Істеричні факти: що стоїть за реакцією Росії на форму українських футболістів

Нова форма, в якій Національна збірна України з футболу виходитиме на матчі Євро 2020, спричинила справжню істерику російської пропаганди. Синьо-жовті футболки з контуром України та усталеним навіть у міжнародному використанні гаслом «Слава Україні! Героям слава!» – здавалося б, нічого сенсаційного. Але в обрисах – український Крим. Який Росії тимчасово окупувати вдалося, а от переконати світ визнати вкрадене російським – ні.

Реакція офіційних осіб Кремля на футболки була настільки ж емоційною, наскільки асиметричною, що вкотре доводить готовність Кремля вхопитися за будь-який привід.

Отже, які факти Росія вчергове спробувала перекрутити, але натомість лише нагадала світу, що Крим – це Україна?

По-перше, Кремль обурився обрисами територіальних кордонів України і українським Кримом, що саме так нанесені на будь-які карти світу, крім російських.

● Марія Захарова, незмінна спікерка МЗС Росії, у своїй майже істеричній заяві на телеграм-каналі стверджує, що таким чином Україна нібито приєднала свої території до «російського Криму», маючи на меті «створити ілюзію неможливого». Вона навіть назвала такі дії України «обманкою», підміною.

В реальності ж «обманкою» є дії самої Росії: захоплення шматка території іноземної держави у 2014-му і намагання завірити весь цивілізований світ у тому, що це не відверта крадіжка. Таким чином Кремль прагне легалізувати окупацію Криму, який є частиною суверенної території України, і водночас – знайти виправдання своїй агресії проти України загалом.

Та світ визнає російську спробу анексувати Крим нелегальною. Це є незаперечним фактом, про що свідчить, зокрема, Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 68/262, яка наголошує на принципі територіальної цілісності України.

Тобто Україна, навіть теоретично, не могла би зробити те, в чому її звинувачує Кремль. Саме тому, що Крим – це Україна.

Другий подразник для Кремля – гасло «Слава Україні! Героям слава!». Загалом на Кремль воно має такий самий ефект, як червона ганчірка на бика.

● У тій самій заяві, Захарова говорить про гасло як про «націоналістичний вигук», пропонуючи навіть кілька альтернативних «версій» його походження. Наприклад, підсилюючи російський наратив про те, що нібито «Україною керують нацисти» (який постійно просуває Кремль), спікерка російського МЗС порівнює гасло «Слава Україні» з нацистським вітанням. У цій цілеспрямованій кампанії з дискредитації України Кремль заходить так далеко, що навіть намагається знайти збіги у граматичних конструкціях, аби хоч чимось підтвердити свої безпідставні закиди.

Насправді походження гасла «Слава Україні», як і відповіді «Героям слава», сягає корінням у кінець 19 сторіччя. Привітання набуло більшого визнання після того, як фактично стало гаслом визвольного руху в боротьбі українського народу за національну незалежність, починаючи з 1917 року. А сто років потому, у 2018-му, гасло «Слава Україні» було затверджене як офіційне привітання у Збройних Силах України. Сьогодні ці слова все частіше можна почути й від представників іноземних делегацій, лідерів країн, що відвідують Україну з офіційними візитами, – на знак дружніх стосунків між державами-партнерами і підтримки українців.

Врешті-решт, дуже показовим є те, що в Кремлі так і не змогли визначитися з єдиною «версією» походження гасла. Сам факт того, що тепер в якості основного аргументу кремлівські пропагандисти вимушені спиратися на граматичні конструкції, дозволяє у повній мірі оцінити «небезпідставність» закидів з боку Росії.

І наостанок, третім приводом можна вважати ситуацію, в яку Росія сама себе й загнала. З грудня 2020 року, перебуваючи під санкціями Спортивного арбітражного суду через допінг, Росія шукає будь-якої можливості вийти з-під «спортивного бану» і повернути можливість використовувати спорт як свою традиційну «м’яку силу» в пропагандистських цілях.

● Наприклад, депутат Держдуми Дмитро Свіщєв, який назвав українську форму «провокацією», вважає, що таким чином Україна висловлює «певну політичну позицію», яка розбігається з позицією Росії. Говорячи про те, що спорт має бути відокремленим від політики, він закликав звертатися до УЄФА, яка, на його думку, мала би заборонити форму української збірної. (УЄФА, звісно, в цьому відмовила).

Аналогічна риторика надходить і від офіційного спікера Кремля Дмитра Пєскова. Відповідаючи на запитання про те, яких наслідків можна очікувати у випадку, якщо збірні Росії та України зустрінуться на полі, він наголосив, що «спорт є спорт, і ми [в Росії] мусимо бути вище того, аби сіяти ненависть між росіянами та українцями». Як демонструє реальність, Росія цілеспрямовано протягом багатьох років вдається до надзусиль, аби посіяти ненависть, використовуючи спорт, мистецтво, культуру, історію і мову як засоби пропаганди. Саме цими методами зазвичай керуються в Кремлі, покладаючи особливо великі сподівання на спорт як на одну з основних сфер застосування «м’якої сили».

Сьогодні, коли Росія перебуває «у вигнанні», не маючи можливості виступати під своїм іменем, прапором і виконувати національний гімн, вона щосили намагається звинуватити інші країни – зокрема, Україну – за промоцію їхніх національних символів.

Ситуація довкола футболок може служити черговим нагадуванням для будь-кого, хто має справу з Росією не залежно від майданчика – чи то на футбольній арені, чи у кімнаті для перемовин: з Росією не варто розраховувати на чесну гру.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Фото з відкритих джерел та сторінки Андрія Павелка у Facebook