Сьогодні - День пам’яті українських журналістів

Його мета – вшанування пам’яті всіх загиблих журналістів, тих, хто відійшов у вічність за останні десятиліття – був убитий, загинув за нез’ясованих обставин чи змушений був накласти на себе руки. 

Цього року День пам’яті українських журналістів збігається з днем пам’яті засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 16 вересня 2000 року. 

 Журналістський мартиролог був відкритий майже одразу зі здобуттям Україною незалежності – відтоді, за ці 25 років в Україні загинуло понад 70 журналістів. Серед них – люди, котрі дотримувалися різних політичних поглядів, бо мали на це цілковите право, адже вони були вільними громадянами і жили в демократичній країні. Але вони були вбиті саме за те, що їхні погляди не збігалися зі світосприйняттям убивць. Саме погляди, слова, тексти – це найбільше дратує й зачіпає, стає детонатором ненависті та нетерпимості. Вбиваючи журналіста, вбивці, передусім, гадають, що вбивають джерело власного слухового подразнення. Вони сподіваються, що ось, нарешті, встановиться велика тиша, або лунатиме лише те, що суголосне їхнім смакам: політичним, соціальним, моральним. Вони забувають, що світ не монохромний і безликий – він різний, так само, як різними є в ньому і люди; що терпимість і толерантність важать завжди незрівнянно більше ніж підла куля з-за рогу чи підкладена нишком вибухівка, бо потребують більшої мужності. 

У більшості випадків злочини проти журналістів залишаються нерозкритими, у кращому випадку на лаві підсудних опиняються виконавці, а зовсім не замовники. Одні з цих справ є резонансними, гучними, вони весь час на слуху, прізвища вбитих журналістів добре відомі, інші – лише раз, у вигляді скупого повідомлення, з’являються в інформпросторі і зникають. День пам’яті українських журналістів – нагода згадати всіх.