13 вересня. Пам’ятні дати

13.09.2016 08:00 918

Цього дня 1648 року українські війська під проводом Богдана Хмельницького здобули тріумфальну перемогу над польською шляхтою у триденній битві під Пилявцями

Пилявці стали черговою перемогою українського війська після битви під Жовтими Водами і Корсунською битвою (обидві відбулися в травні 1648 року). Після них Річ Посполита була якщо й не розгромлена, то суттєво знесилена – військова еліта майже знищена, дехто був взятий у полон (зокрема, обидва гетьмани). Національно-визвольний рух мов полум’я охопив всю Україну. Поляки запропонували Хмельницькому переговори, але вони ні до чого не призвели, кожен залишався при своєму. Тоді вирішили битися. Так як гетьмани були в неволі, то польське військо очолили старий князь Заславський, молодий Конецпольський та учений Остророг. Хмельницький одразу ж коротко, але влучно їх схарактеризував: «один перина, другий дитина, третій латина». Спочатку поляки досить сильно вдарили по передовим козацьким позиціям під Констянтиновом (нині Старокостянтинів), але невдовзі змушені були відступити, натомість повстанці здобули укріплені замки Межибіж і Бар. Головна ж битва відбулася під Пилявцями (тепер село Пилява Старосинявського району, Хмельницької області), на берегах річки Ікви. Польський обоз був надзвичайно великий і пишний – шляхта йшла на війну як на свято, з усяким непотрібним скарбом. До того ж у таборі не було ладу – гонорові шляхтичі не надто слухали трьох своїх воєначальників. Битва розпочалась 11 вересня і спочатку поляки начебто почали перемагати, але досить скоро 30-тисячне українське козацько-селянське військо за допомогою 4-тисячного загону кримських татар розгромило поляків. Особливо відзначилися загони під керівництвом Максима Кривоноса та Івана Чорноти. У польських лавах почалася паніка. Першими кинулися тікати польські полководці. За ними пішла кіннота і ціле військо. Серед ночі, по страшному бездоріжжю (місця там болотисті) усі тікали, куди лише могли від козацької люті. Величезний польський табір з усім добром, а головне артилерією (майже 100 гармат), дісталися переможцям. Після цієї перемоги українці зібрали раду. Одні, більш помірковані (переважно полковники), хотіли зупинитися на досягнутому, інші, передусім голота, селянство, яке відчуло у воєнних походах смак перемоги і наживи, вимагало бити поляків і далі. Прагнули йти далі й союзники українців – татари. Хмельницький мав ухвалювати якесь прийнятне рішення. Рушили на Львів. Кривоніс захопив Високий Замок, але нищити величне місто Хмельницький не захотів. Як пише тогочасний історик – «пожалував найпершого міста на Руси». Налякані міщани відкупилися, заплативши більше півмільйона злотих, а козаки рушили далі. У Варшаві тим часом обрали короля. Ним став Ян Казимир, якого визнав і Хмельницький. Встановилося коротке перемир’я, яке закінчилося вже влітку наступного, 1649 року. Попереду були Зборов, Берестечко, переможна битва під Батогом… У жорстоких боях Україна під проводом Богдана Хмельницького виборювала власну державність.

Ювілеї дня:

250 років від дня народження Сема Вілсона (1766-1854), американського торговця, завдяки якому з’явився національний символ Америки – «Дядечка Сем».

140 років від дня народження Шервуда Андерсона (1876-1941), американського письменника, майстра психологічної новели (збірки «Уайнсбург, Огайо» (1919), «Тріумф яйця» (1921), «Коні і люди» (1923), «Смерть у лісі» (1933). Цей новелістичний цикл, по суті, й приніс йому славу). Крім новел писав також романи та публіцистику. Втім, сам письменник вважав себе радше оповідачем, аніж романістом. Цікаво, що він різко виступав проти «гарно зробленої новели» в дусі О.Генрі з несподіваним закінченням. Головне для нього в малій прозі – глибинний настрій, за наявності якого «в один день зароджується сотня нових оповідань», коли буденність сама по собі стає художнім твором. Його перша збірка «Уайнсбург, Огайо» (1919) стала для міжвоєнного покоління американських прозаїків (Фолкнер, Гемінґвей, Томас Вулф, Ерскін Колдуелл, Джеймс Фаррелл, Джон Стейнбек) свого роду естетичним одкровенням та вплинула на розвиток їхньої ранньої творчості.

130 років від дня народження Роберта Робінсона (1886–1975), англійського хіміка, лауреата Нобелівської премії (1947). Професор університетів у Сіднеї, Ліверпулі, Манчестері, Лондоні і Оксфорді. З 1955 року працював у фірмі «Шелл». Основні праці вченого присвячені фізиці органічної хімії і хімії природних сполук. Запропонував якісну електронну теорію хімічного зв’язку. Один із творців хімії антибіотиків (у тому числі пеніциліну) і організаторів виробництва антималярійних препаратів у Великобританії.

Фото: wikipedia

Цього дня 1944 року народилася Жаклін Біссет (1944), англо-американська кіноактриса. Зажила слави у 60-80-х роках ХХ ст., передусім, завдяки зйомкам у фільмах «Тупик» (1966) Романа Поланського і «Американська ніч» Франсуа Трюффо. Нашому пересічному глядачеві більш відома за кінострічками «Дика орхідея» (хоча зіграла там не головну роль) та «Наполеон і Жозефіна». Крім того, знімалась у фільмах «Булліт», «Аеропорт», «Клас», «Убивство у Східному експресі», «Церемонія», «Бездна» та ін. Останнім часом актриса була задіяна в телевізійних проектах, найпомітнішим з яких став серіал «Частини тіла» (американська 100-серійна телевізійна драма з елементами чорного гумору, де йдеться про будні двох молодих американських пластичних хірургів, власників приватної клініки). Жаклін Біссет вважали однією з найвродливіших і найсексуальніших кіноактрис другої половини ХХ ст. Ця репутація закріпилася за нею після того, як на екрани світу вийшов пригодницький фільм «Бездна», в якому 33-річна актриса брала участь у підводних зйомках, плаваючи в одній лише футболці. Фільм мав неабиякий фінансовий успіх, що дало підстави головному продюсеру картини сказати: «…ця бісова футболка зробила мене справжнім багатієм». Сама акторка цінує в партнерах по знімальному майданчику, передусім, розум, шарм і сексуальність. «Я ціную інтелект… Так, але коли він без сексапильності, то я починаю нудьгувати. Адже це так важливо – хімія між людьми…», – ділиться роздумами Біссет в одному з інтерв’ю. Кінозірка відома також своїми бурхливими любовними романами. Серед її коханців були російський балетний танцівник Олександр Годунов і французький красунчик Венсан Перес, молодший від Жаклін майже на двадцять років.

Роковини смерті:

510 років з дня смерті Андреа Мантеньї (1431-1506), італійського живописця і гравера, представника раннього Відродження. Поєднував у своїй особі живописця, гуманіста і вченого, розробляв питання перспективи, вивчав геометрію, математику і оптику, захоплювався епіграфікою і археологією. Здійснив розписи капели Оветарі в церкві Еремітані в Падуї, «Камери дельї Спозі» в замку Сан-Джорджо в Мантуї; серед його картин найвідомішою є «Мертвий Христос». Створив чимало алегорично-міфологічних композицій, гравюр на міді. Його твори відомі своєю холодністю і жорсткістю. Чеканний твердий малюнок, гострі різкі лінії, що є строгим контуром зображення, підкреслена скульптурність у передачі форми і в той самий час сильне відчуття кольору, пустельні, ніби закам’янілі пейзажі характеризують його стиль. Суворий і строгий живопис Мантеньї став чудовим внеском у мистецтво раннього Відродження. 

40 років з дня смерті Миколи Олексійовича Кучеренка (1907-1976), українського конструктора танків. Разом з Михайлом Кошкіним і Олександром Морозовим брав участь у створенні танків А-20, А-32 і легендарного танку Т-34. Народився Кучеренко на Харківщині (станція Лозова), в родині машиніста паровозу. Після закінчення Харківського інституту інженерів транспорту, працював конструктором на Харківському паровозобудівному заводі (у танковій конструкторській групі). Під час Другої світової війни і після неї працював начальником КБ, заступником головного конструктора заводу (який на той час був евакуйований до Нижнього Тагілу). Протягом багатьох десятиліть діяльність Миколи Олексійовича Кучеренка була засекречена. Його дочка – Лариса Васильєва – поетеса, прозаїк, авторка відомої документальної книжки «Кремлівські дружини».

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-