респіраторної медицини та алергології клінічної лікарні «Феофанія».

- Фахівцям (з воєнної медицини. Ред) відомо, що найбільш боєздатні війська - протягом перших двох тижнів. А потім їх потрібно відправляти на відпочинок, знову ж таки, тижнів на два. Спочатку справді діє той адреналін, і люди можуть мало спати, не хворіють навіть тоді, коли перехолоджуються тощо. Хоча, як лікар я бачу, що хворіють: і на розлади шлунку, і на бронхолегеневі захворювання.  Просто, допоки хвороба не звалить з ніг, на неї не звертають уваги, - розповідає спеціаліст.

Тобто, за рахунок якогось свого ресурсу, організм якийсь час тримається. Але стовідсотково  - за це доведеться платити потім, коли цей ресурс вичерпається,  настане виснаження, і буде потрібний час, щоби його відновити. І, якщо у людини були якісь хронічні хвороби, вони «розквітнуть». Взагалі, найближчим часом треба очікувати загострення хронічних захворювань. Бо для організму все це не може пройти  безслідно. Чим молодша людина, чим менше має хронічних захворювань, тим більше вірогідності, що її організм через деякий час повернеться на попередній рівень. Наш організм має великі ресурси, але все одно - мова йде не про один тиждень і навіть не про місяць, у когось це може зайняти набагато більше часу, каже Світлана Гук.

- До того ж, багато залежить від індивідуальних властивостей: хтось продовжує «стресувати», навіть поїхавши від війни за кордон, інший і на передовій швидко адаптується. Для когось відчуття небезпеки – руйнівне, для іншого - це такий собі стимулятор, яким він підстьобує свої сили. Це не тому, що хтось хороший, а інший поганий, просто ми всі дещо по-різному влаштовані, - нагадує лікарка.

А яка зараз ситуація з коронавірусом? – запитуємо.

З впевненістю можу сказати, що ковід досі є, хоча ми  дуже мало робимо тестів останнім часом, каже пані Світлана. І розповіла про жінку, яка недавно звернулася до лікарів з підозрою на перелом - впала зі сходів. Під час обстеження, через кашель, їй зробили комп’ютерну томографію і виявили ураження 60 відсотків легень. «Ой, я забулася, що у мене вже два тижні температура 38 градусів»,  - пояснила та жіночка.

- До війни через субфебрильну температуру підіймали паніку, а тепер у людини - 38 температура протягом двох тижнів, а й їй і в голову не приходить звернутися до лікаря! – щиро обурюється фахівчиня. – І це не поодинокий випадок, на жаль. Зараз маю пацієнтів з дуже складними пневмоніями, тому закликаю: люди, будь ласка, не нехтуйте своїм здоров’ям, не чекайте, поки закінчиться війна, звертайтеся по допомогу! До речі, у «Феофанії» працюють нині всі відділення, і ми безкоштовно приймаємо на діагностику й лікування всіх, хто цього потребує.

Заповненість «ковідних» ліжок в лікарнях – 8%...

Анатолій Анчишкін, експерт УМЕС (Української медичної експертної спільноти) вважає, що нам просто пощастило, що клінічний перебіг омікрону виявився набагато легшим за попередні штами ковіду, і люди часто самі можуть впоратися з цим захворюванням. Бо ковідом продовжують хворіти й зараз. Так, багато лабораторій не працює, але там, де тести роблять,  коронавірус виявляють. Що стосується Дніпра, де живе фахівець, заповненність стационарів з важким перебігом ковіду зараз становить там приблизно… вісім відсотків. Але, якщо казати про перспективи, вірогідність появи нових штамів ковіду  - цілком ймовірна річ. Тільки коли це трапиться - невідомо.

Стосовно інших інфекцій – вони теж нікуди не поділися. Дуже багато респіраторних захворювань - через великі скупчення людей, через переохолодження. Також біженці потрапляють у лікарні Дніпра з усілякими кишковими розладами, вірусними гепатитами. Що стосується екзотичних захворювань - поки спокійно. Маються на увазі черевний тиф, сибірка – супутники голоду та антисанітарії, якими супроводжуються війни. Хоча тривожні дзвіночки вже є – трапляються випадки ботулізму. Люди, які цього не вміють, почали самі робити різні консерви, а потім - отруюються. 

- Те, що в окопах не хворіють – твердження, звісно, дуже привабливе, але справедливе лише напочатку, - вважає Анатолій Анчишкін. – Організм може витримати перевантаження тиждень-два, а потім наступає спад, - підтверджує він сказане Світланою Гук. - Взагалі ж стреси тільки знижують імунітет. Хоча люди на передовій крім стресу переживають й інші важливі моменти. Коли бійці йдуть у атаку, всі їхні думки та м’язи націлені на виконання задачі. Тому вони, безумовно, менше  схильні до впливу усіляких інших факторів, в тому числі - й різних інфекцій.

Тобто, якщо у людини є мета,  якась справа – це і є гарантія її здоров’я. І психічного, і фізичного.

- Особисто я рятуюся зараз своєю професійною діяльністю. Хтось має лікувати людей, випікати хліб, водити маршрутки - треба розуміти, що життя за будь-яких умов продовжується, -  каже пан Анатолій.

Насамкінець хочеться навести слова австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який вижив у нацистському концтаборі Аушвіц:

«Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікування того, що ще може статися».

Будемо всі займатися своїми справами та наближати Перемогу!

Лариса Гаврилова, Київ