26 травня. Пам’ятні дати

Бої за Донецький аеропорт тривали 242 дні – з 26 травня 2014 року по 21 січня 2015-го. У ніч на 26 травня 2014 року угруповання проросійських сепаратистів здійснило спробу захопити летовище, авіасполучення на якому було припинено ще 6 травня. З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які знаходилися в старому терміналі аеропорту, скласти зброю і здатися. Український уряд, у свою чергу, теж висунув сепаратистам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки – розпочався бій. У медіацентрі РНБО тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Була задіяна штурмова і армійська авіації, проведена висадка десанту. Силами АТО внаслідок ефективної спецоперації було знищено третину сепаратистського батальйону «Восток». У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту. Тривалий час ситуація навколо летовища залишалася доволі спокійною. Серйозні штурми цього надзвичайно важливого стратегічного об’єкта розпочались вже після підписання Мінських домовленостей у вересні 2014 року. Особливо жорстокими були бої після початку нового, 2015 року. 13 січня, після декількох місяців обстрілів, була зруйнована вежа, де майорів український прапор. 21 січня 2015 року військовослужбовці ЗС України з боями вийшли з території терміналів, оскільки їхні позиції були зруйновані і прострілювалися прямою наводкою. У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кіровоградського полку спецпризначення і батальйону «Дніпро-1», артилеристи і танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК «Правого сектору» і батальйону «ОУН», військові з інших частин. Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності, зразком найвищого героїзму українських військових. Аеропорт називали «українськими Фермопілами», а мужніх захисників летовища супротивник назвав «кіборгами».

Сьогодні Національне свято Грузії – День відновлення незалежності. Відзначається з 1993 року. 26 травня 1918 року уряд Грузії проголосив незалежність країни. Перша незалежна Демократична Республіка Грузія проіснувала до лютого 1921 року. За цей час Грузію визнали 23 держави Європи. З 1922 по 1991 рік Грузія була у складі СРСР. 31 березня 1991 року був проведений референдум про відновлення державної незалежності країни. У референдумі взяли участь 90,5 відсотка виборців, з яких за державну незалежність проголосувало 98,93 відсотка. 9 квітня 1991 на підставі результатів всенародного референдуму Верховна Рада республіки прийняла Акт про відновлення державної незалежності Грузії, що проголосив дійсними Акт про незалежність 1918 року і Конституцію 1921 року.

В Австралії сьогодні День співчуття. Відзначається в пам’ять про десятки тисяч дітей аборигенів, насильницьки відірваних від батьків з метою «асиміляції» серед європейців (подібні антигуманні методи практикувалась з кінця 80-х рр. ХІХ ст. і аж до 60-х років ХХ ст.).

Події дня:

120 років тому (1896) американські репортери Чарлз Генрі Доу і Едвард Джонс уперше запровадили індекс, який вирахували за курсами акцій 30 найбільших американських корпорацій на Нью-Йоркській фондовій біржі; протягом останніх ста років він вважається барометром ділової активності США.

Ювілеї дня:

139 років від дня народження Ольги Петрівни Косач-Кривнюк (1877-1945), української письменниці і перекладачки. Дочка Олени Пчілки. Сестра Лесі Українки. Закінчила Вищі жіночі курси в Петербурзі. Працювала лікарем на Катеринославщині, у радянські часи вчителювала, була бібліографом у медичній бібліотеці в Києві. Перекладала прозові твори з англійської, польської, російської, французької, чеської та скандинавських мов. Була одружена з Михайлом Васильовичем Кривнюком (у 20-х роках працював в Інституті української мови ВУАН, згодом був притягнутий до відповідальності за звинуваченням у приналежності до «Спілки визволення України»). Старанно збирала спогади, листи, фотографії, архіви, все, що було пов’язане з життям і творчістю Лесі Українки. Померла в таборі для біженців в Ауґсбурґу (Австрія) наприкінці Другої світової війни.

90 років від дня народження Майлза Девіса (1926-1991), видатного американського музиканта, джазового трубача, композитора, одного з засновників таких джазових стилів як модальний джаз (modal jazz), кул-джаз (cool jazz) і ф’южн (fusion). Майлз Девіс ще за життя мав статус живої легенди джазу і сучасної музики. Він був семиразовим володарем «Греммі». За ті 50 років, які він знаходився у музиці, Майлз Девіс справив вплив на три покоління джазових музикантів. На відміну від багатьох інших джазменів, Девіс ніколи не був обмежений якимось одним джазовим стилем. Відзначаючи широту інтересів і багатогранність таланту, Дюк Еллінгтон порівнював Девіса з Пікассо. Музикант почав грати на трубі 13-річним підлітком. Спочатку мріяв стати академічним виконавцем, але доволі швидко з головою поринув у вир джазової музики. Виступав в ансамблях Сонні Стіта і Кларка Террі, навчався в Джульярдській музичній школі. У 1945 році він увійшов до складу славетного квінтету Чарлі Паркера. Майлз Девіс не був неперевершеним віртуозом, але поступово зміг створити власний неповторний стиль – його інструмент лунав так, що навіть не бачачи, хто грає, можна було з упевненістю сказати, що грає саме Девіс. На думку одного з критиків, «Девіс надав музиці Паркера інтимного характеру». У 1948 році музикант зібрав гурт, який увійшов в історію джазу як Cаpitol Band – перший ансамбль так званого «прохолодного джазу». Майлз Девіс «виховав» декілька поколінь джазових музикантів. У нього грали Джон Колтрейн, Хербі Хенкок, Чік Коріа, Джон Скофелд, Джон Маклафлін,  Кенні Гарретт і багато інших. Саме після співпраці з Девісом вони стали зірками світової величини.

80 років від дня народження Наталі Євгенівни Горбаневської (1936-2013), російської правозахисниці, поетеси, перекладачки, учасниці дисидентського руху в СРСР. Наталя Горбаневська була ініціатором, автором та редактором першого номера самвидаву бюлетеня «Хроника текущих событий». 25 серпня 1968 року вона взяла участь в акції протесту на Червоної площі проти введення радянських військ до Чехословаччини, за що була заарештована в грудні 1969. А у квітні 1970 року їй був поставлений діагноз горезвісної винаходи радянської каральної психіатрії «уповільнена шизофренія» і вона була направлена на примусове «лікування» до психіатричній лікарні, де перебувала до лютого 1972. З 1975 року, після еміграції, Наталія Горбаневська жила у Франції, працювала в емігрантському журналі «Континент», а також була позаштатним співробітником «Радіо Свобода». Від початку 1980-х років і до 2003 року працювала у газеті «Русская мысль». Вона була блискучим перекладачем. Перекладала з польської, чеської, словацької, французької. Була членом редакції та редколегії російськомовного польського журналу «Новая Польша».

Роковини смерті:

40 років тому у німецькому Фрайбурзі помер Мартін Гайдеґґер (1889-1976), видатний німецький філософ, один з основоположників німецького екзистенціалізму та одна з центральних постатей європейської філософії ХХ ст. Автор філософських праць: «Буття і час», «Кант і проблема метафізики», «Про суть істини», «Манівці», «Що означає думати?», «На шляху до мови», двотомника «Ніцше». Вже за життя Гайдеґґер мав власну школу. У 1915 році 26-річного Гайдеґґера називали «таємним королем філософії», а Ганс-Георг Гадамер згодом зауважував, що «те, про що він читав на лекціях, люди бачили перед власними очима, наче тілесне і відчутне на дотик» (вони познайомилися у 1923 році і Гайдеґґер справив величезний вплив на Гадамера).