«Кавказ-2016» і європейська безпека: кому і де Росія вдарить у спину?

Аналітика 16.09.2016 09:00 1781

Залишаються застарілі ілюзії, що безумство одного хворого диктатора не завершиться безглуздою європейською бійнею

Зверніть увагу - питання, звідки саме можуть виходити загрози для європейської безпеки, не виникає ні у кого. Це могло б бути для Росії тривожним фактом, якби не одне «але». Саме такий ефект є для кремлівських «верховодів» прогнозованим та навіть бажаним. Росію тішить, коли її бояться, адже Росія не може запропонувати світу нічого, окрім страху.

Але ця логіка, нав'язана великій країні «дрібним хуліганом з пітерської підворітні», якраз і підтверджує драматичну істину. Розв'язують війни не народи і навіть не армії, які потім на собі виносять всі жертви й тягар. Розв'язують війни політики і диктатори, здебільшого бездарні, хворі на комплекс історичної значущості й просто хворі, такі, які в силу ментальних особливостей просто не здатні прорахувати наслідки власних дій та збагнути, а чи те місце, яке їм суджено за логікою історії, вони хотіли б посідати у пам'яті людства?

ПЕРЕДВІСНИКИ БУРІ

Новітня історія надає нам жорстокі уроки. Ніхто, ніде й ніколи не хотів війни. Так було перед Першою світовою війною, яка перекроїла кордони після кривавої всеєвропейської різанини. Так було й перед Другою світовою війною, коли у Мюнхені намагалися умовити не їсти м'ясо вже доведеного людожера.

Так вже влаштована людська психологія - люди вперто та до останнього відтягують усвідомлення найстрашнішого, тому що масові вбивства, якими неминуче супроводжується будь-яка війна, виходять за межі моралі і будь-якого вірування, де принцип «не вбий» є одним із головних догматів, що у проповідях Христа, що у сурах Корану.

Тож висновок з усього цього виходить доволі сумний. Велика країна втратила розум. Ця хвора на голову країна є нашим сусідом, від якого не втекти, ані від ненависті його, ані від любові. Ми приречені бути з ним сусідами!

Як це не було б прикро, однак Україні необхідно готуватись до найгіршого. Після фактичного провалу двосторонніх переговорів між лідерами США, ФРН, Франції і Росії з «українського питання» на полях саміту G20 у КНР (4-5 вересня ц.р., Ханчжоу) сторони перейшли на новий рівень протистояння.

Фото: Xinhua/Укрінформ

США та Європейський Союз розширили санкції проти Росії, які будуть продовжуватися до того часу, поки Москва буде нехтувати міжнародним правом, загрожуючи територіальній цілісності, безпеці й суверенітету України.

Росія відповіла за власною логікою: масштабними навчаннями «Кавказ-2016», активна фаза яких була проведена 5-10 вересня поточного року. Навчанням передувала абсолютно показова «раптова перевірка» військ Південного, за участі Західного та Центрального військових округів Збройних сил Росії. Під час цих заходів Російська Федерація недвозначно продемонструвала готовність до активних дій на Південно-Західному стратегічному напрямку, а практично - на українському напрямку, включно з моральною та організаційною готовністю застосувати проти нас усі можливі засоби збройної боротьби, в тому числі - зброю масового ураження.

Фото: nikitskij.livejournal.com

Українському керівництву, як і народу України, не варто вдаватися до самообману або відтягувати усвідомлення очевидного факту - Росія готується знищити Україну для досягнення власних геополітичних цілей.

У ході вже згаданої «раптової перевірки» в залучених російських округах, на окупованій території Криму та окремих районів Донецької і Луганської областей, а також вздовж кордону з Україною було сформовано потужне угруповання російсько-терористичних військ (сил), за різними джерелами, загальною чисельністю близько 100 тис. осіб, у тому числі 42 тисячі російських військових безпосередньо на кордоні з Україною.

На озброєнні цього угруповання нараховується: бойових ударних літаків - близько 500; бойових ударних та багатоцільових вертольотів армійської авіації - 300; тактичних ракетних комплексів «Точка-У» - 4; танків - 300; бойових броньованих машин - 1570; артилерійських систем - до 370; реактивних систем залпового вогню - 170.

