Путін перейшов до езопової мови, навальненці - до протестів
Середина і кінець тижня в Росії вийшли ударними. Що не день, то подія, а то й дві. Середа - послання Путіна Федеральним зборам і великий всеросійський мітинг на підтримку Навального. Четвер - приїзд до Москви Лукашенка. П'ятниця - засідання Ради Федерації, яка, згідно з російським законодавством, може надати Путіну право на використання армії за межами країни…
ОБІЦЯНКИ ГАЗИФІКУВАТИ РОСІЮ І «ПЛЮШКИ» ДО ВИБОРІВ
Очікування до чергового путінського послання розігрівалися вкиданнями про те, що там може бути щось яскраве. Ну, наприклад, мова піде про приєднання Білорусі шляхом поглибленої інтеграції або ж приєднання до Росії «ЛДНР». І це зрозуміло, адже останніми роками подібні послання були яскравими подіями. То показ «мультиков» зі с-с-страшними новими видами російських озброєнь. (Насправді - продовження заморожених через неефективність розробок радянського ВПК 1970-80-х років). То поправки до Конституції РФ з подальшою відставкою Медведєва і призначенням на посаду прем'єра Мішустіна. Тому потрібно ж було якось підтримувати рівень очікувань.
Але ні, усе це виявилося дезою, праві були ті, хто казав, що за нинішньої обстановки, і так напруженої, доповідь матиме, швидше, седативну дію. Справді, Путін присвятив більшу частину послання роздачі народонаселенню, яке затягнуло паски під час коронавірусних карантинів, різних «плюшек». Частина з них виглядає досить комічно. Наприклад, вимога (до кого?) нарешті вже газифікувати в «великой энергетической державе» населені пункти, повз які проходить газова труба (і це після 21 року путінського правління).
Інші «плюшки» виглядали неприкритими передвиборчими подачками – наприклад, обіцянка матдопомоги сім'ям з дітьми-школярами. «К середине августа, чтобы люди успели подготовиться к школе», – пояснює Путін. Ага, можна подумати, виключно тому така дата. А єдиний день голосування 19 вересня, коли будуть вибирати Держдуму і глав 12 суб'єктів федерації - тут, звичайно, ні до чого…
ПРО КОГОСЬ, ЯКИЙ ПОГРОЖУЄ ЧИМОСЬ. АЛЕ ВІДПОВІДЬ БУДЕ - ОГО-ГО!
Перейшовши до зовнішньої політики, Путін здивував, коли присвятив більшу частину своєї промови спільній провокації ФСБ-КДБ про «заговор против Лукашенко» і Білорусі загалом. І це, звичайно, великий крок вперед, якщо згадати, як російські ЗМІ та окремі діячі ще пів року тому кепкували з убогої підробки мінського КДБ про «переговоры Майка и Ника».
Що стосується всієї іншої різноманітної зовнішньополітичної тематики, то ... Тут навіть складно казати щось конкретно. Мабуть, ще ніколи промови російського президента не було одночасно і настільки загрозливими, і такими неконкретними, в дусі радянської пісні «если кто-то кое-где у нас порой...». Тільки у цьому випадку - «у вас».
Судіть самі. «Мы действительно хотим иметь добрые отношения со всеми участниками международного общения, в том числе и с теми, с кем отношения у нас в последнее время не складываются. Мы действительно не хотим сжигать мосты, но, если кто-то воспринимает наши добрые намерения как безразличие или слабость и сам намерен окончательно сжечь или даже взорвать эти мосты, должен знать, что ответ России будет ассиметричным, быстрым и жестким. Организаторы любых провокаций, угрожающих коренным интересам нашей безопасности, пожалеют о содеянном так, как давно уже ни о чем не жалели».
З'явилося відчуття, що така ухильність щось нагадує. Точно - «известный блогер», «персонаж», «берлинский пациент». Путін з такою ж наполегливістю уникає називати прізвище Навального. І це, мабуть, заразливо, тому тепер перейшло на зовнішньополітичні пояснення. Показовим є розгляд цих визначень у розвитку: спочатку «участники международного общения», потім – нейтральні «кто-то», з виходом на злісних «организаторов провокаций». Вектор сприйняття зрозумілий. Вражає також поетична, в дусі письменників-сентименталістів, глобальна неконкретність погрози - «пожалеют о содеянном так, как давно уж ни о чем не жалели».
У тому ж дусі - і пояснення, в якому випадку будуть вжиті такі заходи. За словами Путіна - якщо комусь «придет в голову перейти в отношении России так называемую “красную черту”». При цьому Росія сама буде «определять в каждом конкретном случае», де проходить ця межа.
Після цього Путін перейшов до розповіді про «совершенствование и укрепление вооруженных сил России». Тут якраз все було весело і конкретно: гіперзвукові комплекси «Авангард», лазерні бойові комплекси «Пересвет», важкі балістичні ракети «Сармат», гіперзвукова ракета «Кинджал»... Але загалом теж немає нічого незвичайного – давно помічено, як загоряються очі у Путіна, коли йдеться про різні способи вбивства людей. Мабуть, у дитинстві «в войнушки» не награвся.
