Завжди перші марунові берети із Житомира
Вони завжди попереду, і для них немає нічого неможливого
Житомир зустрічає День Незалежності України із вдячністю за мирне небо над містом військовослужбовцям 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка дислокується в обласному центрі.
Місто проводжає своїх героїв на війну - із надією, що зустріне їх живими. Воно радіє, коли 95-та бригада повертається додому на ротацію. Житомир плаче, коли на Донбасі гинуть наші десантники.
З початку бойових дій на Донбасі 95-та бригада вже стала легендою, завдяки вдалим військовим операціям, звільненню українських міст і своєму найдовшому у світовій військовій історії рейду в 2014 році.
Кореспондент Укрінформу побувала у 95-й бригаді, де дізналася, як готують справжніх десантників, що допомагає їм на війні, як за час бойових дій на Донбасі змінилася армія, та зібрала побажання військових до Дня Незалежності.
НАЙДОВШИЙ РЕЙД ТА ІНШІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ЛЕГЕНДИ
Про 95-ту бригаду ходить чимало легенд, та всі вони базуються на реальних фактах. За мужність і героїзм під час оборони Донецького аеропорту бійців житомирської дев’яностоп’ятки почали називати «кіборгами».
Американський військовий експерт Філліп Карбер назвав серпневий рейд 95-ї бригади у 2014 році найдовшим у військовій історії світу. Тоді майже 400 житомирських десантників під керівництвом командира Михайла Забродського прорвали ворожу лінію оборони, пройшовши до Маріуполя і повернулися вздовж кордону, знищуючи при цьому артилерійські батальйони противника.
95-та бригада брала участь у боях за Дебальцеве, де змогла втримати коридор, яким виходили українські військові. Тоді останніми з окупованої території вийшли майор бригади Олександр Бордюг та його бійці.
Підполковник Сергій Мордвінов з 95-ї бригади майже два місяці мужньо протримався у полоні бойовиків. Він разом із ще одним військовим — єдині, хто вижив з усього складу екіпажу палаючого літака АН-26, який мав доставити зброю та продовольство українським військовим. Мордвінов тоді вдало приземлився з висоти 6000 метрів і при цьому залишився живий.
Військовослужбовці брали участь в обороні Донецького аеропорту. При цьому, перші два з десяти ворожих КМАЗів, відправлених туди з особовим складом і зброєю, знищили бійці 95-ї бригади. Також воїни дев’яностоп’ятки звільняли окуповані українські міста Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ та інші населені пункти.
Під час воєнних дій на Донбасі загинуло 38 десантників із Житомира. У центрі міста на майдані Соборному цього року встановили пам’ятні дошки із портретами військових 95-ї бригади, які полягли в боях за Україну.
ДЛЯ ДЕСАНТНИКІВ НЕМАЄ НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО
У підготовці цього матеріалу мені допомогла оператор інформаційно-аналітичної групи штабу 95-ї бригади Ольга Довгалюк, яка організувала зустріч із військовими. У розмові з нею дізналася, що службу за контрактом вона проходить не так давно, а раніше працювала бібліотекарем.
Ольга ділиться, що перед тим, як прийти в армію, півроку займалася у спортзалі. Зараз щоранку бігає, аби підтримувати фізичну форму. Жінка з посмішкою розповідає, що вже двічі стрибала з парашутом із вертольота Мі-8.
«Коли готувалася, було хвилювання, але безпосередньо у день стрибка всі сумніви і страхи зникли. Відчула, як розкрився парашут, побачила над собою його білий купол і чисте блакитне небо навколо…», - пригадує Довгалюк.
Охочі потрапити у 95-ту бригаду спочатку проходять професійно-психологічний відбір, а потім 1,5-3 місяці займаються у навчальному центрі.
Звичайний день у бригаді розпочинається о 6.00 для строковиків, а о 8.00 для контрактників. До виконання завдань усі приступають після занять із фізичної підготовки. Щоправда, коли заплановані стрибки з парашутом, виїзди на тактичні навчання чи заняття з вогневої підготовки, десантники можуть піднятися навіть о 3-й ночі.