На оперативних аеродромах були зосереджені ударні авіаційні угруповання у складі фронтових бомбардувальників Су-24, Су-25 та Су-34 Військово-космічних сил ЗС РФ. Крім того, були розгорнуті та підготовлені до бойового застосування ударне і десантне з'єднання кораблів Чорноморського флоту РФ, які посилювались кораблями з Північного та Балтійського флотів ЗС РФ.

Фото: Сергій Савостьянов / ТАСС

У ході навчань, для протидії заходам «противника» (читай - України) з розгортання власних оперативно-тактичних резервів російські стратеги планували нанесення повітряних ударів, до яких мали залучатися вертольоти армійської авіації та літаки фронтової авіації. Удари по стратегічних об'єктах на оперативно-стратегічну та оперативну глибину (на території України та в її акваторії Чорного моря) планувалося здійснити літаками дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації Ту-160, Ту-95М та Ту-22М3 шляхом умовного нанесення ракетно-бомбових ударів. Зайве нагадувати - ці літаки є носіями ядерної зброї.

Коротше кажучи, нас лякають «по-дорослому». І знову зараз, як це вже бувало в історії людства, ніхто не хоче вірити в найгірше - для масованої різанини, здавалося б, немає жодних підстав.

Але ж лише сліпий не бачить - саме такого змісту і спрямованості провокаційні підготовчі та демонстраційні заходи в Збройних силах РФ здійснювалися навесні 2014 року - напередодні та в ході окупації Росією українського Криму, а також перед російською агресією на Донбасі.

Подібним чином діяла путінська Росія і в рамках підготовки збройної агресії проти Грузії в серпні 2008 року, якій передувало проведення СКШН «Кавказ-2008» на Північному Кавказі у безпосередній близькості від грузинського кордону.

За оцінками аналітиків і експертів Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», шляхом організації та проведення останніх російських провокацій у Криму та довкола Українського культурного центру в Москві Росія фактично створює привід для нападу на Україну і психологічно готує власне населення до такої війни. Це означає, що у будь-який момент Кремль може вдатися до нових провокацій, модифікованих для досягнення більшого масштабу та резонансу.

Все це, на жаль, дуже нагадує передвоєнну ситуацію можливої великомасштабної агресії Росії проти України та об'єднаної Європи (в т.ч. США/НАТО). Саме так або майже так було й перед Першою, та, особливо, перед Другою світовими війнами.

УКРАЇНА НА ПЕРЕХРЕСТІ. ПРИДНІСТРОВ'Я В ЧЕРЗІ. БАЛКАНИ - НА «ДУМЦІ»

Наша Держава як була, так і залишатиметься на перехресті інтересів Росії та Заходу. Як мінімум, Росія знову активізує збройне протистояння на Донбасі, а як максимум - територія України знову стане ареною бойових дій між «великими» Заходом та Сходом, які можуть мірятися геополітичними амбіціями аж до останнього українця.

Принаймні, Росія вже неприховано готується до такого розвитку подій, про що свідчать як стратегічні військові навчання Збройних сил РФ, так і активізація бойових дій у Донецькій і Луганській областях.

У цьому ж ряду - нещодавній «указ» Є.Шевчука, так званого «президента» самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки (ПМР) про «подальше входження до складу Російської Федерації». Сумнівно, щоб цей відверто маріонетковий лідер утворення, саме існування якого економічно і політично залежить від Росії, здійснив такий крок без погодження з кремлівськими хазяями. Поряд з очевидною перспективою  чергового загострення ситуації в регіоні, аж до «розморожування» силового тиску на Молдову, такий розвиток мав би стати свідченням незворотності планів Росії щодо реалізації її власних «виключних прав» на пострадянському просторі.

За оцінками експертів «Борисфен Інтел», встановлення повного контролю над Придністров'ям дасть змогу Російській Федерації відчутно зміцнити свої позиції в Чорноморському регіоні, який має ключове значення для російських інтересів.

Для України підвищена увага Кремля до Придністров'я несе потенційну небезпеку масштабного російського наступу на Азово-Чорноморському операційному напрямку, вздовж північного Чорноморського узбережжя. До такого наступу можуть залучатися як ті угруповання російсько-терористичних військ, які вже знаходяться на окупованих територіях Донбасу, так і російські сили так званого «кримського угруповання». Метою таких дій може бути удар з двох напрямків для створення «коридору на суходолі» для з'єднання основних сил з Оперативною групою російських військ (ОГРВ) у Придністровському регіоні РМ. Подальше «юридичне» переформатування російських військ у «силові відомства» самопроголошеної ПМР не забере багато часу, адже це вже до дрібних деталей відпрацьовано на окупованому Донбасі.

Для України це означатиме повноцінну війну. Але й для Європи та США/НАТО такий розвиток обстановки несе кардинальну зміну геополітичного ландшафту і породжує нові загрози.

По суті, створення Росією «південного коридору» дає їй змогу створити плацдарм для подальшої експансії в Європу, зокрема на Балкани.

Цей напрямок зараз якось не прийнято враховувати у стратегічних розрахунках, ніби Європа й США/НАТО забули, де саме, починаючи з Югославської кризи 1999 року, точився найбільший, на той час, європейський конфлікт, і яким шоком ті події стали для «ліберального» та розслабленого європейського співтовариства.

Нагадаємо. Саме там, на Балканському півострові, знаходиться головний союзник режиму В.Путіна у Європі - «Велика» Сербія, яку за певних зусиль Росія може спробувати відвернути від європейської перспективи та знову залучити до кола власних «життєвих інтересів».

Для того, щоб зрозуміти реальність такої загрози, достатньо згадати, що перманентне збереження напруженості у цьому регіоні через нестабільність ситуації в цілому ряді країн - у  Греції, Македонії, Боснії й Герцеговині, Косові - за певних обставин може перерости у чергове збройне протистояння, що фактично робить Балкани можливим «детонатором» підриву стабільності Європейського Союзу на Півдні Європи.

Історично Росія завжди мала значний вплив на Балканські країни. Не заглиблюючись у подробиці, варто згадати роль Росії у боротьбі слов'янських народів на Балканах проти османського ярма у 17-18 століттях. Значна роль відводилась Росією Балканському півострову ще й наприкінці 19-го століття, що стало однією з основних причин серії балканських війн, а потім і Першої світової війни. На початку 20-х років 20-го століття Балкани стали також одним із основних напрямів дій Москви з «експорту світової революції».

В кінці 90-х років минулого століття Росія - активний учасник «миротворчої діяльності» на території ряду країн колишньої Югославії після її розпаду. Пізніше, головним чином після операції НАТО «Союзна сила» (т.зв. «Косовської війни»; 24.03 - 10.06.1999 р.) обмежений російський військовий контингент був вимушений поступово покинути територію колишньої Югославії. Фактично, з того часу Росія й живе планами відновлення свого впливу на Балканах.

Фото: wikipedia

У цьому контексті основні зусилля Росії були спрямовані, та й зараз зосереджені, на протидії європейській і євроатлантичній інтеграції балканських країн шляхом політико-дипломатичного, економічного (в т.ч. енергетичного), військово-технічного та інформаційного тиску на ряд країн, а саме: Хорватію, Чорногорію, Албанію, Сербію, Македонію та Боснію і Герцеговину. У ряді випадків Росії вдається якщо не припинити цей рух, то значно його загальмувати у часі шляхом штучного створення та перманентної підтримки міждержавної й релігійно-етнічної напруженості, внутрішньополітичної та соціально-економічної нестабільності, а також підбурювання екстремізму й радикалізму. Перш за все, це стосується таких країн, як: «Велика» Сербія, Боснія і Герцеговина та Македонія.

Разом з цим, за інформацією окремих джерел, протягом останніх 20 років Росія заполонила балканські країни агентами своїх спеціальних служб (головним чином ФСБ, СЗР і ГРУ ГШ ЗС РФ), які приховано, але досить активно скуповували окремі приватні кредитно-фінансові установи, підприємства енергетики, комунікацій і транспорту, об'єкти нерухомості тощо, а також широко інвестували в основні державні проекти цих країн.

