Нещодавно австрійська держбезпека відзвітувала про викриття масштабної російської дезінформаційної кампанії, метою якої було вплинути на громадську думку в Австрії та налаштувати її негативно проти України. Для цього російські агенти наносили графіті (нібито авторства "українських активістів") із неприйнятним та обурливим контентом для австрійців.
Провідний австрійський експерт із протидії дезінформації Дітмар Піхлер зазначає, що попри те, що більшість дезінформаційних кампаній відбувається онлайн, боротьбу слід направити на реальних замовників таких ІПСО. Діяльність слід поєднувати з просвітницькою роботою серед населення та зміцненням його "імунітету" до дезінформації, зокрема завдяки кращій обізнаності про Україну та механізми російського втручання.
В інтерв’ю Укрінформу засновник мережі Disinfo Resilience Network (Відень), автор аналітичних досліджень про вплив російських інформаційних операцій у німецькомовному середовищі Дітмар Піхлер розповів про масштаби, методи і ключові наративи кремлівської дезінформації в Австрії, передусім спрямованої проти України, пояснив, чому нейтралітет робить Австрію вразливою для таких кампаній РФ, і поділився своїм баченням стратегії протидії.
ДИСКУРС ЩОДО НЕЙТРАЛІТЕТУ АВСТРІЇ РОБИТЬ ЇЇ БІЛЬШ ВРАЗЛИВОЮ ДО РОСІЙСЬКОЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
- Нещодавно в Австрії викрили масштабну російську дезінформаційну кампанію, спрямовану на маніпулювання громадською думкою проти України. Навряд чи ця кампанія вас здивувала, але те, що австрійська влада публічно про це заявила, є важливим. Яке у вас враження від цього рішення? Австрія вже втомилася від російських операцій впливу і прагне чітко заявити про це?
- Я вітаю те, що це розслідування стало публічним й отримало широкий розголос. Важливо також, що воно чітко показало: за подібними діями стоять реальні люди – ті, що у фізичному світі займаються таким, як нанесення графіті під чужим прапором для дискредитації України.
- Якими, на вашу думку, є ключові завдання російських інформаційних операцій саме в Австрії? Чи збігаються вони з тими, що Росія має за мету в інших європейських країнах, чи є щось специфічне для австрійського контексту?
- Загалом вони відповідають типовим кампаніям дезінформації, які Росія веде в Європі. Один із характерних способів полягає в тому, що російська пропаганда , зокрема через офіційні канали, як-от посольство та міністерство закордонних справ РФ, іноді звинувачує Австрію в порушенні її нейтралітету. Мета – спровокувати реакцію та створити громадський тиск на уряд Австрії.
- Чи нейтральний статус Австрії робить її більш вразливою до просування проросійських наративів, скажімо, через її статус "нейтрального майданчика"? Чи відрізняється реакція австрійської аудиторії від сприйняття російських меседжів у інших країнах Європи – західно- або східноєвропейських?
- Я би сказав, що так, дискурс навколо нейтралітету справді робить нас більш вразливими до пропаганди. Водночас у всьому іншому (у поширюваних наративах, інтенсивності пропаганди й дезінформації, а також у готовності вірити в неї) ситуація в Австрії подібна до того, що відбувається в інших західноєвропейських країнах.
Проблема з нейтралітетом полягає в тому, що рух так званих активістів за мир, а також апологети Росії вимагають нейтралітету в політичному сенсі, що де-факто означає проросійську позицію. Австрія нейтральна лише у військовому сенсі, і оскільки вона є членом ЄС, нейтралітет став менш важливим і менш суворим. Історія показує, що навіть у період холодної війни Австрія була частиною Заходу, а не "між блоками", як дехто вважав тоді чи вважає й досі.
СТРАТЕГІЯ КРЕМЛЯ – ДЕМОНІЗУВАТИ УКРАЇНУ ТА ПЕРЕКЛАСТИ ПРОВИНУ НА ЖЕРТВУ
- Які основні теми й образи про Україну ви спостерігаєте в кремлівських наративах, спрямованих на австрійську аудиторію?
