Російські оповідки про історію

Російські оповідки про історію

Укрінформ
Справжню ціну їх видно на прикладі Татіщева

Путін сказав, що опублікує статтю про історію України.

Ясно, що його стаття буде приблизно така ж правдива, як і оповідання про те, що Росія не збивала малазійський "Боїнг", і це бачив диспетчер Карлос, або про те, що Кремль не труїв Навального, і йому, щоб не впасти в кому, варто було з’їсти "рафаелку".

А щоб вповні осягнути цінність всіх російських історій про історію, варто згадати, що в Московщині приблизно протягом трьох століть страчували людей, які виявляли натяк на сумніви, що російські царі походять від самого, не більше не менше, римського імператора 1 століття Августа, а не від татарських ханів і боярина з прізвищем Кобила, як то було насправді.

Або ось історія про російського історика Татіщева, який був першим автором "Російської історії". Ця найперша російська історія – брехня від першої до останньої сторінки.

Отже, як бреше. Скажу так, історія Татіщева, яка стала "скрепою" для наступних поколінь російських істориків, так схожа на стародавні літописи, як пісні "Сектора Газа" на Шекспіра. Видно, що їх писали не просто в різні епохи, а різні народи.

Отже, як брехав перший російських історик Татіщев, а за ним сонмища московитських брехунів аж до цих часів:

● Татіщев повигадував київським князям зовнішність, зокрема повигадував різним князям різні форми борід, усі вони в нього з бородами.

● Опошлив низку найвизначніших князів, вказавши у сфальшованих панегіриках, що вони розправлялися і карали, засуджує в своїх вигаданих панегіриках тих князів, які «не радели о разправе», тоді як у справжніх літописних панегіриках завжди ішлося про милість.

● Абсолютно неприпустимо для середньовічних літописів пише про приватне життя князів, відносини з жінками і пияцтво.

● Змінив усі згадки про релігійність і богобоязливість князів, як несуттєві.

● Змінив панегірики князям Русі кінця 12 століття Ростиславичам, вочевидь, за те, що ті розбили навалу предків московитів – суздальців 1173 року, зокрема святому Мстиславу Хороброму.

● Повставляв, смакуючи, сцени варварського насильства. Таке насильство, якщо й було в літописах, то з півсторінками засуджень.

● Вставив неіснуючі звернення до суздальського князя з боку київського князя як до великого.

● Повикреслював із літописів згадки про щедрість князів, про роздачу ними багатств злидням і на церкви.

● Периферійного суздальського князя Констянтина назвав Премудрим.

● Найбільш самовикриваючі його помилки. Татіщев не розпізнав літописного імені Нерядець і вигадав «власне» стародавнє слово "нерядцы" (щось типу бешкетників), яке ліпив тут і там скрізь у свої підробки. Через неправильне прочитання реальних літописів вигадав слово «истобка», «скомонєх» (замість "с комонех", тобто "з кіньми"), та ліпив їх у свої підробки куди попало. І тепер ці «истобки» і «скомонєхи» як тавра брехні на всій російській історіографії, збудованій на брехні.

Ще показано пречудову історію, як Татіщев вставив власний заповіт в уста середньовічному князеві!

Тож, перший російський історик Татіщев повигадував "стародавні" літописні свідчення, зліпив з них власний новодєл, а першоджерела, мовляв, "утєрял".

Перша історія російська (як, зрештою, і наступні) народжена пристрасною любов’ю до брехні й зневагою до правди, та бажанням ту правду знищити і підмінити.

Думаю, мета була – у народній пам’яті підмінити офіційні існуючі в списках 14-15 століть літописи своїми вигадками.

Як бачимо, хоч це й вдавалося якийсь час, зрештою майже трьохсотлітня брехня виставляє на посміховисько і руйнує ґрунт під ногами у московитів.

«Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні таємного, що не стало б відомим і не виявилося б» (Біблія).

Найсмішніше, що до брехонь Татіщева прив’язана "офіціозна" історія більшості старих російських міст і ключова частина російської вікіпедії. Ясно, яка справжня ціна цим оповіданням.

Олександр Палій
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-