31 жовтня. Пам’ятні дати

31.10.2016 08:00 1117

Щороку, в ніч з 31 жовтня на 1 листопада, у багатьох країнах світу святкують Хеловін, або Відьомську ніч – веселе свято нечистої сили

Коріння Хеловіну сягає в сиву давнину, ще до християнізації Європи. Тоді язичницькі кельтські племена святкували в цей час настання своєрідного нового року, напередодні якого відзначалося свято Самайн. Цю межу – перехід до зими – вважали надзвичайно містичним періодом. Стародавні кельти вірили, що саме в цю пору, коли ночі стають надзвичайно темними і холодними, коли у вирій відлітає все птаство, крім загадкового і трохи зловісного ворона, а дні стають короткими і похмурими – з потойбічного світу у світ людей приходять загадкові створіння сіди. Зазвичай вони не шкодять людям – просто блукають поміж ними, тиняючись, наче школяр, що втік з уроків. Але іноді трапляються доволі агресивні створіння – тоді нічого доброго від них не чекай: будуть капостити, а то й взагалі – намагатимуться звести зі світу. Аби цього не сталося, потрібно було всіляко задобрювати непроханих гостей: залишати їм їжу, подарунки, або відлякувати: як варіант – самому стати страшнішим за сіда. Люди в цей період теж можуть побувати у потойбічному світі, а потім повернутися назад. Звісно, якщо поводитимуться там обачно, й не порушуватимуть тамтешніх законів. Так вважали стародавні кельти і ці вірування, без сумніву, були пов’язані з поховальною обрядовістю; світ живих намагався, як умів, осягнути проблему смерті та небуття. Згодом католицька церква почала відзначати 1 листопада День усіх святих, а 2 листопада – вшановувати пам’ять усіх померлих. Дати були встановлені лише в ХІ столітті, а до того відзначалися 13 травня. Таким чином, стародавні язичницькі вірування змішалися з католицькою традицією, а віра в душі померлих, різних духів і казкові створіння трансформувалася в чистісіньку нечисту силу. Уперше назва Хеловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe’en – скорочення виразу All Hallow’s Eve - надвечір’я (переддень) Дня всіх святих, яке в свою чергу розшифровується як All Hallowed Souls Eve – дослівно: Надвечір’я Всіх Святих Душ. Можна сказати, що на сьогодні Хеловін є всесвітнім брендом, таким самим, як Coca-Cola, The Beatles чи Apple. Його логотип – доволі симпатичний палаючий гарбуз (так званий «ліхтар Джека»), упізнають у будь-якому куточку планети (якби було щось страшніше, то потенційний споживач би не клюнув). Величезних бонусів у розкрутці та популяризації Хеловіна додали новітні технології – кіно, телебачення та інтернет. І якщо у першій половині ХХ століття про це свято знали лише в західному світі (переважно в англомовному), то вже зараз його активно відзначають у країнах Сходу – Японії, Південній Кореї, Китаї. За популярністю Хеловін упритул наблизився до Різдва (на третьому св. Валентин). З’явилася величезна кількість різних «експертів» з Хеловіну, які детально розкажуть, який гарбуз вам вибирати, що з ним треба робити, де вішати чи класти (звісно, за фен-шуєм), що при цьому говорити і думати, що одягати й куди йти. Як свідчать дослідження, найбільш активними прибічниками Хеловіна на всіх континентах є підлітки, котрих приваблює ореол таємничості та містики пов’язаних з цим святом, а також мільйонна армія офісних працівників, для яких перетворення на відьму, вурдалака (він же упир) чи ще якусь нечисть (існує безліч варіантів) – гарна нагода хоч на декілька годин вийти за дуже жорсткі та регламентовані межі щоденного протоколу і етикету. Щодо правовірних католиків, то вони цими днями згадують померлих пращурів – відвідують кладовища, храми, запалюють свічки. Все тихо і мирно, без жодних гарбузів. До речі, на Закарпатті у зв’язку з поминальними днями – 31 жовтня і 1 листопада – вихідні дні. Варто зауважити, що у християн східного обряду пам’ять усіх святих вшановують у першу неділю після Трійці. А померлих – декілька разів на рік і найближча дата – 5 листопада (Димитрівська батьківська субота).

Сьогодні з ініціативи ООН втретє відзначатиметься Всесвітній день міст.  27 грудня 2013 року Генеральна Асамблея ООН в своїй резолюції 68/239 ухвалила рішення оголосити 31 жовтня, починаючи з 2014 року, Всесвітнім днем ​​міст. Генеральна Асамблея пропонує державам, системі Організації Об’єднаних Націй, зокрема ООН-Хабітат, відповідним міжнародним організаціям, громадянському суспільству в цілому та всім іншим зацікавленим сторонам відзначати Всесвітній день міст і підвищувати поінформованість про нього. У резолюції наголошується, що справедливий і відповідний потребам доступ до основних міських послуг є однією з передумов стабільної урбанізації, а, отже, і соціально-економічного розвитку в цілому. ООН рекомендує урядам і партнерам по здійсненню Порядку денного Хабітат послуговуватися методологіями планового розширення міських територій для регулювання процесу сталого розвитку міст, в яких спостерігається швидке урбаністичне зростання, з метою запобігання розростання нетрів, розширення доступу до основних міських послуг, підтримки забезпечення всіх жителів житлом, розширення можливостей працевлаштування і створення безпечних і здорових умов для життя. Планова урбанізація збільшує здатність міст генерувати зайнятість і багатство, сприяє різноманітності та соціальній згуртованості між різними класами, культурами, етносами і релігіями. Міста, спроектовані для спільного проживання, створюють можливості, дозволяють налагодити зв’язки і взаємодії, а також сприяють сталому використанню загальних ресурсів. Тема цьогорічного Дня міст – «Інклюзивні міста, спільний розвиток», яка покликана підкреслити важливу роль урбанізації як джерела глобального розвитку та соціальної інтеграції.

Міжнародний день економії (Всесвітній день заощаджень). Відзначається на згадку про перший міжнародний спеціалізований конгрес представників ощадних банківських інститутів (27 квітня – 31 жовтня 1988 р.) і присвячений, за задумом його організаторів, економії у широкому сенсі слова – економії грошей, а також часу, сил, дбайливому ставленню до речей.

Ювілеї дня:

155 років від дня народження Дмитра Івановича Богдашевського (1861-1933), українського богослова і церковного діяча, історика філософії. Родом з Волині, син священика. Професор і ректор (в 1909) Київської духовної академії. У 1910 році прийняв священство, через три роки – постриг (з іменем Василь). У липні 1914 призначений ректором КДА (залишався на цій посаді до закриття академії). Після жовтневого перевороту перебував у трирічному засланні в Сибіру. Повернувшись до Києва, знову виконував пастирські обов’язки. Останні роки життя Богдашевського були затьмарені злиденністю, відчуттям власної приниженості й відразою до нової влади. Помер і похований у Києві. Спадщина Богдашевського представлена історико-філософськими і богословськими творами. Як історик філософії відомий античнознавчими і кантознавчими розвідками.

Сьогодні виповнюється 35 років з дня народження Дмитра Шурова (1981), популярного українського музиканта, соліста проекту «Pianoбой» (з 2009). У минулому – піаніст музичних гуртів «Океан Ельзи» (з 2001 по 2004) і «Esthetic Education» (з 2004 по 2008), впродовж 3 років (2006-2009) був піаністом в групі Земфіри. Співорганізатор київського фестивалю Moloko Music Fest, що проходив у 2008 та 2009 роках в рамках Гогольfest. Автор музики до фільмів «Хоттабич», «Гудзик», «Оранжлав», «Ігри в солдатики», «Як знайти ідеал», «Таємничий острів», «Слуга народу» і до гумористичного шоу «Ліга Сміху». Дмитро Шуров – вінничанин, народився в творчій родині. Його батько – поет, художник, редактор телевізійних програм, мати – педагог і музикант. З чотирьох років хлопець вчився грати на фортепіано. В підлітковому віці більшу частину часу проводив за кордоном, вільно володіє англійською та французькою мовами. Навчався у Франції, в ліцеї Огюста Ренуара в Ліможі, а також в штаті Юта, США. В Америці грав у джазовому оркестрі, співав у хорі, октеті, який виконував твори періоду бароко, а також у квартеті barbershop. У театральному класі став шанувальником американських мюзиклів 1950-х і 60-х років. Повернувшись з Америки, став студентом Київського лінгвістичного інституту. Мріяв стати студентом Берклі, але сталося інше: серйозно «захворів» на музику і почав професійно нею займатися, за що, власне, ми йому щиро вдячні.

Роковини смерті:

95 років з дня смерті Киріака Костянтиновича Костанді (1852-1921), українського живописця. Член Товариства передвижників, член-засновник Товариства південноросійських художників (існувало до 1920), один із засновників Одеського художнього музею (в 1917 Костанді стає його хранителем і бере активну участь у перетворенні його в Народний художній музей). З 1885 року – викладач Одеської рисувальної школи. Протягом тридцяти п’яти років життя і діяльність Костанді були пов’язані з цим закладом. Йому, педагогу і художнику, Одеська школа завдячувала своїм особливим стилем, що вирізняв її серед інших художніх шкіл. Костанді як вчитель дав путівку в життя багатьом майстрам образотворчого мистецтва. Свої кращі твори художник написав у 90-ті роки ХІХ ст. («Старенькі», «Рання весна», «З пташиного польоту», «Галки»). Роботи Костанді, створені в цей період, відіграли значну роль в розвитку українського побутового і пейзажного жанрів. Сучасники називали Костанді співцем ранньої весни і духмяного бузку, поетом сутінку і тонкого вечірнього смутку. Так само, як Левітан відкрив поезію північної природи, так само Костанді – південної. Його учень, відомий художник Амшей Нюренберг (той самий, назву картини якого «Пурпурові вітрила» запозичив Олександр Грін для своєї знаменитої повісті) писав у спогадах: «Костанді відчув тонку й гарячу красу одеського пейзажу. І нині вся одеська природа неначе носить на собі легку печать його дивовижного ока, схвильованого серця…»  Після смерті художника, восени 1921 року, група учнів і послідовників Костанді вирішила продовжувати його справу і організувала в Одесі Художнє товариство ім. К.К. Костанді, яке проіснувало до 1930 року і відіграло помітну роль в об’єднанні творчих сил. В 1924 році Товариство організувало першу посмертну виставку картин, малюнків і етюдів Костанді, на якій експонувалось понад 300 робіт. Крім цього в Одесі щорічно проводився «День бузку» як пам’ять про Костанді – художника, який через все життя проніс чисту, велику любов до природи і людей. Аби переконатися в цьому варто завітати до музею й поглянути на картини майстра.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-