Ну чим не підготовка до створення цілої системи з реалізації «гібридної» політики і війни на Балканах?

«СЛОВ'ЯНСЬКЕ БРАТЕРСТВО» НА ХОРВАТСЬКИХ КОРДОНАХ

До речі, у вересні-жовтні ц.р. у «Великій» Сербії планується проведення спільних військових навчань підрозділів сербських, російських та білоруських збройних сил під умовною назвою «Слов'янське братерство», що пройдуть на полігоні Нікінці, за 30 км від сербсько-хорватського державного кордону. Участь у цих навчаннях, окрім Спеціальної бригади ЗС Сербії, візьмуть також військовослужбовці ПДВ Росії та ССО Білорусі.

Інші сербсько-російські навчання під назвою «Барс-2016» також пройдуть на території і в повітряному просторі Республіки Сербія у жовтні поточного року, в районі м. Ніш і на військовому аеродромі Батайніца в Белграді. Навчання проводитимуться на літаках сил військової авіації й ППО Сербії. Російські і сербські пілоти будуть виконувати польоти у змішаних екіпажах. У ході навчань використовуватимуться, переважно, літаки МіГ-29 і нові багатоцільові вертольоти Мі-17, які Сербія нещодавно придбала у Росії. З цією метою до Сербії прибудуть понад 20 російських пілотів, які спільно з сербськими пілотами будуть відпрацьовувати задачі з контролю і захисту повітряного простору, а також нанесення повітряних ударів по наземним об'єктам.

Російські ЗМІ вже подають ці навчання як такі, що проводяться «біля стін НАТО», попутно приписуючи сербам прислів'я - «На небі Бог, а на землі - Росія».

У 1914 році з такого «братерства» розпочалася Перша світова війна. Рівно через 100 років - у 2014 році - Росія напала на Україну (у т.ч., вважайте, за участю сербських найманців).

На думку експертів центру «Борисфен Інтел», це дійсно досить показові аналогії й ознаки. Вони є особливо тривожними на тлі хронічних політичних та соціально-економічних проблем як у згаданих країнах регіону, так і у сусідніх Італії, Греції, Болгарії. Ці тенденції широко використовуються Кремлем, який може розпочати у цьому регіоні чергову добре сплановану системну експансію, що загрожує до основ потрясти усю сучасну європейську політичну будівлю.

СУВАЛКИ: АХІЛЛЕСОВА П'ЯТА ДЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

Варто зауважити, що Балканська стратегії Росії не означає «автоматичне» виключення загрози її масштабних дій на Західному стратегічному напрямку проти країн Балтії й Польщі, її удару на так званому Сувалкському напрямку, який обіцяє значні проблеми усьому регіону Центральної Європи. Така загроза не є неправдоподібною і зберігає свою актуальність.

Зараз російські військові літаки (бойові і розвідувальні) регулярно курсують поблизу кордонів країн Балтії та Польщі; бойові і розвідувальні кораблі, а також підводні човни постійно знаходяться в їхніх виключно економічних зонах; військові навчання поблизу їхніх кордонів мають провокаційно агресивний характер із залученням широкого спектру наступальних видів озброєння та військової техніки.

Але задачі аналогічного змісту й характеру відпрацьовуються російською стороною і на Південно-Західному стратегічному напрямку (тобто на південному фланзі НАТО).

РОБІТЬ ВИСНОВКИ…

Власне, всі висновки вже зроблені. Залишаються застарілі ілюзії, що злодій виявиться не таким вже й злим, і сподівання, що безумство одного хворого диктатора та телевізійна летаргія решти 150 мільйонів наших сусідів не завершаться безглуздою європейською бійнею.

В ілюзіях, сподіваннях або навіть у людських помилках немає нічого смертельного, принаймні, до тих пір, поки ще можливо виправити їхні наслідки. Інколи доводиться вголос повторювати стару істину: «Хто попереджений, той озброєний». Ми попереджуємо - історія вершиться на наших очах, і вона не має умовного виміру.

Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, доцент, генерал-лейтенант запасу.

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-