Агресивно-зневажливий Путін, повернення Туска та перфоманси Лукашенка
Дональд Туск повертається до польської політики з очевидною метою змінити ситуацію в країні. Алєксандр Лукашенко все більше стає заручником амплуа «останнього диктатора Європи».
Показова агресивність давно стала фірмовим стилем публічної поведінки російського президента. Під час чергової «прямої лінії» він не лише звинуватив Володимира Зеленського у передачі України під зовнішнє управління Вашингтону, Берліна та Парижу, але і вкотре обурився законопроєктом «Про корінні народи України». Обурення було технологічним – з порівнянням з практикою нацистською Німеччини, і тому не варто дивуватися, якщо його швидко підхоплять у Старому Світі різноманітні «борці». Путін не має намірів зустрічатися з Зеленським, і особливо цього не приховує. Власне, як і не приховує зневаги до своїх європейських візаві. 2 липня господар Кремля не лише провів телефонну розмову з Еммануелем Макроном про пошуки порозуміння між ЄС та РФ, але і підписав указ, згідно якого «шампанське» та «коньяк» на території Росії можуть бути лише «російськими». Цікаво, що глобальний гравець цього ринку – французька компанія LVMH – вже пристала на ці умови Кремля. Продовження приниження, швидше за все, не забариться.
Лідер Європейської народної партії Дональд Туск оголосив про повернення до польської політики, він знову встає біля стерна «Громадянської платформи». Подія, відверто кажучи, непересічна, вона викличе реакцію не лише з боку правлячої партії «Право і справедливість», яка останнім часом відчуває певну нестабільність власних позицій. Навряд чи спокійно поставиться до повернення Туска і президент Варшави Рафал Тшасковський, який рік тому програв «по пенальті» президентські перегони Анджею Дуді. Туску доведеться не спочивати на минулому авторитеті, а діями демонструвати спроможність перемагати.
Алєксандр Лукашенко продовжує діяти у парадигмі «останнього диктатора Європи», звужуючи власний простір для маневрування. Минулого тижня він оголосив про призупинення перебування Білорусі у «Східному партнерстві» та розкритті «мережі сплячих терористичних ланок», у причетності до яких звинуватив США, Німеччину, Польщу, Литву та Україну. На кордоні з Литвою триває вакханалія нелегальних мігрантів, яка вже спричинила запровадження режиму екстремальної ситуації, кордон з Україною Лукашенко показово наказав повністю закрити. Схоже, йому смакує роль коменданта фортеці в облозі, от лише не факт, що мільйони білорусів отримують задоволення від примусового виконання ролі гарнізону цієї уявної фортифікаційної споруди. Показово, що спалах шпигуноманії у Лукашенка стався після переговорів з секретарем російського Радбезу Ніколаєм Патрушевим, який відвідав Мінськ.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