«Десантник повинен уміти все, чого його навчають. У нас на шевронах написано «Сила. Відвага. Честь». Для мене це гасло по життю для того, аби довести, що ми гідні таких слів не тільки на шевронах, а й на ділі», - каже командир самохідно-артилерійського дивізіону 95-ї бригади майор Валерій Вигодянський.
Заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення роти управління батальйону управління 95-ї бригади лейтенант Дмитро Вольський додає, які риси повинен мати справжній десантник: «Це має бути витривала й смілива людина, для якої виконання завдання є пріоритетом №1».
Усі військові, з ким вдалося поспілкуватися, однозначні в тому, що для десантників немає нічого неможливого.
«Підрозділи десантно-штурмових військ виконують найскладніші і найнебезпечніші завдання. Упродовж 5 років ми справляємося з поставленими завданнями, тримаємо марку і показуємо реальну оцінку нашим підрозділам. Для десантників немає нічого неможливо, ми є універсальним і гнучким підрозділом, який може пристосуватися до будь-якого типу бойових дій», - акцентує заступник командира другого десантно-штурмового батальйону 95-ї бригади капітан Іван Федоренко.
Командир взводу вогневої підтримки 95-ї бригади сержант Олександр Палагнюк додає: «З парашутами стрибають не тільки десантники, а інші підрозділи військ. Але нас вирізняє те, що не існує завдань, які неможливо виконати».
Наталія Ососкова працює психологом у 95-й бригаді з 2015 року. Вона переконана, що найважливіший принцип психологічної підготовки десантників при виконанні будь-яких завдань звучить так: «Якщо ти обізнаний, то озброєний».
«Вважаю, що служба у десантних військах найвідповідальніша серед усіх військових підрозділів. Головна риса десантників у тому, що вони віддані своїй справі», - зауважила Ососкова.
НАЙВАЖЧЕ НА ВІЙНІ - ВТРАЧАТИ ПОБРАТИМІВ
Усі мої співрозмовники брали участь у військових діях на сході України з 2014 року, захищаючи незалежність і цілісність нашої держави.
Десантники впевнені, що успішність кожної військової операції залежить від командира й усвідомлення самими військовими свого обов’язку перед державою.
«Передовсім вдалі військові операції залежали від керівництва. Нашим рейдом керував командир бригади, а тепер генерал-лейтенант, Герой України Михайло Забродський. Треба відзначити і командира батальйону, Героя України Олександра Порхуна. Особливо підтримували їхні слова, що давайте сьогодні виконаємо завдання, а завтра будемо повертатися. Це додавало сил, і ми вже могли пішки дійти додому. Основне – це віра в нашу державу, ми не можемо її підвести. Коли нам там (у населених пунктах на Донбасі – авт.) казали, мовляв, ви прийшли до нас, то ми відповідали: “Не прийшли до вас, а звільняємо свою територію і свою державу!” Думаю, в кожної людини, яка сформувалася як особистість, має бути усвідомлення: коли маєш змогу тримати зброю, то повинен захищати свою батьківщину», - каже Іван Федоренко.
Універсальної поради, як психологічно вистояти на війні, немає. Когось підтримують дзвінки додому, іншим допомагають розмови з бойовими побратимами, а хтось у вільний час займається спортом. За словами Дмитра Вольського, важливо постійно бути зайнятим, адже бездіяльність чи безперспективне очікування гнітючі, і це позначається на морально-психологічному стані військових.
Бійці 95-ї бригади визнають, що найважливіше на війні – зберегти особовий склад і мотивувати його, а найважче – втрачати побратимів.
Наталія Ососкова нещодавно працювала з десантниками 25-ї бригади, які повернулися з району проведення ООС. Вона зауважує, що війна – це постійний стрес, адже всі усвідомлюють там загрозу своєму життю і здоров’ю, але адаптація до мирного життя у кожного воїна проходить індивідуально.