- Стратегія Кремля полягає в демонізації України, перекладанні провини на жертву та відверненні уваги від агресії й відповідальності Росії.
Може здатися дивним, але старі пропагандистські штампи, такі як "російську мову заборонено", "українці напали на етнічних росіян", "Майдан був переворотом" або "Україна спровокувала Росію своїм прагненням приєднатися до НАТО", досі актуальні та активно поширюються. Часто згадується і корупція – звісно, без жодного визнання того факту, що агресор, Росія, має значно гірші позиції в рейтингах сприйняття корупції.
- На тлі міжнародних зусиль із мирного врегулювання війни Росії проти України чи помітили ви посилення кремлівських дезінформаційних кампаній в інформаційному просторі Австрії або ширшому німецькомовному регіоні? Чи є спроби Кремля маніпулювати дискусіями про мир, щоб послабити підтримку України?
- Що більше відбуваються переговори, міжнародні зустрічі або, особливо, поширюються новини про жахливі воєнні злочини Росії, то частіше Україна з’являється в заголовках. Це автоматично підвищує кількість дезінформації, як прихованої, так і відвертої.
Що більше обговорень, то більше цілей для тролів, ботів і справжніх людей, які вступають в "інформаційну битву". У такі моменти, коли тема України домінує у новинах, дуже активізуються агенти впливу: західні громадяни, які свідомо або несвідомо діють в інтересах Росії.
ГОЛОВНИЙ КАНАЛ ДЛЯ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ – ІНТЕРНЕТ, АЛЕ Є ПРОБЛЕМА І З ХИБНИМ БАЛАНСОМ У МЕДІА
- А які основні канали та платформи використовуються для поширення російської дезінформації в Австрії?
- Як і в інших західних країнах, головним каналом російської дезінформації є інтернет і, зокрема, соціальні мережі – це беззаперечно. Але інші канали також мають велике значення.
У наших книгарнях можна знайти проросійські книжки. Є проросійські академіки (по всьому світу). Проросійські наративи звучать на ток-шоу (проблема хибного балансу), і ми бачимо російських дипломатів та пропагандистів як співрозмовників в інтерв’ю – не лише на маргінальних медіаканалах.
Цей контент, звісно, поширюється і в соціальних мережах. Там можуть рекламувати проросійські книги, викладати відео з виступами проросійських професорів або фотографії газетних колонок із коментарями російського посла, надрукованими в сумнівних виданнях.
Такі приклади працюють у соцмережах, бо це "контент із реального життя". Коли, наприклад, професор заявляє, що "НАТО винне у війні", це сприймається значно переконливіше, ніж дописи анонімного троля без фото профілю.
Усе це взаємопов’язано: як суспільство, ми чудово усвідомлюємо, що російська пропаганда діє в інтернеті, але майже не помічаємо її на інших каналах, особливо коли вона подається завуальовано. Ми абсолютно незахищені.
Я намагаюся привертати увагу до цієї проблеми, але це складно, бо людям легше атакувати анонімного троля, ніж протистояти реальній проросійській людині, тим паче, якщо вона має певний вплив.
- З того, що я спостерігаю, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році відверта російська пропаганда в традиційних австрійських медіа й на телебаченні значно зменшилася. Однак прагнення до "збалансованого" висвітлення російської війни проти України іноді призводить насправді до хибного балансу, що на практиці сприяє поширенню кремлівських наративів. Чи збігається це з вашими оцінками?
- Коли я побачив, що наш суспільний мовник назвав Бучу "імовірною різаниною", то негайно відреагував і публічно розкритикував це формулювання – і, на щастя, не був у цьому сам. Такі інциденти неприпустимі, адже, попри всю критику, люди все ще більше довіряють авторитетним медіа, ніж соціальним мережам.
Проблема в тому, що ми навіть не обговорюємо те, що антизахідні наративи доволі часто присутні в так званих мейнстримних медіа. Ми бачимо їх на ток-шоу (у вигляді панелей із хибним балансом думок за участю псевдоекспертів), але вони також можуть з’являтися в інтерв’ю, гостьових колонках або навіть у деяких репортажах.
Такі випадки трапляються рідше, ніж до 2022 року, але їхній вплив є значним, адже ми менш пильні поза межами соціальних мереж. Соцмережі широко критикують за фейкові новини й пропаганду, натомість традиційні медіа – ні.
ЩОЙНО ВИ СКАЖЕТЕ ЩОСЬ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ АБО КРИТИЧНО ЩОДО РОСІЇ – БОТИ ТА ТРОЛІ З’ЯВЛЯТЬСЯ Й АТАКУЮТЬ ВАС
- Яку роль відіграють соціальні мережі в таких російських операціях, особливо в медійному ландшафті Австрії? Які платформи ви вважаєте основними каналами для поширення цих меседжів – X, TikTok, Telegram чи інші, і чому Росія обирає саме їх?
- Усі канали мають значення: у соціальних мережах нема фізичних кордонів. В Австрії ми фактично перебуваємо в єдиному інформаційному середовищі з нашими сусідами з Німеччини та Швейцарії. Особливо активно Росія працює по Німеччині, а це певною мірою впливає і на нас, бо ми споживаємо той самий контент і бачимо ті самі коментарі.
І йдеться не лише про TikTok: короткі відео в Instagram також містять багато прихованої або відкрито проросійської пропаганди. Не варто недооцінювати такий контент. Це може бути інфлюенсер, який каже, що у війні винні Україна чи Захід, або ж коротке відео з професором, як-от Джеффрі Саксом, який стверджує, що мотив Путіна для вторгнення полягав у тому, щоб "змусити Зеленського до переговорів". Вони люблять ці короткі відео, і тисячі каналів діляться ними знову і знову.
Система поширення працює безвідмовно, зокрема й завдяки матеріалам Russia Today. Німецькомовні та англомовні відео, підсилені армією тролів, які коментують і просувають їх через алгоритми, суттєво посилюють ці меседжі.
- Які методи, як от бот-мережі, фейкові акаунти чи таргетована реклама, ви вважаєте найефективнішими у поширенні дезінформації в Австрії? Чи фіксуєте ви скоординовані бот-мережі в австрійському медіапросторі, які систематично впливають на дискусії чи громадську думку?
- Одна річ, яку австрійці нарешті повинні зрозуміти: ботам, тролям і навіть проросійським "активістам" байдуже, де ми перебуваємо, – їх цікавить лише те, про що ми говоримо.
Тобто всі ці проросійські пропагандистські профілі постійно відстежують ключові слова та моніторять розмови, щоб втрутитися, коли тема їм підходить. Просто кажучи: щойно ви висловитеся на підтримку України або критично щодо Росії, вони з’являться й атакують вас.
Оскільки ми говоримо німецькою, Росія має чималі ресурси, спрямовані саме на цю мовну аудиторію. Звісно, Австрія також потрапляє під приціл, коли Німеччину атакують складними кампаніями, на кшталт Doppelgänger, коли створюються фальшиві вебсайти, що імітують авторитетні медіа, для поширення російської дезінформації.
Ті самі боти, які просували ці фейкові вебсайти, з’являлися і в австрійських соцмережах, намагаючись впливати на австрійських користувачів, і це можуть підтвердити учасники мережі Disinfo Resilience Network, яку я заснував.
НАЙБІЛЬШЕ ПРОКРЕМЛІВСЬКИХ НАРАТИВІВ – У ПАРТІЇ СВОБОДИ, АЛЕ Й В ІНШИХ ПАРТІЯХ ДОСІ Є ЛЮБИТЕЛІ РОСІЇ
- Серед парламентських партій Австрії виокремлюється Австрійська партія свободи (FPÖ), риторика якої часто перегукується з кремлівськими наративами, зокрема, критикою санкцій проти Росії та військової й фінансової підтримки України. Наскільки, на вашу думку, FPÖ свідомо просуває ці прокремлівські меседжі?
- Я вважаю, що більшість із них добре розуміють, що роблять. Але допоки така риторика узгоджується з їхньою загальною антиелітарною та євроскептичною позицією, змінювати її вони не будуть. Своєю політикою скепсису щодо України та ЄС FPÖ дотримується ширшої тенденції, яку ми бачимо в багатьох європейських країнах.
- Хто ще, на вашу думку, в австрійському політичному ландшафті, свідомо чи несвідомо, поширює проросійські наративи?
- Комуністична партія, яка не представлена у парламенті, але залишається впливовою на регіональному рівні, традиційно зберігає "совєтофільське" сприйняття історії й під час холодної війни чітко орієнтувалася на Москву. Ця спадщина досі не зникла. Партія виступає проти постачання зброї Україні й демонструє сильну ностальгію за пацифістським рухом 1980-х – здебільшого однобічним західним протестом проти американських балістичних ракет "Першинг-2" у НАТО.
Деякі представники Соціал-демократичної партії поділяють пацифістські наративи та ностальгію, що часто супроводжується антинатовськими, антизахідними, а подекуди й антиукраїнськими настроями. Однак ці позиції не є домінантними в самій партії.
Є також особи, пов’язані з консервативною Народною партією, які мають бізнес-інтереси в Росії, а ще ультраконсервативні діячі, що поділяють думку крайніх правих щодо збереження Росією "традиційних цінностей".
Цікаво, що, попри ідеологічні відмінності, усі ці групи здатні об’єднуватися довкола ініціатив, які під ширмою "захисту нейтралітету" просувають (часто завуальований) проросійський активізм.
- Загалом можна сказати, що проросійські настрої в Австрії можуть бути як серед ультралівих, так і серед ультраправих груп. Чим відрізняються їхні підходи до поширення російських наративів, і чи є якісь несподівані точки дотику?
- Соціальні мережі – це простір, де крайні ліві та крайні праві часто, на мою думку, неусвідомлено співпрацюють у своїх проросійських настроях. Вони взаємно підтримують і поширюють пости одне одного, часто не буваючи знайомими особисто. Платформами для їхньої співпраці слугують також ініціативи на "захист нейтралітету" або публікації з геополітичними аналізами й інтерв’ю. Водночас об’єднуються зазвичай лише ті представники крайніх лівих і правих, які мають глибоко проросійську, навіть радикальну позицію, що переважує всі інші переконання.
Як приклад, можна навести мітинг 9 травня у Відні, де частина російської діаспори марширує не лише з радянськими прапорами, а й із георгіївськими стрічками та прапорами Російської імперії. До них приєднуються австрійці як із правого, так і з лівого радикального флангів.
ПІСЛЯ 2022 РОКУ В АКАДЕМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПО-НОВОМУ ГЛЯНУЛИ НА УКРАЇНУ, АЛЕ ПРОПАГАНДИ ЩЕ БАГАТО
- Ви вже згадували про вплив кремлівської пропаганди на академічне середовище. Хто, на вашу думку, є ключовими акторами у цій сфері, і наскільки істотним є їхній вплив на громадську думку?
- Академічне середовище давно є ціллю для вербування або принаймні ідеологічного впливу. Спадщина радянського впливу, зокрема ще з часів холодної війни, дається взнаки й нині. В австрійських університетах, особливо у 1970–1980-х роках, доволі поширеною була поблажлива або прихильна позиція до СРСР і Китаю в певних академічних дисциплінах. Багато хто з тодішніх студентів згодом стали професорами, і частина з них досі активна в тій чи іншій формі.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ситуація почала змінюватися. Принаймні з’явилося усвідомлення потреби відмовитися від погляду на Східну Європу тільки крізь "російську призму" та зосередитися на вивченні України. Порівняно з періодом до 2022 року стало більше лекцій і публічних заходів, спрямованих на просвітництво в цій темі.
Однак це не змінює того, що чимало науковців і далі дотримуються проблематичних поглядів. Деякі професори досі заявляють, що причиною війни стало розширення НАТО, поширюють викривлені наративи про події 2014 року в Україні та загалом демонструють антизахідне світобачення.
Одна академічна діячка, яка стала відомою своїми маргінальними заявами під час пандемії COVID-19, також читала лекцію з історії України. У телевізійних виступах вона заявляла, окрім іншого, що "Росія не нападала на Україну у 2014 році", і що це "Україна напала на області, які хотіли незалежності", а Президента Зеленського називала "доволі войовничим".
Крім того, деякі науковці так званих програм "дослідження миру" висловлюють неоднозначні та виправдувальні оцінки щодо війни Росії проти України. Виступаючи за мир, вони часто раціоналізують дії агресора та вдаються до звинувачення жертви, наприклад, звинувачуючи Україну в "націоналізмі" як провокуванні нападу.
Середовище антизахідно і проросійськи налаштованих представників академічного середовища в Австрії залишається авторитетним. Ці особи мають вплив не лише у межах університетів, але й активно діють, підтримуючи зв’язки в ініціативах поза академічною сферою.
УРЯД АВСТРІЇ ПОЧАВ УСВІДОМЛЮВАТИ ДЕЗІНФОРМАЦІЙНІ ЗАГРОЗИ РФ
- А як би ви оцінили ефективність заходів, які австрійська влада вживає для боротьби зі загрозами дезінформації? Наскільки пріоритетним є це питання для федерального уряду, і які інституції чи міжвідомчі ініціативи активно моніторять і протидіють іноземним інформаційним впливам в Австрії?
- На щастя, це вже не 2014 рік – час, коли влада в Австрії та по всій Європі здебільшого ігнорувала зростальну загрозу інформаційної війни та ворожих кампаній впливу з боку Російської Федерації, спрямованих на ЄС. Починаючи з 2022 року, усвідомлення цих загроз суттєво зросло, також на рівні австрійського федерального уряду.
Я перебуваю в контакті з деякими представниками урядових установ, відповідальних за моніторинг дезінформації та іноземного втручання, але з очевидних причин не можу розкривати подробиць. Маю надію, що новий уряд продовжить і розширить ці зусилля, дозволивши зробити реальні кроки вперед у сфері аналізу й протидії цим загрозам для демократії. Я запропонував новому уряду свою підтримку для посилення співпраці у цій галузі.
Водночас варто визнати, що будь-який уряд у демократичній державі має обмежені інструменти для прямого втручання в інформаційний простір. Саме тому дуже важливу роль тут відіграє громадянське суспільство. Його внесок у підвищення обізнаності, стійкості та поширення достовірної інформації складно переоцінити.
- На вашу думку, які стратегії є найефективнішими для протидії російській дезінформації – як в Австрії, так і в ширшому європейському контексті? Які заходи ви б рекомендували уряду та громадянському суспільству?
- Якщо подивитися на те, що зробили українці, а також країни Балтії і, звісно, Фінляндія, ми побачимо суттєву різницю в одному ключовому аспекті: готовність називати речі своїми іменами. Йдеться про російську дезінформацію або ширше: дезінформаційні кампанії, які координуються авторитарними режимами.
До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а в деяких випадках і досі, цю проблему в Австрії часто взагалі не згадують. Публічний дискурс переважно зосереджується на другорядних темах, тоді як основна загроза залишається поза увагою. У багатьох випадках навіть викладачі медіаграмотності (де такі курси взагалі є, що й досі рідкість у школах) не мають належної експертизи щодо іноземного втручання та міжнародних відносин.
Ключовим кроком уперед стало б визнання, що дезінформація не обмежується лише соціальними мережами і не є проблемою тільки ультраправих. Російська пропаганда повсюдна – вона поширюється через різні платформи, охоплює широкий спектр політичних поглядів і різні соціальні групи.
Щоб підвищити стійкість суспільства, необхідно проводити просвітницьку роботу, формувати "імунітет", зокрема, підвищуючи обізнаність про Україну та механізми російського втручання.
Ще одна важлива рекомендація: потрібно викривати західних пропагандистів – агентів впливу, які отримують фінансування з Росії. На жаль, багато людей усвідомлюють серйозність проблеми лише тоді, коли дізнаються, що хтось отримав за це гроші. Прозорість у цьому питанні є надзвичайно важливою.
Василь Короткий, Відень