11 листопада. Пам’ятні дати

11 листопада 1918 року в Комп’єнському лісі (Франція) між переможеною Німеччиною і державами Антанти (Франція, Великобританія, США та ін.) було укладене Комп’єнське перемир’я, що завершило Першу світову війну. Ця війна була першою війною в ХХ столітті на Європейському континенті (до неї останньою була франко-прусська війна 1870-1871 років) і взагалі – першим в історії людства глобальним збройним конфліктом. Під час неї загинуло понад 9 мільйонів солдат і цивільних мешканців (під час Другої світової війни людські втрати сягнули позначки майже в 60 мільйонів). Існує чимало цікавих фактів, пов’язаних з Першою світовою війною не надто відомих широкому загалу. Ось деякі з них. Усі вважали, що війна буде легкою і завершиться досить швидко. Але, як відомо, вона була довгою і надзвичайно виснажливою.  Під час Першої світової вперше були застосовані танки, авіація, кулемети, зенітні кулемети, підводні човни, хімічна зброя, окопи, сталеві каски. Попри те, що під час цієї війни застосовувалося новітнє озброєння, важливу роль відігравала кавалерія. Близько восьми мільйонів коней загинули в цій війні, тобто в процентному співвідношенні поміж них було набагато більше втрат, ніж поміж людей. За статистикою, понад 13 відсотків усіх бойових поранень становили поранення голови, і з-поміж них близько 57 відсотків виявлялися смертельними. Лейтенант або обер-лейтенант гинув на війні значно частіше, ніж простий солдат. Підрахунки засвідчують, що поміж молодших офіцерів втрат було в шість разів більше, ніж поміж інших чинів. Найнадійнішим засобом зв’язку був поштовий голуб: лише в одній німецькій армії їх було близько трьохсот тисяч. Згідно з підрахунками, дев’ять з десяти посланих голубів діставалися місця призначення. Іноді поштових голубів навіть нагороджували або якимось чином відзначали. Так сталося з останнім голубом, який був посланий з оточеного форту Во під Верденом під час боїв у червні 1916 року. Голуб долетів до місця, але рани його виявилися смертельними. На пам’ять про нього на фронті встановили табличку. Або знаменитий голуб Cher Ami (Милий друг), який під час боїв у Аргонському лісі в жовтні 1918 року, незважаючи на кулю в грудях і відірвану лапку, зумів донести повідомлення від оточеної американської частини. Голуб був нагороджений Військовим хрестом (нині його опудало знаходиться в Смітсонівському музеї у Вашингтоні). 1918 року австро-угорська ППО мала зробити в середньому 3 тисячі пострілів, щоб збити літак. Це вважали гарним результатом. За всю війну було вбито близько 2600 цивільних осіб під час авіанальотів союзницької авіації на Німеччину, в той час як під час німецьких бомбардувань Великої Британії налічувалося 1736 убитих і поранених. Саме під час Першої світової війни небаченого поширення набув тютюн. У передвоєнній Європі зростала кількість обмежень на куріння тютюну, але війна порушила цю позитивну тенденцію. Упродовж 1914-1918 років використовували величезну кількість тютюну, і він навіть був складовою солдатського пайка. Британські солдати 1914 року отримували близько п’ятдесяти грамів тютюну на тиждень, їхні німецькі супротивники – дві сигарети або сигари на день. Тютюнокуріння мало легкий наркотичний ефект, до того ж курцеві було чим зайнятися у складній ситуації, а для командування було важливо, що куріння притупляло почуття голоду. Нарешті, тютюновий дим допомагав заглушити трупний запах. Траплялося, що у військових частинах, які перебували в окопах, завалених гниючими трупами, тютюн видавали понад норму. Під час Першої світової війни з військовополоненими (особливо на Східному фронті) поводилися значно гуманніше, ніж у період Другої світової війни. Близько 90 відсотків полонених змогли повернутися після війни додому (найгірше доводилося німецьким і австро-угорським військовополоненим у російських таборах через тиф і брак їжі). І, звісно, про квітку маку, яка стала одним із найупізнаваніших символів пам’яті – саме про неї йдеться в одному з найвідоміших віршів Першої світової війни «На полях Фландрії», написаним канадським лікарем, підполковником Джоном Мак-Креєм 3 травня 1915 року. Вірш перекладено й українською: торік Український інститут пам’яті спільно з посольством Канади в Україні проводив конкурс на найкращий переклад цього вірша.

Сьогодні Республіка Польща святкує День Незалежності (1918). Це національне свято, яке відзначається щорічно 11 листопада на честь проголошення незалежності держави від панування Російської імперії, Королівства Прусії та Австрійської імперії в 1918 році. Свято припадає на день завершення Першої світової війни, в результаті чого, після третього (1795) поділу Польщі між Пруссією, Росією і Австрією, відродилася країна. 11 листопада 1918 року державу очолив Юзеф Пілсудський, який повернувся з німецького полону, також було сформовано перший демократичний уряд Польщі. День Незалежності Польщі був офіційно заснований у квітні 1937 року, але потім свято скасували. У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни, Польща знову зазнала поділу між нацистською Німеччиною (початок окупації – 1 вересня) та СРСР (початок окупації – 17 вересня). Після закінчення війни День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори. День незалежності – загальнодержавний вихідний день, який супроводжується підняттям прапорів, виступом президента країни, військовим парадом в центрі Варшави.

Події дня:

135 років тому (1881) засновано Миколаївську обласну універсальну наукову бібліотеку ім. О. Гмирьова.

Ювілеї дня:

195 років від дня народження Федора Михайловича Достоєвського (1821–1881), російського письменника, публіциста.

42 роки від дня народження Леонардо Ді Капріо (1974), американського кіноактора, кінопродюсера. Знімався у фільмах: «Ромео і Джульєтта» (приз МКФ у Берліні, 1997), «Титанік», «Кімната Марвіна», «Людина в залізній масці», «Банди Нью-Йорка», «Спіймай мене, якщо зможеш», «Авіатор» (премія «Золотий глобус», 2005), «Великий Гетсбі», «Вовк з Волл-стріт». П’ятиразовий номінант на «Оскара» і його володар – торік він таки був удостоєний цієї престижної нагороди за головну роль у фільмі мексиканського кінорежисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Легенда Г’ю Гласа». Ді Капріо – один з улюблених акторів Мартіна Скорсезе; зіграв у багатьох його фільмах. Саме завдяки цій співпраці між метром світового кінематографа і голлівудським красунчиком, кумиром тінейджерів, про Ді Капріо заговорили як про серйозного актора, здатного до психологічно глибоких ролей. Крім своєї основної діяльності, Ді Капріо є Послом ООН з кліматичних питань. У дитинстві Лео мріяв стати біологом, тому ця почесна посада зовсім не випадкова. Останнім часом артист серйозно переймається питаннями екології. Намагається економити електроенергію, воду, на дахах його будинків – сонячні батареї, він їздить на гібридній Toyota Prius, яка викидає на 75% менше вуглекислого газу аніж звичайна автівка… Для підтримання бездоганно чистого «екологічного» іміджу у нього є все, крім компостної ями. Він часто буває з місіями в Африці. «Африка – це одне з останніх місць планети, де мені вдається зберегти анонімність. Для тамтешніх людей я звичайний білий. І все… Там забуваєш про славу. Хоча слава – це як універсальна перепустка: куди хочеш, туди й ідеш… Про проблеми Африки я замислився зовсім не після перегляду теленовин, а після пісень Каньє Веста. В Африці я провів доволі часу, аби побачити, з якими проблемами стикаються там люди. Після повернення додому я зрозумів, що більше не хочу й чути про жодну з тих проблем, які так непокоять людей мого кола… Після фільму «Кривавий алмаз» (фільм 2006 року за участю Ді Капріо, де йдеться про діамантовий бізнес на тлі війни в С’єрра-Леоне), я став обережно ставитись до діамантів. Я погано пам’ятаю, коли купував їх востаннє (скоріше за все, я купував їх матері, адже вона єдина людина, котрій я міг би купити діаманти…), але тоді, на жаль, мені не спало на думку дізнатися перед покупкою, яка історія у тих камінчиків…» На днях Ді Капріо показав власну документальну стрічку «Перед потопом» (ні, це не про Трампа) – головною темою стрічки є глобальні зміни клімату. «Перед потопом» опублікував на своєму YouTube-каналі National Geographic.

Роковини смерті:

265 років з дня смерті Жюльєна Офре де Ламетрі (1709-1751), французького лікаря, філософа-матеріаліста, члена академії наук у Берліні. Першим у Франції виклав  систему механістичного матеріалізму. Обгрунтував існування єдиної матеріальної субстанції, яка в процесі руху виступає в трьох формах – неорганічній, рослинній і тваринній; до останньої належить і людина. Основною ідеєю всіх праць Ламетрі є пояснення психічних явищ суто фізіологічними процесами в живому організмі. Ламетрі також не бачив якісної відмінності між різними формами існування матерії, через що прирівнював людину до машини. В галузі соціології вчений пов’язував суспільний прогрес із розвитком освіти, діяльністю видатних осіб. Ламетрі закінчив Паризький університет, де вивчав анатомію і хірургію, потім продовжив навчання в Лейдені. Був досить успішним лікарем-практиком. Сферою його інтересів були венеричні хвороби, віспа, питання тривалості людського життя. Працював полковим лікарем та домашнім лікарем герцога Граммона. За свої філософські трактати зазнав гонінь і змушений був переїхати до Пруссії, де влаштувався досить непогано – став особистим лікарем Фрідріха ІІ Гогенцолерна, членом Берлінської академії наук. Утім, допитливий розум, незалежність поглядів та гострий язик і там завдали йому чималого клопоту. Помер Жюльєн Офре де Ламетрі на 42 році життя. Версій причин ранньої смерті дві: навмисне отруєння «доброзичливцями», які вкоротили віку талановитому лікарю з банальних заздрощів, а інша – помер внаслідок проведеного на собі медичного експерименту.

30 років з дня смерті Романа Олександровича Школьнікова (1911-1986), українського спортсмена і тренера (самбо), заслуженого тренера України (1971). Працював тренером у Харкові, Києві. Багаторазовий чемпіон України. Виховав чимало спортсменів-самбістів, можна сказати, що започаткував цей вид спорту в Україні. Розробив комплект форми для борців, куртку з поясом, черевики на м’якій підошві. Автор низки публікацій про самбо.