«У реабілітації військовослужбовців важлива підтримка рідних і близьких. От саме це найвагоміше, аби десантник швидше повернувся до мирного життя. Важлива й підтримка інших людей, які цінують внесок військових», - підкреслила психолог.
УКРАЇНСЬКИЙ БОЙОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ НАТО
Війна на сході України змінила нашу армію, сьогодні вона стає однією з найпотужніших у Європі. При цьому, зміни помітні не тільки у забезпеченні і підготовці військових, а й на ментальному рівні.
«Десантні війська відійшли від радянської системи і наблизилися до стандартів НАТО, - каже Іван Федоренко. - Ми не святкуємо 2 серпня, змінили форму одягу, колір берета з блакитного на маруновий, емблему і гасло, яке тепер звучить «Завжди перші!» (раніше було «Ніхто крім нас!», - ред.). Ми почали писати нову історію Десантно-штурмових військ України».
Валерій Вигодянський служить у 95-й бригаді з 2006 року і каже, що десантники завжди займалися інтенсивною бойовою підготовкою. Свій високий рівень вони й продемонстрували, починаючи з 2014 року. Майор зазначає, що речове забезпечення, як і підготовка бригади, суттєво змінилися за час війни на Донбасі.
Водночас житомирські десантники демонструють свою боєздатність не тільки на території Донецької та Луганської областей, а й під час участі у міжнародних навчаннях. Про останні розповідає капітан Федоренко:
«95-та бригада бере участь у міжнародних навчаннях, що проходять в Румунії, Польщі, Німеччині. Нещодавно ми тренувалися за курсом «Joint Multinational Training Group – Ukraine» на Яворівському полігоні, де навчалися у колег із НАТО, а також передавали їм свій досвід. США ведуть бойові дії, але вони не працювали в умовах гібридної війни, які нам створює Російська Федерація. Тож їхнім військовим було цікаво дізнатися, як ми діємо в тих чи інших ситуаціях. Однозначно, ми стали потужнішими. Ми не могли зробити свою армію боєздатною без реальних бойових дій. Думаю, десантники ще покажуть, на що здатні, в майбутньому».
ПОБАЖАННЯ УКРАЇНІ ВІД ЖИТОМИРСЬКИХ ДЕСАНТНИКІВ
Наостанок запитала у військових, що вони побажають нашій державі у День Незалежності.
Ольга Довгалюк: «Зичу, аби Мати Божа захищала нашу Україну, допомагала усім нам будувати її щасливою, в добробуті, а ще гарного підростаючого покоління, щоб любов до Батьківщини передавалася з молоком матері»
Валерій Вигодянський: «Україні 28 років і вона вже доросла, а це означає, що пора ставати на ноги, у нас є багато досягнень. Бажаю, щоб ми створили свою велику дружну сім’ю і збагачували нашу країну хорошими ідеями й дружніми стосунками з іншими державами».
Дмитро Вольський: «Хочеться побажати нашій державі свідомого і активного народу, який би цікавився суспільним життям. Пам’ятаймо, що загальна картина ситуації в країні залежить від індивідуальних дій кожного з нас».
Іван Федоренко: «Бажаю Україні мирного неба, аби закінчилася війна, а всі військовослужбовці повернулися живими і здоровими. Важливо, щоб люди пам’ятали загиблих і були вдячними тим, хто зараз захищає нашу державу, жертвуючи собою. Зичу, щоб українці цінували незалежність, яку в нас ще із козацьких часів хотів хтось забрати, але ми завжди давали відсіч. Вважаю, що Збройні Сили – це нащадки козаків, які знищують ворога».
Олександр Палагнюк: «Найважливіше зараз, щоб Україна якомога швидше повернула собі окуповані Крим, Донецьку та Луганську області, увійшла в ЄС, аби розвивалася економіка, зростав рівень життя і, звісно, здоров’я нам усім».
Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та надані 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою