21 вересня. Пам’ятні дати

21.09.2016 08:00 1747

Сьогодні християни східного обряду святкують Різдво Пресвятої Богородиці, яке в народі здавна називають другою Пречистою

Різдво Пресвятої Богородиці належить до 12 найбільших церковних свят і власне саме воно й відкриває їхній лік у церковному новому році, який розпочався 14 вересня. Християни відзначають це свято приблизно з VІ століття.  Згідно з переказами, батьки Діви Марії - Йоаким і Анна, були благочестивим подружжям, але, проживши у шлюбі 50 років, не мали дітей. Юдеї, які вважали безпліддя Божою карою людині за її гріхи, насміхалися над ними. Одного разу на святі священик у Єрусалимському храмі навіть відмовився прийняти у Йоакима жертву, привселюдно назвавши його грішником. Чоловік засмутився з того і довго з плачем молився Богові. Тоді йому явився ангел, котрий напророкував скоре народження дитини. У відповідь старий пообіцяв присвятити дитя Богові. Тим часом Анна теж бачила ангела і отримала подібну втіху. Невдовзі у подружжя й дійсно народилася дівчинка, яку назвали Марією. Смисл свята полягає у прославленні Богородиці – першої події у ряду тих, якими Господь готувався врятувати людство. А ще в тому, що людина має вірити й довіряти Богові, навіть тоді, коли в неї саму ніхто не вірить. В народі Різдво Пресвятої Богородиці називали другою Пречистою, або «осениною». Як відомо, перша Пречиста – це Успіння Богородиці й відзначається воно 28 серпня. Існує ще й третя Пречиста – так звана «зимова» - Введення в храм Пресвятої Діви (4 грудня). Зазвичай на другу Пречисту було заведено просити Богородицю про сприяння бездітним жінкам в народженні дитини. У давнину воно так і називалося – святом Рожаниці – і було жіночим родинним і родильним святом. У деяких регіонах України його ще називали «бабським святом». Також із другою Пречистою пов’язаний останній термін заготівлі чарівного зілля. Вважалося, що зібрані між першою і другою Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати чоловіка до жінки і навпаки. Але дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо «на них вужі сушаться». З цього дня (деінде з Семена) вже можна було засилати сватів до дівчат (весілля справляли тільки з Покрови). Для пасічників це був останній термін підготовки (утеплення) вуликів на зиму, а власники овець удруге завершували їх стрижку. Під цю пору помітно псується погода, дні стають похмурими, зазвичай дощить, тому й мовиться: «Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає». На честь свята Різдва Пресвятої Богородиці в Україні та поза її межами зведено чимало храмів.

Щороку 21 вересня з ініціативи ООН міжнародна громадськість відзначає Міжнародний день миру. День був заснований у 1981 році резолюцією 36/67, у якій Генеральна Асамблея ООН заявила, що «третій вівторок вересня, день відкриття чергових сесій Генеральної Асамблеї, офіційно присвячується і відзначається в якості Міжнародного дня миру». Перший Міжнародний день миру був проведений у вересні 1982 року. 7 вересня 2001 року ГА ООН запропонувала розширити його значення, закликавши ворогуючі сторони в усьому світі оголосити щорічний Всесвітній день припинення вогню і відмови від насилля. Починаючи з 2002 року, Міжнародний День Миру щорічно відзначається 21 вересня. Цього дня ООН пропонує всім країнам і народам припинити воєнні дії, або ж відзначати цей День проведенням освітніх і громадських суспільних інформаційних акцій з проблем миру. У 2016 році темою Міжнародного дня миру стали «Цілі в царині сталого розвитку: складові елементи миру». 17 цілей в царині сталого розвитку були одноголосно ухвалені 193 державами-членами Організації Об’єднаних Націй на історичному саміті глав держав, що відбувся у Нью-Йорку у вересні 2015 року. Новий порядок денний на період до 2030 року закликає держави вжити заходів, спрямованих на досягнення цих цілей протягом наступних 15 років. Цілі порядку денного полягають у тому, щоб викорінити злидні, захистити планету і забезпечити загальне процвітання. Однією з невід’ємних акцій Дня миру, починаючи з 1986 року, є символічна Хода Миру, ініціатором якої став індійський філософ-миротворець Шрі Чінмой. Тепер щороку в Міжнародний День Миру люди в усьому світі беруть участь у Ході, висловлюючи, таким чином, власну відданість ідеям миру, солідаризуючись з іншими людьми на різних континентах і в інших країнах, і підтримуючи Організацію Об’єднаних Націй у її зусиллях, спрямованих на досягненні й встановленні миру.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Шарля Ніколя (1866-1936), французького мікробіолога і паразитолога, члена Паризької Академії наук, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1928).

