Чи хочуть росіяни війни?

Чи хочуть росіяни війни?

Укрінформ
Росія затверджує нову – посилено агресивну «стратегію безпеки», однак війна вже перестає бути в РФ двигуном підняття рейтингу Путіна

Путін наказав підготувати економіку Росії до війни. Нова Стратегія національної безпеки Росії, вже затверджена очільником Кремля, схоже, все більше і глибше ізолюватиме країну від цивілізованого світу та заодно розкручуватиме подальшу гонку озброєнь. Незважаючи на те, що країна потребує оновлення, прогресу, західних технологій та інвестицій, російський президент переконаний, що головне сьогодні – створити у росіян відчуття потреби захищатися від уявних «зазіхань» Заходу.

Отже, економіка Російської Федерації, всіх її суб’єктів і муніципальних утворень повинна бути підготовлена до забезпечення захисту від збройного нападу і задоволення потреб держави й населення у воєнний час. Про це йдеться в оновленій Стратегії національної безпеки РФ. У документі, який є базовим для всіх органів влади і служить основою для формування галузевих стратегічних доктрин, відзначається «посилення військових небезпек і загроз», яким «сприяють спроби силового тиску» на Росію, «нарощування військової інфраструктури» НАТО поблизу кордонів і «активізація розвідувальної діяльності» іноземних держав.

Якщо попередня редакція, затверджена у 2016 році, наголошувала на обороні «шляхом стратегічного стримування і запобігання військових конфліктів», то нова передбачає, що оборона «організовується для збройного захисту» країни, «цілісності і недоторканності її території». Відмовилися росіяни і від тези брежнєвських часів про поетапний рух до світу, вільного від ядерної зброї. Цей пункт з нової редакції вилучено і вперше за всю сучасну історію Росії у стратегії прописано можливе використання ядерної зброї як загрози для Росії. А отже, стратегія підводить до того, що потрібно підтримувати потенціал ядерного стримування, забезпечувати бойову готовність збройних сил та технологічну незалежність оборонної промисловості.

Змінився і перелік стратегічних національних пріоритетів. З попередньої версії вилучено цілі «покращення якості життя російських громадян», «економічне зростання», «охорона здоров'я», «освіта» та «культура». Тепер їх замінили на «порятунок російського народу», «економічна безпека», «інформаційна безпека» та «захист традиційних російських духовно-моральних цінностей».

Якщо 5 років тому ще можна було прослідкувати прагнення РФ повернутися до колишнього міжнародного статусу та йшлося про залучення іноземних інвестицій, то стратегія-2021, навпаки, передбачає «посилення контролю» за закордонними інвесторами у стратегічних галузях, «скорочення використання долара» і «подолання критичної залежності від імпорту технологій, обладнання та комплектуючих». Важливими умовами для забезпечення економічної безпеки РФ є опора на внутрішній потенціал і самостійне вирішення поставлених перед Росією завдань. А все це через те, що Росія, виявляється, стикається з «ворожими діями» іноземних держав, «відкритим політичним та економічним тиском», спробами «ізоляції» за допомогою подвійних стандартів та «інформаційними кампаніями для створення ворожого іміджу» країни. Тож автори стратегії за традицією в усьому звинувачують «ворожі» країни Заходу, де, на їхню думку, розвивається економічна та соціальна криза, спричинені «стагнацією та спадом провідних світових економік, падінням стабільності світової валютної системи, загостренням боротьби за доступ до ринків та ресурсів», а також загальною «кризою західної ліберальної моделі», – йдеться в документі.

Отож, в усьому знову винний Захід, з яким, із позицій Москви, треба боротися. Про це свідчить і нова Стратегія національної безпеки РФ, і рекордна в пострадянській історії Росії держпрограма виробництва зброї. За статистикою, ця програма обійшлася російському бюджету в близько 20 трильйонів рублів за останні 10 років. Але зупинятися, як бачимо, Кремль не планує. За підсумками 2020 року Росія зайняла 4-е місце в світі за обсягом державних витрат на оборону. За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), на фінансування «військової машини» РФ у минулому році було закладено 61,7 млрд доларів. За номінальним розміром військовий бюджет Росії поступився лише трьом країнам – США (778 млрд доларів), Китаю (252 млрд доларів) і Індії (72,9 млрд доларів). Якщо ж порівнювати оборонні витрати з розміром економіки, то Росія витратила більше, ніж будь-яка з країн НАТО – 4,3% ВВП. За останні 10 років при стагнації економіки та падінні доходів населення російський військовий бюджет збільшився на 26%, тоді як у США – скоротився на 10%, а у Великобританії був урізаний на 4,2%.

Історично склалося так, що в Росії сформувалося гостре відчуття перманентної загрози та небезпеки, тому воєнний чинник традиційно відіграє важливу роль у стратегії цієї країни, а російське керівництво традиційно притримується наступальних приписів при реалізації зовнішньої політики на європейському напрямку. Власне іще із 2013 року РФ почала проводити масштабні військові навчання, у декілька разів більші, ніж відповідні навчання Північноатлантичного Альянсу, які не в останню чергу були спрямовані на те, щоб поставити під сумнів зобов’язання у рамках 5 статті Вашингтонського договору. Такою тактикою і загалом політичною лінією РФ намагається повернути втрачені після краху СРСР позиції у Європі як одного із головних архітекторів регіональної системи безпеки, вважаючи себе незаконно маргіналізованим гравцем, на якого США і країни ЄС не звертають особливої уваги під час формування відповідної системи безпеки у Євроатлантичному регіоні. Нова стратегія ж знову наголошує на тому, що роль Росії у світі має зростати, а воєнний чинник у політиці збільшуватися. Україна тут зазначена як інструмент антиросійського впливу США і НАТО на РФ. Україна завжди розглядалася Москвою як один із важливих елементів «русского мира» з огляду на географічну близькість, наявність сприятливих умов до культивування ідеології на території країни, а також історичний бекґраунд. Однак події 2013-2014 рр. призвели до формування міцної української ідентичності, яка значно послабила вплив Росії та призвела до гострої реакції останньої – аж до збройного втручання й окупації. Перспектива євроатлантичної інтеграції України для Росії сприймається більшою загрозою, ніж необхідність витрачати значні фінансові й матеріальні ресурси для забезпечення власного надвеликого військово-промислового комплексу, утримування окупованих територій на Сході України та анексованого Криму, схожих регіонів (Придністров’я, Південна Осетія, Абхазія) в інших країнах.

А поки Путін затверджував нову стратегію безпеки, ЄС 12 липня продовжив дію економічних санкції проти Росії до 31 січня 2022 року у відповідь на навмисну дестабілізацію України. Нагадаємо, що з березня 2014 року ЄС накладає обмежувальні заходи проти Росії, у тому числі проти певних секторів російської економіки й індивідуальні обмежувальні заходи, у відповідь на навмисну дестабілізацію України та незаконну анексію Росією Криму. Європейська рада погодилася пов’язати їх тривалість із повним виконанням Мінських угод. Та й внутрішні настрої країни теж змінюються на фоні загострення економічної та політичної ситуації, падіння економіки та зубожіння населення. І війна для підняття рейтингу Путіна, як свідчать опитування, більше не годиться. Швидше навпаки. Так, за результатами опитування Левада-центру, вважають навіть ті, хто схвалює курс країни і діяльність Путіна. Ризик погіршення ситуації і невдоволення населення через можливі військові прагнення Кремля прогнозують більше 50% опитаних росіян.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-