Виведення з ринку Сенс Банку: ніхто, крім ексвласників-росіян, не постраждає

Виведення з ринку Сенс Банку: ніхто, крім ексвласників-росіян, не постраждає

Укрінформ
Ймовірна націоналізація банку “Сенс” вимагатиме додаткових витрат, та це менше зло, ніж збереження впливу агресора на нашу банківську систему

Національний банк України напередодні ухвалив рішення про виведення з ринку Сенс Банку (колишнього Альфа-банку), що належав росіянам. Тож тепер власників істотної частки фінустанови, котрі перебувають під дією міжнародних санкцій, позбавили права розпоряджатися її активами та в будь який спосіб їх відчужувати. Регулятор також звернувся до уряду з пропозицією затвердити “план дій з урегулювання ситуації за участю держави”. За законом, рішення про націоналізацію системно важливого банку уряд має ухвалити впродовж доби, себто до кінця робочого дня п’ятниці.                                        

А вже зранку в банку працює тимчасова адміністрація, призначена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). У разі позитивного рішення Кабміну (в чому майже ніхто не сумнівається) Міністерство фінансів від імені держави викупить банк за символічну 1 гривню і він стане державним. Тож у вкладників немає жодних підстав для хвилювання. НБУ обіцяє, що процес виведення банку з ринку буде комфортним, безпечним та непомітним для клієнтів. А у ФГВФО  запевнили, що банк працюватиме так, як і раніше, виконуючи зобов’язання перед вкладниками, позичальниками та власниками поточних рахунків.  

Непростий шлях до націоналізації “Сенсу”   

За розмірами активів (понад 65 млрд грн) Сенс Банк входить до першого десятка банків України і має понад 2,6 мільйона клієнтів. Власний капітал банку  -  майже 6 мільярдів, задекларовані збитки за минулий рік – приблизно 7 мільярдів. Банк має розгалужену мережу з понад 200 відділень та майже 700 банкоматів, активно займається споживчим кредитуванням, втілює партнерські проєкти з великими торговельними мережами, є учасником низки державних програм, зокрема “Доступні кредити 5-7-9%”. Тож іти шляхом ліквідації банку й виплати його клієнтам коштів через ФГВФО, як, приміром, у випадку із невеличким банком “Форвард” російського мільярдера Таріко, було ризиковано. Адже це означало б величезні додаткові витрати для держави, не кажучи вже про стрес для клієнтів та потрясіння для банківської системи країни, що в умовах війни загрожує неабиякими проблемами.

Про те, що робити із Альфа-банком (таку назву “Сенс” мав до грудня минулого року), політики та експерти сперечалися ще із перших тижнів війни. Утім, на відміну від українських “дочок” російських державних банків - МР банку (власність Сбєрбанка Росії) та Промінвестбанку (належав державній корпорації розвитку “ВЕБ.РФ”), - рішення про вилучення активів яких ухвалили одразу після початку повномасштабної російської агресії, у випадку із “Альфою” треба було діяти обережно. Адже йдеться про приватну власність, яка в цивілізованому світі є недоторканою, тож надто високим був ризик програшу ймовірних позовів у міжнародних судових інстанціях.

Тому підстави для вилучення активів фінустанови мали бути бездоганними, а процедура — законною. Правове поле для цього формувалося через впровадження санкцій проти російських власників, рішення РНБО та ухвалення спеціального (з прицілом саме на цей кейс) законодавства. Також НБУ визнав ділову репутацію акціонерів “Альфа-банку Україна” – громадян РФ, до яких застосовані міжнародні санкції,  - не бездоганною та заборонив їм використовувати право голосу в банку. До фінустанови було призначено незалежного керуючого.

Загалом процес підготовки банку до виведення із ринку тривав доволі довго. Лише з 28 жовтня набрав чинності закон  “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану”.  Прибічники націоналізації фінустанови тоді сподівалися, що вже з грудня вона стане державною. Але цього не сталося. Після детального вивчення нового законодавчого акта з’ясувалося, що передбаченого ним переліку підстав для передання системно важливих банків у власність держави виявилося недостатньо. У випадку з Альфа-банком ставка на визнання фінустанови неплатоспроможною через проблеми з ліквідністю – невиконання зобов’язань і платежів - не спрацювала. Попри перманентний з початку масштабної російської агресії відтік коштів вкладників, банкові вдавалося зберегти, а під кінець року навіть наростити ліквідність. “Альфа” виявився більш стійким, ніж очікували.

Остаточними кінцевими акціонерами Сенс Банку є Міхаїл Фрідман, Пьотр Авен, Андрєй Косогов, які володіють банком через компанію BH Holdings S.A. та ABH Ukraine Limited.
Остаточними кінцевими акціонерами Сенс Банку є Міхаїл Фрідман, Пьотр Авен, Андрєй Косогов, які володіють банком через компанію BH Holdings S.A. та ABH Ukraine Limited.

Звідси – необхідність нових змін до законодавства, які б передбачали додаткові підстави та інструменти зміни власників-росіян на власницю - Українську державу. А спроби націоналізувати банк за якоюсь іншою процедурою  пов’язані з купою ризиків через потребу у значній докапіталізації банку з боку держави (торік йшлося про $1 млрд). Причому, згідно зі статтею 39 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, докапіталізація має відбуватися одномоментно, на етапі входження держави у капітал банку.  “Зайвих” же грошей в України, зрозуміло, немає. Ресурс на поповнення капіталу банків ні в торішньому, ні в цьогорічному бюджеті не передбачено.

Власники та менеджмент банку активно пручалися націоналізації - відмежовувалися від материнської структури в Росії, переоформлювали частки власності, перереєстровуючи їх у різних юрисдикціях, пропонували Україні самим докапіталізувати банк на мільярд доларів, шукали, кому з непов’язаних із державою агресорів  бізнесменів та банківських груп продати “Альфу”. Зрештою, дійшло до вже згаданого грудневого перейменування. Держава на жодні угоди не приставала -  адже суспільство цього б не зрозуміло, - й була налаштована на націоналізацію. Тому наприкінці травня цього року Верховна Рада ухвалила закон про удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану, згідно з яким НБУ й отримав правові підстави для виведення “Сенсу” із ринку.

На яких підставах “Сенс” виводять з ринку та що буде з ним далі

Ухвалення рішення про виведення банку з ринку в НБУ мотивували тим, що підтримка його акціонерами політики агресора несе для  установи значні репутаційні ризики і негативно впливає на її діяльність. Зокрема через російські “вуха” банку торік установу покинули десятки тисяч клієнтів, багато юридичних осіб відмовилися від подальшої співпраці із установою.

“Остаточними кінцевими акціонерами Сенс Банку є Міхаїл Фрідман, Пьотр Авен, Андрєй Косогов, які володіють банком через компанію BH Holdings S.A. та ABH Ukraine Limited. Підтримка Фрідманом і Авеном політики агресора завдає значного репутаційного ризику та має суттєвий негативний вплив на діяльність банку. Про негативний вплив репутаційного ризику на діяльність “Сенс Банку” та про висновки управлінського персоналу банку щодо суттєвої невизначеності через ці ризики йдеться у звіті незалежного аудитора. Про суттєвий вплив репутаційного ризику свідчать також і показники банку:  його регулятивний капітал за період з 1 квітня 2022-го до 1 липня 2023 року зменшився на 50%", - пояснив на брифінгу голова Національного банку України Андрій Пишний

Сукупність цих негативних чинників, а також репутаційні ризики, пов'язані із застосуванням санкцій до ключових акціонерів, за його словами, створюють загрозу дотриманню прав вкладників і кредиторів. Згідно із законодавством, якщо акціонери, котрі володіють істотною часткою, перебувають під санкціями, а банк є системно важливим і це створює загрозу правам вкладників та кредиторів, Нацбанк зобов’язаний ухвалити рішення про виведення установи із ринку. Напередодні регулятор ухвалив таке рішення та звернувся до уряду з проханням визначитися із участю у процедурі держави.

У вечірньому зверненні у четвер президент Володимир Зеленський привітав таке рішення і наголосив: “...буде правильним, щоб Кабінет Міністрів невідкладно розглянув відповідні пропозиції Національного банку України та підтримав їх щодо цієї фінансової установи в інтересах вкладників, заради фінансової стабільності та елементарної справедливості”.

При цьому в Національному банку заспокоюють: жодних підстав для хвилювання, а тим паче паніки, у клієнтів “Сенсу” немає.                 

Андрій Пишний
Андрій Пишний

“Хочу наголосити: незалежно від того, що була застосована процедура, банк працюватиме у звичайному режимі. Перехід відбуватиметься абсолютно комфортно. Сподіваємося, абсолютно непомітно для клієнтів та безпечно”, - наголосив Пишний

А директорка-розпорядниця Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світлана Рекрут запевнила, що банкомати, відділення та додаток "Сенс Банку" працюватимуть у звичайному режимі, тож клієнти установи майже не відчують пов'язаних із потребою зміни власника та перехідними процедурами незручностей.  

Рекрут підтвердила, що з 9 ранку п’ятниці ФГВФО запроваджує у Сенс Банку тимчасову адміністрацію. Її очолить начальник управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Вікторія Степанець.   

“Як працюватиме банк у ці дні? Обмеження на рух коштів фізичних осіб не буде. Фізичні особи зможуть користуватися своїми коштами на картках у межах лімітів, які (раніше) встановлені банком або НБУ. Також не буде обмежень щодо зняття готівки в банкоматах та не буде обмежень для фізичних осіб з використання овердрафтів у межах встановлених банком  лімітів”, - зазначила керівниця ФГВФО. І додала, що систему електронних платежів (СЕП) тимчасово заблоковано, оскільки цього вимагає чинне законодавство. Проте такі незручності для клієнтів-юридичних осіб будуть тимчасовими.   

“Зараз працюємо на прийом платежів від юридичних осіб, а вихідні платежі стануть можливими завтра (у п’ятницю) з другої половини дня. Також важлива інформація, що декілька днів не діятимуть договори про кредитування. У випадку із юридичними особами, які мають чинні  кредитні договори та кредитні лінії, вони не діятимуть на період роботи тимчасової адміністрації. Стосовно всього іншого, банк працюватиме у звичайному режимі. Банкомати працюють, відділення банків працюють у звичайному режимі, також працюватиме додаток”, - запевнила Рекрут.

Світлана Рекрут
Світлана Рекрут

Вона також розповіла про подальшу процедуру: наступний після запровадження тимчасової адміністрації крок -  взяття банку під контроль, очікуване рішення Кабінету Міністрів щодо участі держави, затвердження плану регулювання, призначення керівників банку за поданням Міністерства фінансів та за погодження з НБУ. Останній крок - передання банку Міністерству фінансів, яке управлятиме ним від імені держави.   

“Усі ці заходи плануємо здійснити протягом вихідних, і в понеділок банк працюватиме у звичайному режимі, але з новим власником”, - запевнила Світлана Рекрут.

Експерти погоджуються, що жодних ризиків для вкладників Сенс Банку – фізичних осіб – у разі його націоналізації не буде. Адже повернення 100% банківських вкладів населення під час дії воєнного стану та півроку по тому гарантується державою.     

“А ризики для бізнесу, який тримає кошти в цій установі, навпаки пов’язані з тим, що банк не перейде у власність держави. Бо якщо націоналізація відбудеться, то надійність вкладів зросте, це підвищить надійність банку. Якщо ж буде обрано варіант зміни акціонерів через передання банку в управління Фонду гарантування вкладів і розпродаж частинами – це ризик. Бо вклади бізнесу держава не гарантує”, – наголошував асоційований експерт в CASE Україна Євген Дубогриз.

Яким буде “життя” “Сенсу” після націоналізації

Отже, цілком ймовірно, що держава стане власницею вже п’ятого банку (разом із Приватбанком, Ощадбанком, Укрексімбанком та Укргазбанком).  Добре це чи погано? Однозначної думки стосовно цього немає. З одного боку, концентрація значної частини банківської системи в руках держави таїть у собі низку ризиків з точки зору розвитку банківського бізнесу, ефективності управління ним, інвестування, формування конкурентного середовища. Плюс - це великі ризики для бюджету. Адже у разі виникнення у котрогось із держбанків проблем — приміром, пов’язаних з недостатньою ліквідністю,  - Україна муситиме докапіталізовувати їх із бюджету. Тому Київ взяв на себе зобов’язання перед міжнародними партнерами — зокрема МВФ — поступово скорочувати цю частку.  Проте, на думку частини експертів, в умовах війни така концентрація навпаки може бути корисною. Адже сприятиме стабільності вітчизняної банківської системи та збереженню довіри до неї з боку суспільства.

За словами президента інвестиційної групи “Універ” Тараса Козака, державна частка в банківському секторі й без того дуже велика. Так було ще до масштабної російської агресії, а після вторгнення – й поготів. Довіри до держави більше, ніж до приватних власників, завдяки чому державний банківський сектор зростає набагато швидше, ніж недержавний.

Тарас Козак
Тарас Козак

“Це органічне зростання. А якщо до цього додати ще й такий немаленький банк, як “Сенс”, то вже ледь не дві третини банківського сектору стануть державними. Крім усього, держава повинна буде коштами платників податків підтримувати ці банки, докапіталізовувати, стежити, щоб там нічого не розікрали”, – каже Козак

 Олексій Кущ
Олексій Кущ

Погоджується із цим і фінансовий аналітик Олексій Кущ: “Під час війни витрачати величезні бюджетні кошти на докапіталізацію й утримання ще одного державного банку недоцільно. Адже після так званого очищення банківської системи у 2014-15 роках частка держбанків у банківській системі зросла до 60%. Зараз вона на рівні 50%, що теж дуже багато. При цьому держава ще й досі не змогла “перетравити” націоналізацію Приватбанку. Я вже не кажу про те, що Ощадбанк, Укргазбанк та Укрексімбанк не є такими банківськими установами, як би хотілося. Тому ще збільшувати частку держави треба дуже обережно”.

Натомість, на думку Євгена Дубориза, на відміну від мирних часів, коли теза про “державу – неефективного менеджера” у більшості випадків справджується, в умовах війни однозначно так казати не можна. Зараз ситуація дуже змінилася.   

Євген Дубогриз
Євген Дубогриз

“Навпаки: саме державні банки підтримують увесь банківський сектор. Вони – єдині, хто хоч якось кредитує реальну економіку. Вони користуються більшою довірою населення, ніж приватні, навіть іноземні, банки. Тому якраз зараз, в умовах війни, я б не стверджував, що збільшення частки держави у банківському секторі – це погано”, – каже експерт.

У Національному банку вплив ймовірної націоналізації Сенс Банку на державну частку у вітчизняній банківській системі критичним не вважають.

“Частка державних банків зросте на 3,3% і становитиме приблизно 56%. Це не є критичним показником. Тим паче, що рішення ухвалене з метою забезпечення фінансової стабільності”, - наголосив Андрій Пишний.

При цьому він не виключив, що після війни банк, як і деякі інші державні фінустанови, можуть продати приватним інвесторам. 

“Після набуття права власності держава (Міністерство фінансів) має визначитися щодо його подальшої стратегії. З огляду на те, що Україна взяла на себе зобов’язання зменшити свою частку в банківській системі, вважаємо, що питання його можливого продажу буде актуальним, як, власне, й будь-якого іншого державного банку”, - сказав глава НБУ.

Також він визнав, що найближчим часом на Україну, вочевидь, чекають численні позови від невдоволених таким рішенням екс власників “Сенсу”, як це було після націоналізації Приватбанку. За словами Пишного, Національний банк вже отримував від акціонерів “Сенсу” повідомлення про наміри оскаржити ухвалу щодо виведення банку з ринку та можливого передання його державі.

“Національний банк готовий до будь-якого розвитку подій. Рішення, яке ухвалювалося сьогодні, цілком обґрунтоване, ухвалене у чіткій відповідності до встановленого порядку і за наявності усіх визначених законодавством підстав", - сказав голова регулятора.   

З іншого боку, маємо розуміти, що на судове протистояння з підсанкційними особами країні доведеться витратитися фінансово. Досвід того ж Приватбанку свідчить, що судові процеси можуть тривати роками. Однак прибічники    націоналізації переконані: ці витрати — ніщо порівняно із тими репутаційними і пов’язаними із цим фінансовими втратами, яких наша банківська система зазнала б за умови збереження до теперішнього статус-кво, коли банківською установою в Україні продовжували володіти громадяни держави-агресора. Тож однозначно йдеться про моральну перемогу у цьому непростому і дражливому питанні, суспільний запит на яку доволі високий.                                                                                         

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-