150 років від дня народження Герберта Джорджа Уеллса (1866-1946), англійського письменника, класика науково-фантастичної літератури (13 серпня виповнилось 65 років від дня його смерті). За своє насичене і активне 80-річне життя Герберт Уеллс написав і видав 110 книг, утім, відомий, передусім, як автор романів «Машина часу», «Невидимець», «Війна світів», «Острів доктора Моро». Все написане ним після першої світової війни не досягло художнього рівня його ранніх романів. Жуль Верн називав Уеллса «представником англійської уяви», а Бертран Рассел – «визволителем думки і уяви, бо… зображуючи привабливі і не надто картини можливого майбутнього суспільства, він змушував молодих людей відкритими очима поглянути на різні варіанти майбутнього, про яке вони інакше б і не замислились». Твори письменника неодноразово екранізувалися.

Фото: twitter

100 років від дня народження Зіновія Юхимовича Гердта (1916-1996), російського актора. У 1945-1982 рр. працював у Центральному театрі ляльок ім. С.В. Образцова, з 1987 у Московському театрі ім. М. Єрмолової. Знімався у фільмах: «Місце зустрічі змінити не можна», «Воєнно-польовий роман», «Біндюжник і король», «Золоте теля», «Мистецтво жити в Одесі», «Солом’яний капелюшок» та ін.

Фото: wikipedia

Сьогодні виповнилося б 70 років Леонідові Кисельову (1946-1968), відомому українському поету, котрому доля відміряла лише 22 роки життя. Але за ці 22 роки він устиг справдитись як поет. Попри те, що його давно нема на цьому «білому-білому світі» - живуть написані ним поетичні рядки, так само, як і живе пам’ять про нього. Народився Леонід Кисельов у Києві. Мати працювала коректором, батько – Володимир Леонтійович Кисельов – письменник, автор дитячих та пригодницьких книжок. Сім’я була російськомовною. Ще з дитинства Леонід складав вірші. Починав як російський автор, але згодом, за два роки до смерті, перейшов на українську. Чому? Не пояснював. Але це був свідомий серйозний вибір. «Мова душі - українська». І все. Перша добірка його віршів побачила світ у 1963 році в березневому числі московського журналу «Новый мир», головним редактором якого тоді був Олександр Твардовський, - з наступною приміткою: «Леонид Киселев, ученик 10 класса школы 37, г. Киев». «Первые стихи». Річ на той час нечувана, аби твори старшокласника публікував такий поважний часопис! Леонідові вірші Твардовському передав друг сім’ї Кисельових Віктор Некрасов. Після закінчення школи Леонід навчався на факультеті іноземних мов Київського університету на перекладацькому відділенні. Товаришував з Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Юрієм Щербаком, Мироном Петровським. Його називали «київським Лермонтовим», пророкували блискуче майбутнє, але тут втрутилася підступна хвороба – лейкемія. Леоніда Кисельова лікувала гуртом вся київська інтелігенція – друзі, друзі друзів, зовсім чужі незнайомі люди діставали дефіцитні дорогі ліки, везли з-за кордону, втім марно. Він помер 18 жовтня 1968 року. По смерті поета декілька разів видавалися збірки його творів і майже одразу вони ставали бібліографічною рідкістю. Василь Стус писав: «У молодших сучасників найбільше ціную Василя Голобородька. Потім – Вінграновського і, звичайно, Леоніда Кисельова». В березні 2013 року у видавництві «Ярославів Вал» побачила світ збірка літературної спадщини Кисельова «Над київськими зошитами. Над киевскими тетрадями» (вірші, проза, переклади, нотатки, листи, фото). «Така золота, що нема зупину. / Така буйна – нема вороття. / В останніх коників, що завтра загинуть, / Вчуся ставленню до життя». І, звісно, рядки, що давно стали хрестоматійними: «Я постою у края бездны / И вдруг пойму, сломясь в тоске, / Что все на свете – только песня / На украинском языке» Це було одне з передчуттів, одкровень, йому, сімнадцятирічному.

Роковини смерті:

440 років з дня смерті Джероламо Кардано (1501-1576), італійського математика, філософа, лікаря. В історію науки увійшов різноманітною науковою діяльністю в області астрології й алхімії, медицини і фізики, математики, інженерії та психології. Його роботи відіграли помітну роль у розвитку алгебри.  

30 років з дня смерті Івана Костянтиновича Білодіда (1906-1981), українського мовознавця. Батько Олександра Білодіда – українського мовознавця. Викладав мовознавчі дисципліни у вишах України, з 1946 року працював в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні й одночасно – в Київському університеті (з 1956 – професор). Був віце-президентом АН України, директором Інституту мовознавства, головою Українського комітету славістів. Автор праць із загального мовознавства, з історії і теорії української і російської мов, методології та історії мовознавства. Досліджував мову творів класиків української літератури. Написав ряд праць з проблем педагогіки.

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-