У пошуках гірських нарцисів на Свидовці

Поодинокі нарциси, що ростуть уздовж доріг на схилах гір та полонинах, зустрічаються кожному, хто в кінці травня - на початку червня мандрує Українськими Карпатами. Утім щоб натрапити на цілі галявини з нарцисами, треба знати місця, як кажуть місцеві гіди. Кореспондентові Укрінформу пощастило помилуватися такими на схилах популярної вершини Свидовецького хребта гори Близниці.

ПЛАНТАЦІЇ НАРЦИСІВ МАЛОВІДОМІ. І ЦЕ ДОБРЕ

Наче й жаль, що до цих галявин немає дороговказів на маршрутах, тож більшість людей їх не бачать – бо це, справді, неймовірна краса. Але те, що ці місця ніяк не означені, дуже добре, бо якби вони були масово доступні – біля кожної з місцин на час цвітіння треба було би приставляти волонтера-охоронця, який би нагадував “всяк сюди входящому”: “Не зривайте квітів, не витоптуйте галяв, не лягайте поміж квіти, аби зробити вдалу фоточку!” Від вандалізму охоронцям природи важко врятувати квіти навіть у відомій Долині нарцисів під Хустом, і попри те, що це – біосферний заповідник, червонокнижні рідкісні нарциси потерпають там від натовпів туристів.

Насправді квіти дуже рідкісні в наших горах (у Словенії, в тамтешніх Альпах, наприклад, є гори, де нарцисами вкриті цілі схили, це неймовірне видовище, є також оселища вузьколистих нарцисів на Балканах, у Румунії), особливо, якщо мова про великі природні плантації. Цікаво, що, окрім Свидовця, в Українських Карпатах нарциси ростуть іще в Мармаросах (кажуть, що там є навіть більші за площею оселища) – утім, уже два роки для піших маршрутів у ці гори, близько до яких проходить державний кордон з Румунією, немає відкритого доступу. На Закарпатті жартують, що нині “тури” в Мармароси дуже дорогі – натякаючи на ухилянтів, які платять грубі гроші (називають цифри від 3,5 до 5 тисяч євро з носа), аби будь-як потрапити до ЄС, тікаючи від повісток і війни. Таким “туристам” явно байдуже до нарцисів вузьколистих.

З ЖИТТЯ ОВЕЦЬ І ЧЕРВОНОКНИЖНИХ РОСЛИН

Хоча, розказує гірський гід з Рахова Петро Попович, великою мірою байдуже до цих квітів і місцевим – ґазди облаштували вівчарський загін прямо на галявині з цими квітами.

“Я пробував казати, мовляв, люди, схаменіться, ви ж знищуєте ціле природне оселище рідкісних червонокнижних рослин, які охороняються законом, але мені швидко дали зрозуміти, що локацію вівчарі не мінятимуть і продовжуватимуть там випас”, – каже пан Петро.

Жартую у відповідь, що це, певно, тому, що отари овець та й вівчарі – теж зникаючі види в Українських Карпатах, від року до року на полонинах меншає вівчарів та отар, сучасні люди не хочуть займатися цією важкою працею.

Але справді на першій локації з нарцисами, яку нам показують гіди, бачимо вівчарську шопу з клейонкою. Овець тут наразі немає – на Свидовці ще рання весна, північні схили полонин узагалі навіть не зазеленіли, тут щойно зійшов сніг, тому випас отар на полонинах іще не починали. Кажу, милуючись квітами на горбочку поміж молодих пухнастих смерек, що, можливо, доки сюди за два тижні прийдуть вівчарі, нарциси уже відцвітуть, і для них нашестя овець не буде катастрофічним.

Тим більше, що в Долині нарцисів у Кірешах під Хустом уже три роки триває експеримент еколога Мішеля Якобі, який випасає там своїх буйволів – і це повинно призупинити скорочення популяції нарцисів у Долині, мовляв, тварини пасуть траву і не дають заростати оселищам нарцисів, а також за копитами переносять насінини квітів, таким чином розмножуючи їх. Пан Петро такого ентузіазму від синергії тварин і рослин не поділяє. Він засвідчує: бачить на власні очі, що тут, на Свидовці нарцисів щороку стає все менше.

НАРЦИСІВ У КАРПАТАХ МЕНШАЄ, ПРИЧИНА – ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ

Гід Сергій Прокоп каже, що найголовніша причина цього – зменшення кількості води, через глобальне потепління навіть у таких “мокрих місцях Карпат”, як Свидовець (а це хребет, де чимало льодовикових озер, тут багато опадів, зі схилів Свидовця бере початок Чорна Тиса, притока найбільшої ріки Закарпаття – Тиси, що несе води в Дунай), води стало відчутно менше. Це призводить до того, що деякі види зникають або значно зменшується їхня кількість.

- Нарциси ростуть полянами на північно-західних схилах, зазвичай під місцями, де весною довше затримується сніжник. Він поступово тане і живить квіти вологою, це дає їм життя. Відтак, чим швидше сходить сніг і чим його менше від року до року, тим гіршим стає становище вузьколистих нарцисів. Ми дійсно фіксуємо, що нарцисів за кількістю тут меншає з кожним роком, – каже Сергій Прокоп.

Він зауважує, що до таких оселищ у туристичних походах треба ставитися із винятковою обережністю і турботою. Власне, учасникам нашої групи Прокоп нагадував правило “кількох нарцисових не”: не зривати, не топтати і не витолочувати.

Закінчуючи розмову, сходимося на думці: якщо тут, у горах олігархам вдасться реалізувати проєкт із побудови курортного гіганта “Свидовець” (судова тяганина між екологами та лобістами цього проєкту тягнеться уже понад 5 років), а також іще два курорти “Турбат” і “Бистриця”, ідея яких раптово спливла наприкінці 2022-року, і в яких на обслуговування туристів потрібно буде використовувати десятки тисяч кубометрів води на день, існування таких водозалежних видів як нарциси на Свидовці стоятиме взагалі під великим питанням.

НАРЦИСИ В ЯФИННИКУ, АБО КРАСИВЕ І КОРИСНЕ

Друга галявина з нарцисами, яку ми мали радість бачити на Свидовці, росте в яфиннику. Чорниці (яфини) на Свидовці цьогоріч рясно цвітуть, тому це було таке поєднання білих ніжних нарцисів та лілово-рожевого цвіту чорничника. І якщо нарциси чіпати ні-ні, можна тільки здалеку фотографувати, то цвітом чорниць можна досхочу ласувати. Квіти кисло-солодкі на смак, а всередині переважно є крапельки солодкого нектару. Смакота!

Друге оселище нарцисів, яким ми милувалися, незрівнянно більше за площею – ними вкритий майже весь схил полонини. Утім оскільки це південно-західний схил, тут більше сонця, тож нарциси вже відцвітають, пік цвітіння минув із тиждень тому.

Щоправда, це не вплинуло на “вау-ефект” від споглядання гірської плантації: спостерігати як під полонинським вітром дружно похитуються голівки ніжних білих квітів, і від того околицями пливе їхній аромат – це неймовірні відчуття, наче ти потрапив у справжню казку.

Дуже хочеться, аби через апетити забудовників цю казку не зруйнували і її могли спостерігати в Україні ще й наші діти!

Тетяна Когутич, Ужгород–Кваси
Фото автора