Завдяки фестивальним і гастрольним програмам, які діють навіть у період сучасної російсько-української війни, Миколаївський академічний художній драматичний театр знають у Києві, Ужгороді, Кропивницькому й інших містах. А з Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром імені Миколи Куліша його колектив давно здружив Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», частину вистав якого показували у Миколаєві ще до 2022 року і продовжують це робити донині.

Укрінформ розпитує директора – художнього керівника Миколаївського драматичного театру Артема Свистуна про новий сезон, найпомітніші вистави та колектив, який активно працює в умовах дії воєнного стану, коли немає жодної доби без повітряних тривог через загрози російських обстрілів.  

КЛАСИКА ШЕКСПІРА І ПРЕМ’ЄРА ПРО ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПУ

– Пане Артеме,  як театр розпочинатиме новий сезон?

– Новий 104-й театральний сезон на основній сцені відкриваємо виставою «Ромео та Джульєтта» за Вільямом Шекспіром у постановці Олександра Самусенка. Режисер дещо відійшов від канону і головним конфліктом постановки зробив протиставлення жорстокого світу щирому коханню.

Першим прем’єрним показом цієї постановки наприкінці червня ми закривали попередній сезон. Створювали «Ромео та Джульєтту» не без складнощів. Художника-постановника  Юрія Ларіонова мобілізували в Луцьку, тож завершувала роботу Христина Корабельникова. Через війну не зміг працювати над музичним оформленням вистави й композитор, з яким раніше обговорювали контрактну мистецьку роботу, бо виконує бойові завдання в Силах оборони України.

– Удесяте між попереднім і наступним театральними сезонами ви проводите так званий літній, цьогоріч він, щоправда, трохи заходить в осінні дні. Розкажіть про цей формат.

– Так, наразі ми ще завершуємо десятий літній театральний сезон (захопивши тиждень осені). У його межах представили глядачам прем’єру театралізованого музичного шоу «Літо: свято українських традицій» – моє особисте режисерське втілення, наповнене українськими обрядами, музикою та народними традиціями. Вже є  цикл таких заходів: різдвяний, весняний, а тепер і літній!

До Дня Незалежності України відбулася прем’єра історичної драми «Гетьман і король» за п’єсою Олега Миколайчука-Низовця, яка розповідає про період, коли гетьман Іван Мазепа та король Швеції Карл XII уклали сміливий союз проти Московської держави. Постановку здійснив Віктор Мозговий. Це перше сценічне втілення п’єси, написаної майже 10 років тому. Роль гетьмана виконує Юрій Грушенко, короля – Андрій Балдук. Історичний ланцюжок від XVIII століття до сьогодення, який є дуже символічним, прокладає навіть музичне оформлення, яке створила Катерина Мірзоян, залучаючи бандуру й струнні інструменти.

Поряд з історичними темами пропонуємо глядачам і ті, які дають можливість посеред війни з усмішками подумати про сучасне життя. У літньому сезоні наш колектив підготував комедію Олександра Віттера «Полювання на мисливця», режисеркою якої виступила заслужена артистка України Марина Васильєва. Головна дійова особа – журналістка Яна, яка амбітно стає оглядачкою приватних історій зірок шоу-бізнесу. Цю виставу показуємо на «Сцені в укритті».

«БЕЗІМЕННА ЗІРКА», «КАТЕРИНА» І «КОТИГОРОШКО ПРОТИ ВІКІНГІВ»

–  Скоро ваш театр долучається до проведення 28-го Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії», який проводить Херсонський театр імені Миколи Куліша – цього разу 12–19 вересня. Які вистави прийматиме ваша сцена та що показуватимете в межах фестивалю?

– Миколаївський академічний художній драматичний театр традиційно підтримує Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». На основній сцені нашого театру 18 вересня ми представимо виставу «Безіменна зірка» за п’єсою Міхая Себастіана в постановці Олександра Самусенка. Це оптимістична історія кохання, попри те, що дія відбувається в маленькому містечку, де кожен день схожий на попередній, а політична система перетворила мешканців на недобрих сусідів, що стежать один за одним, а потім підступно ганьблять.

Наступного дня до Миколаєва завітають Херсонський академічний обласний театр ляльок та Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша. Організатори «Мельпомени Таврії» покажуть на великій сцені знакову для нинішнього часу виставу «Дім». Херсонці мріють показати її у своєму театрі, але поки що це неможливо здійснити через постійні ворожі обстріли міста.

Ми активно підтримуємо Херсонський театр імені Миколи Куліша від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Із 2022 року надаємо колегам наші сценічні майданчики, зокрема сцену в укритті, допомагаємо проводити фестивальні заходи та реалізовувати театральні проєкти у форматі «сцена на сцені».

– Скільки спільних постановок і проєктів створили Миколаївський академічний художній драматичний театр з Херсонським театром імені Миколи Куліша за період повномасштабної війни?

– Першою нашою великою спільною роботою стала вистава «Котигорошко проти вікінгів» за п’єсою Альони Мовчан. Прем’єра казки-мюзикла відбулася в кінці 2023 року. Це історія звичайного хлопчика, який спочатку не вирізнявся фізичною силою, проте добре серце та міцний дух допомогли йому стати справжнім героєм.

Ще один спільний проєкт – вистава «Катерина» за мотивами поеми Тараса Шевченка, створена Миколаївським академічним художнім драматичним театром за участю артистів Херсонського театру імені Миколи Куліша. Сьогодні надзвичайно важливо підтримувати одне одного, об’єднувати творчі сили та разом зберігати й розвивати український театр.

Обидві вистави ми показували в Києві, нещодавно – в Харкові в межах Національного  фестивалю «Схід Опера Фест – 2026».

– Як часто вистави Миколаївського театру показуєте в інших українських містах? Які гастролі останніх років запам’яталися найбільше?

– Ми не припиняли гастрольної діяльності навіть після початку повномасштабного вторгнення. Однією з наймасштабніших стала гастрольна поїздка Закарпаттям з імерсивною виставою «Земний монолог», створеною до 70-річчя від дня народження поета Дмитра Кременя, шевченківського лауреата, випускника Ужгородського університету, який тривалий час жив і працював у Миколаєві.

В Ужгороді представляли свої роботи на фестивалях «Монологи над Ужем» та «Класика сьогодення». Наші вистави бачили глядачі Львова, Мукачева, Хмельницького, Одеси, Кропивницького, Дніпра та інших українських міст. Уже двічі проводили масштабні гастролі в Києві. Цьогоріч плануємо поїздку до Хуста.

Окремий напрям нашої роботи – культурні та грантові проєкти у прифронтових і деокупованих громадах Миколаївщини. Показуємо там вистави, представляємо концертні програмами, організовуємо мистецькі події.

У 2022 РОЦІ БУДІВЛЯ ТЕАТРУ ЗАЗНАЛА ПОШКОДЖЕНЬ УНАСЛІДОК РАКЕТНОГО УДАРУ

– Чи була змога після 2022 року гастролювати за кордоном?

– Так, після 2022 року ми мали можливість представити свою роботу за кордоном. У Болгарії показували моновиставу «Проста українська скіфська баба» (режисер Артем Свистун) за романом Тамари Горіха Зерня «Доця». Вистава стала лауреаткою низки всеукраїнських і міжнародних театральних фестивалів та конкурсів.

Для нас закордонні поїздки важливі не лише як гастролі. Це можливість через театральне мистецтво розповідати європейському глядачеві про Україну, війну, силу українських жінок і стійкість нашого народу.

Попри обстріли та всі виклики воєнного часу, нам також вдалося двічі провести Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» – у 2023 та 2025 роках і залучити до участі в ньому (хоч поки й дистанційно) наших закордонних друзів і партнерів – театри з Болгаріі, Молдови, Грузії, Німеччини, Польщі й Литви.

– Яка команда нині працює в театрі, скільки людей? Хто доєднався до Сил оборони України?

– Нині в Миколаївському академічному художньому драматичному театрі працює 128 людей. Шестеро наших працівників стали до лав Сил оборони України. Троє з них – актори театру Максим Подгайко, Володимир Фоменко та Андрій Карай. Ми пишаємося нашими колегами, підтримуємо їх і чекаємо на повернення.

– Як вдається втримувати людей у театрі, коли вони мають невеликі зарплати?

– Це справді складно, особливо з огляду на нинішній рівень заробітної плати у сфері культури. Проте ми намагаємося зберігати колектив, підтримувати працівників і створювати можливості для їхнього професійного розвитку.

Особливу увагу приділяємо молоді: намагаємося її втримувати, мотивувати, залучати до нових постановок і проєктів. Відкриваємо нові театральні простори, реалізуємо грантові ініціативи, шукаємо додаткові можливості для розвитку театру.

У 2022 році будівля театру зазнала пошкоджень унаслідок ракетного удару. Але навіть після цього ми не зупинилися. Продовжували випускати прем’єри, приймати глядачів, гастролювати й розвивати нові проєкти.

– Чи не бояться глядачі у воєнний період відвідувати театр у Миколаєві?

–  Ні, не бояться. Миколаївці за роки повномасштабної війни вже загартувалися. Попри обстріли та постійну небезпеку, люди продовжують жити, працювати й ходити до театру. Для них театр став місцем, де можна хоча б на деякий час відволіктися, відновити сили й отримати живі емоції.

– Чи звикли глядачі в Миколаєві до української мови?

– Поступово звикають. Наш театр повністю змінив репертуар і сьогодні є цілковито україномовним.

Валентина Самченко

Фото надані Миколаївським академічним художнім драматичним театром