Чому я за ЗНО на всіх рівнях

У той час, як в Україні нарешті вперше відбуваються ЗНО до магістратури, згадую, коли і чому я почав вболівати за незалежне оцінювання проти суб'єктивних екзаменів.

Це сталося у 1998 році, коли я сам був абітурієнтом. Після вдалого складання перших двох іспитів мені треба було не завалити останній, щоб вступити на бюджет.

Так склалося, що прийшов я на екзамен останнім. Перша підозра з'явилася, коли з порогу мені сказали, що всі, хто треба, вже поступили. Але тим не менш я витягнув квиток, виконав завдання і врешті мені повідомили, що, хоча третій іспит я здав на той самий бал, що й перший, але, на жаль, тепер це вважається незадовільно. Приходьте в серпні і складайте іспити на контрактну форму, сказали вони мені.

Ну ок. Спаскудив собі літні канікули, готувався до екзаменів, нікуди не їздив. Яке там море, коли треба вступати у виш!

Прийшов на іспит в серпні і тут мені кажуть - а нащо ви прийшли - у вас же всі три іспити відмінно складені і ви проходите.

Суб'єктивна і людиноненависна система, якою можна крутити як завгодно, подумав я тоді.

Ще була така фішка - медалісти проходили за співбесідою або якщо складали перший іспит на відмінно (тому тоді так активно продавалися медалі). Я дивувався, як чи не всі відмінники, що ходили на курси до викладачів з приймальних комісій, примудрялися складати перший екзамен (твір чи переказ) на відмінно – роботи ж були зашифровані! Таємницю розкрила одна відмінниця -– робота-то зашифрована, а почерк-то ні.

Отже, хоч нинішня система і неідеальна, та інколи дозволяє вступити випадковим людям, в яких ця спеціальність у пріоритетах десь на 15-му місці (у них часто і мотивація вчитися найнижча), вона значно краща за корупційну систему вступних іспитів.

Тому я й за #ЗНО на всіх рівнях, друзі. Просто так менше корупційних ризиків.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства