Поховання №4055: через 5 років після загибелі рідні знайшли тіло бійця 92-ї бригади
Сьогодні останки бійця ексгумували і відправили до Чугуєва на Харківщині
Кушугумське кладовище, поховання №4055, напис на табличці «невідомий боєць». Майже 5 років експерти не могли встановити особу загиблого. Наприкінці минулого року з'ясувалося, що тут похований 20-річний боєць 92-ї бригади Руслан Дейнеко.
Сьогодні останки бійця ексгумували і відправили до Чугуєва (Харківська область).
На місці події побував і кореспондент Укрінформу.
Усі ці роки рідні вважали його загиблим, а перші експертизи ДНК співпадінь з якихось причин не виявили. І тільки за висновком експерта від 21 грудня 2018 року біологічні зразки невпізнаного трупа з імовірністю 99,99991% збіглися з ДНК батьків Руслана.
«У 2014 році я здала зразки, і прийшов результат, що мої зразки не збігаються з ДНК загиблого бійця. У 2018 році нам запропонували повторно пройти експертизу, і тоді результати підтвердилися. Більше того, виявилося, що мої результати теж були підтверджені, але нам про це не сказали», – розповідає журналістам мама бійця Ауріка Дейнеко.
За її словами, протягом двох років родину тероризували шахраї. Говорили, що Руслан живий і знаходиться в полоні.
«Просили то телефон поповнити, то під Донецьк приїхати. 10 січня 2019 року ми дізналися, що ДНК збіглося на 99,9%. Увесь цей час ми сподівалися, вірили, чекали, але дива не сталося. Зате тепер будемо знати, де його могила», – говорить Ауріка і згадує, як Руслан вийшов на зв'язок востаннє.
«27 серпня 2014 року він подзвонив, сказав: «Мамо, нас обстрілюють, мені дуже страшно». А ми нічого не могли зробити. Вони не дійшли до Іловайська. Їхню бригаду розбили», – згадує мама героя.
20-річний солдат-контрактник, артилерист 92-ї механізованої бригади був відряджений в зону АТО 24 серпня 2014 року. Він був членом екіпажу САУ (самохідна артилерійська установка).
«Сьогодні ми повертаємо Руслана додому. Наше завдання – зробити все можливе, щоб хлопців з номерами (могили невідомих на Кушугумському кладовищі – авт.) було менше. Вони повинні повернутися додому, нехай навіть і через 5 років», – говорить співробітник національного військово-історичного музею, волонтер пошукової групи «Евакуація - 200» Павло Нетьосов.
Він розповів, як у вересні 2014 року «збирав» останки тіла в полях під Іловайськом.
«Це поля між населеними пунктами Новокатеринівка і Ленінське. Завданням хлопців було – деблокувати «Іловайський котел». Це було 28 серпня. Їх завели в пастку і знищили. В САУ Руслана потрапив снаряд. Від пшеничного поля нічого не залишилося, від установки залишився лише ствол, останки Руслана збирали в радіусі 200 метрів. Ось така складна історія, але справжня», – зазначив Нетьосов.
6 березня на плацу 92-ї окремої механізованої бригади відбудеться прощання з тілом Руслана Дейнеко. Також цього дня відбудеться поховання загиблого бійця на Чугуївському кладовищі №5.
Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка