Російська «гречана база» в Середземномор'ї

Російська «гречана база» в Середземномор'ї

Укрінформ
Росія активно посилює свій військовий контингент у Сирії. Останнім часом до російських десантних кораблів долучилася авіація

Росія активно посилює свій військовий контингент у Сирії. Останнім часом до російських десантних кораблів під умовною назвою «сирійський експрес» долучилася авіація, яка також забезпечує доставку в Латакію і Тартус вантажів військового призначення. З 15 вересня по 7 жовтня Москва взагалі оголосила територію від сирійського Тартуса до Кіпру закритою зоною для кораблів та літаків у зв'язку з проведенням військових навчань із бойовими пусками ракет. Маневри створюють чудовий привід мінімізувати можливості повітряної розвідки.

Паралельно цікаво змінюється і російська офіційна позиція. Після того, як приховувати «зелених чоловічків» стало вже неможливо, категоричне «наших військових там немає» змінилося на «вони там є, але роблять не те, що ви думаєте». Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що військовий персонал забезпечує поставку та експлуатацію озброєння в Сирії. Пізніше Міноборони Росії пояснило, що сплеск активності пов'язаний з необхідністю відремонтувати аеродром під Латакією та пункт матеріально-технічного забезпечення флоту в Тартусі, щоб доставляти сирійцям гуманітарну допомогу та зброю.

Одразу ж був організований показовий «гумконвой». 12 вересня офіційні сирійські ЗМІ повідомили і навіть показали прибуття у цю суботу у міжнародний аеропорт ім. Басіля Аль-Асада під Латакією двох російських АН-124 з вантажем гуманітарної допомоги обсягом 80 тон. Місцева влада влаштувала теплий прийом зі зворушливим дитячим духовим оркестром. Зазначається, що РФ передала сирійській стороні ліжка, медичне обладнання, 15 тонн продуктів харчування, польові кухні та генератори. Щоправда, на відео показали тільки один літак, де вдалося побачити солдатські сині ковдри, матраци і подушки, які з розгубленим поглядом - «куди дівати цей мотлох» - розвантажували юні представники союзу революційної молоді і сирійський Червоний півмісяць.

З продовольства вдалося побачити не цукерки дітям, а тільки гречку Татарстанської компанії «БКХП №1». Важлива деталь: гречка - надзвичайно маловідома крупа у країнах арабського світу. Там її знають і відповідно вміють готувати приблизно так само, як в Україні чи Росії знаються на приготуванні розповсюдженого у арабів бургуля. Якщо пересічному сирійцю сказати «хінта самра» (араб. гречка, - ред.), він максимум зрозуміє, що мова йде про якусь крупу, бо «хінта» означає пшеницю. Якщо не брати до уваги звичайної російської недбалості у стосунку до особливостей місцевого населення, чесно кажучи, складається враження про доставку продовольства не сирійцям, а російському військовому контингенту.

Тож спробуємо поміркувати над причинами посилення присутності Росії в Сирії.

Одразу скажемо, що широко обговорюване переміщення російських військових та бойовиків з т.зв. ДНР/ЛНР на сирійський театр бойових дій поки що не підтверджується. Автор цих рядків особисто запитував про це міністра оборони України Степана Полторака. "Нам про це нічого невідомо. Ми не спостерігаємо жодного виведеного танка, бронеоб'єкта, жодного солдата. Ті підрозділи Російської Федерації, які знаходились на території України, на сьогоднішній день  там і знаходяться", - сказав він. Тобто всі 9 тисяч російських військовослужбовців, до 400 танків, артилерійські системи продовжують перебувати на території Донецької і Луганської областей.

Найбільш вірогідних причин появи «зелених чоловічків» в Сирії дві: геополітична та енергетична.

Розглянемо першу. Російські військові в Сирії сидять давно. Ще з радянських часів у цій арабській країні працював потужний штат військових радників, які і після розвалу СРСР продовжили свою місію. За всі роки конфлікту в Сирії ніхто до цього не звертав на них особливої уваги, однак вони продовжували працювати і спостерігати за розвитком подій. Саме на основі їхньої інформації у Москві, вочевидь, дійшли висновку про початок розпаду режиму влади в Сирійській Арабській Республіці. Тривалий і надзвичайно кривавий громадянський конфлікт залишає небагато шансів сирійцям відновити мирне співіснування в єдиній країні. Режиму Башара Аль-Асада все складніше тримати під контролем Дамаск і автодорогу, яка поєднує сирійську столицю з провінціями Латакія і Тартус на узбережжі Середземного моря, де проживає найбільш лояльне до президента алавітське населення. Останніми днями цю автодорогу доводилося перекривати через постійні спроби опозиційних збройних угруповань взяти її під контроль, що призвело б до блокади Дамаска.

Росія вирішила діяти наввипередки. Будівництво військової бази в Латакії дозволяє росіянам зберегти важливий геополітичний плацдарм на Середземному морі. Звичайно, Москва буде до останнього боротися за так зване політичне врегулювання сирійської кризи з обов'язковою умовою збереження на посаді Башара Аль-Асада. Однак це вважається неприйнятним для решти світової спільноти, і сирійському президенту все одно доведеться піти - політично або в результаті військових дій. Звичайно, що російська військова підтримка може значно подовжити життя сирійського режиму.

Проте малоймовірно, що наступне сирійське керівництво буде миритися з російськими інтересами, враховуючи нинішню позицію Москви. Однак їй це буде і неважливо, адже наразі готується необхідний плацдарм, де може бути створена т.зв. алавітська народна республіка. Це утворення росіяни оголосять незалежним або ж при можливості і готовності світової спільноти спробують залишити у складі післяреволюційної Сирії на правах автономії. Діюча військова база на території такої автономії дозволить росіянам залишитися гравцями в Середземноморському регіоні, а не просто статистами.

Ну а грати є за що, адже окрім геополітики йдеться про значні запаси природного газу на шельфі Середземного моря, а також плановані газопроводи через територію Сирії. Буквально наприкінці серпня італійська ENI заявила, що знайшла потенційно найбільше газове родовище неподалік узбережжя Єгипту. Давно відомо також про потужне родовище «Левіафан» поряд з Ізраїлем, а також родовище «Афродита» неподалік Кіпру. Не виключено, що значні запаси газу є і на шельфі в районі сирійських провінцій, оскільки, за попередніми даними геологічних досліджень, запаси Левантійського басейну складають 3,5 трлн куб. м. газу і 1,7 млрд барелів нафти.

Однак на сьогодні Росію більше цікавлять вже відкриті родовища, ймовірно, саме тому, за інформацією ізраїльського ресурсу Debka, Путін запропонував Ізраїлю 7-10 млрд інвестицій у розробку родовища «Левіафан» з будівництвом газопроводу в Туреччину і подальшим експортом у Європу. Ізраїль опинився у складному становищі, бо домовленість із Москвою явно не сподобається Вашингтону, і водночас, важко буде знайти іншого інвестора в умовах потужної російської присутності в регіоні. Крім того, участь РФ в проекті забезпечить додатковий захист родовища від нападів з боку антиізраїльських сил.

Територія Сирії також є ключовою у перспективних проектах газопроводів з Ірану та Катару в Європу. Майбутнє європейської газової системи, фактично, залежить від цих двох проектів, оскільки вони можуть дуже серйозно обмежити позиції російського газу. Розуміючи такі високі ставки, Москва будь-що намагатиметься забезпечити свою присутність на шляхах зазначених енергетичних коридорів, і будівництво «гречаної бази» під Латакією - лише елемент цієї стратегії.

Віталій Федянін, Київ.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-