ІНФАНТИЛІЗМ? НІ - ТРИМАННЯ ВСІХ У НАПРУЗІ
Погрози, висловлені у такий спосіб, можна адресувати на всі боки. Але все ж хочеться хоч якісь смисли «ухватить за хвост». Ось що ще Путін каже: «Недружественные акции в отношении России не прекращаются. В некоторых странах завели пренеприличный обычай – по любому поводу, а чаще всего, вообще без всякого повода, цеплять Россию. Новый вид спорта там – кто громче что-то скажет». Ага, ну тут вже можна припустити, що тут маються на увазі, як Україна, так і Чехія, Болгарія, які робили жорсткі заяви у зв'язку з агресивною російською політикою.
Тут же Путін використовує образи з "Книги джунглів/Мауглі" Кіплінга: мовляв, «вокруг Шерхана крутятся всякие мелкие Табаки, подвывают, чтоб задобрить своего суверена». Теж зрозуміло: основним противником РФ, «Шерханом», вважаються, звичайно ж, США. (Цікаво, а ким Путін себе бачить - ведмідь Балу, Мауглі, Акелла? Ну, я ж кажу - не награвся у дитинстві).
І щодо «красной черты», це у Путіна теж невипадково. Можна згадати недавнє - 17 квітня президент Франції Еммануель Макрон нагадав про те, як президент Обама встановлював для Росії «красные линии», а потім не робив рішучих дій після їх ігнорування. Макрон підкреслив, що зараз міжнародне співтовариство має визначити «красные линии» у відносинах з Росією і притягати її до відповідальності у тому разі, якщо вона ці лінії перейде. Виходить, сильно зачепили російського президента ці слова, якщо він через чотири дні вирішив відповісти саме на них.
Чи говорить про щось ця кумедна, у випадку з Путіним, стилістика «езопової мови»? Що це - продовження гри в інфантилізм після «Кто обзывается, тот сам так называется» чи щось інше?
Таке враження, що Путін перейшов до такої метафоричної загадковості не випадково, а навмисно – щоб його трактували, хто як хоче. А він завдяки цьому продовжував тримати всіх, насамперед Україну, в напрузі.
Ну, ось дивіться - у п'ятницю буде засідання Ради Федерації, яка може надати (а може не надати, як Путін скаже) право на використання армії за межами РФ. І це означає, що тепер два дні Україна і світ гадатимуть, що станеться. Якщо нададуть такий дозвіл - це ж теж ще не означатиме чогось конкретного. У 2014 році такий дозвіл було надано 1 березня. Потім його відкликали. Що не завадило Росії розв'язати гібридну війну силами диверсійних груп і «отпускников». Так може бути і цього разу. Таке рішення саме собою є просто ще одним фактором тиску. Крім того, після роздачі російських паспортів в ОРДЛО з'явився ще один варіант. А саме: введення російських частин на територію ОРДЛО (на додаток до двох корпусів «народной милиции ЛДНР») «для защиты проживающих там граждан РФ». Віяло варіантів широке. І до всіх них, навіть до менш ймовірного, не проговореного вище, гіршого, треба бути готовим у будь-яку хвилину.
А з іншого боку, довга співчуваюча путінська розповідь про Білорусь, Лукашенка, практично вбила інтригу четвергового саміту двох диктаторів: будуть необов'язкові розмови «о взаимодействии в рамках Союзного государства». Путін почне тиснути, а Лукашенко – ухилятися. Все, як завжди.
«СВОБОДУ НАВАЛЬНОМУ». І РІДШЕ – «НЕТ – ВОЙНЕ С УКРАИНОЙ»
Після того, як стало відомо про стан здоров'я Навального, який різко погіршився, його соратники призначили мітинг теж на середу, щоб домогтися кумулятивного ефекту в його висвітленні. Підготовка до нього йшла заздалегідь - залякування, обшуки, затримання протягом двох днів – 20-21 квітня.
І ось настав день проведення акції. Вона була призначена на 19:00 за місцевим часом. Тому, скажімо, у Владивостоці акція почалася, коли у Москві був полудень (тобто, одночасно з початком путінського виступу). І далі йшла на захід за часовими поясами.
Спочатку були повідомлення, що поліція поводиться не так різко, як під час зимових акцій на підтримку Навального. Потім виявилося, що це дуже по-різному в різних містах. У Пермі акція проходила спокійно, а в Уфі – «жесткач». У Москві - відносно мирно, без садизму. А у другій столиці, Петербурзі - наймасовіші і найжорсткіші затримання, причому із застосуванням електрошокерів по відношенню до людей, які не становлять загрози. У тому числі цей спецзасіб було застосовано до затриманого з аритмією, що призвело до загрози його здоров'ю. Вистачало всюди й інших порушень закону - приховані номери нагрудних жетонів, затримання протестувальників взагалі незрозуміло ким, людьми без розпізнавальних знаків, за білоруським варіантом. Тому в Росії знову згадали українське слово «титушки», хоча тут точніше було б білоруське «тихари». (Ось таке у нас лінгвістичне взаємозбагачення «трех братских народов»).
Найбільш частими гаслами акції були «Свободу Навальному», «Свободу политзаключенным», «Путин – вор». Але періодично звучало і «Нет – войне с Украиной».
Однак акція відбулася - і що далі? Протестний потенціал в Росії зберігається. Але і потенціал його придушення - більш ніж достатній. А обстановка навколо Навального принципово не змінилася. Життя всесвітньо визнаного головного опозиціонера Росії - під загрозою. Тож ситуація є непередбачуваною, у розвитку. І теж може бути що завгодно. У разі трагічного результату новий виток звинувачень і санкцій на адресу Путіна забезпечений.
Олег Кудрін, Рига
Карикатура Сергія Йолкіна
