Євросоюз і Росія: «была без радостей любовь, разлука будет без печали»?

Євросоюз і Росія: «была без радостей любовь, разлука будет без печали»?

Укрінформ
Чи готова Москва до розриву відносин з ЄС

Плин часу, історії нескінченний. Але люди самі нарізають у ньому якісь проміжки часу - для зручності життєустрою. І для аналізу теж. Ось зараз ми стаємо свідком фарсової двох-з-половиною-тижневої п'єски про дивні взаємини двох партнерів, які мало підходять один одному – ЄС і Росії. Назву їй можна підібрати з поетичних рядків: «Была без радостей любовь, разлука будет без печали».

Початком, зав'язкою цього локально взятого сюжету був приїзд до Москви керівника європейської дипломатії Жозепа Борреля, переговори і спільна пресконференція з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим (5 лютого), а кульмінацією і розв'язкою стане засідання міністрів закордонних справ Європейського Союзу, на якому обговорюватимуть взаємини з Росією і, ймовірно, порекомендують ухвалити якісь санкції проти неї (22 лютого). Зрозуміло, що багато чого було до цього, зрозуміло, що багато чого буде після. Але ось саме на цьому відрізку вийшло дуже драматургічно і показово.

АКТ I. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РЕВІЗОР, ВІН ЖЕ - УНТЕР-ОФІЦЕРСЬКА ВДОВА

Напередодні візиту Борреля до Москви (4-6 лютого) багато хто попереджав його про складність цього візиту. Але він переконував усіх у рішучому настрої та необхідності підтримувати контакт з Росією, щоб мати можливість доводити до неї думку Євросоюзу і чинити якийсь вплив. Високий представник ЄС із закордонних справ також казав, що домагатиметься можливості особисто зустрітися з новим політв'язнем Навальним.

Правда, щодо зустрічі з Навальним російський, перепрошую, суд заздалегідь заявив, що це можливо лише на загальних підставах (тобто, неможливо). Ба більше, російська сторона того ж дня, 5 лютого, призначила ще й засідання суду за абсурдним обвинуваченням Навального в «клевете на ветерана». У підсумку Боррелю замість зустрічі з Навальним у в'язниці довелося задовольнятися зустріччю з представниками російського громадянського суспільства, які ще на волі.

Ну, а потім були переговори з Лавровим і та сама пресконференція, в ході якої досвідчений і авторитетний європейський дипломат, замість ролі суворого ревізора з Брюсселя, опинився в ситуації унтер-офіцерської вдови, яка сама себе висікла. Провокаційні запитання працівників пропагандистських медіа, наступальна риторика Лаврова в дусі «а вы сами еще хуже» поставили Борреля у безвихідну і безвиграшну ситуацію. Оскільки справжня дипломатія співвідноситься з російською приблизно так само, як канал з каналізацією, адже у спілкуванні з російською стороною ніколи не знаєш, яку субстанцію виллють на тебе наступної хвилини... Але, якби перейшов до тієї ж стилістики (звинувачення, закиди, «виведення на чисту воду»), іспанець ризикував втратити почуття міри і тому виглядати непрофесійно, склочником. Намагаючись ж говорити цивілізовано і конструктивно, він виглядав слабаком.

Фото: mid.ru
Жозеп Боррель та Сергій Лавров / Фото: mid.ru

Тобто, виходить, що найбільш надійний спосіб у спілкуванні з російською дипломатією виглядати добре – це взагалі з нею не спілкуватися. Але таке рішення для європейської сторони все ж є надто радикальним, і тому нездійсненним.

АКТ II. ОШУКАНІ ОЧІКУВАННЯ, ГОРДІСТЬ І УПЕРЕДЖЕННЯ

Окремі обурені репліки європейських політиків і дипломатів за підсумками цієї пресконференції почали з'являтися вже у п'ятницю, особливо гучні – зі Східної Європи. Але уїкенд, що стрімко наближався, пом'якшив цей обвинувальний запал.

Зате вже з початком тижня критика Борреля стала жорсткою і системною. Показова деталь: 9 лютого, у вівторок, Європарламент відвів на обговорення візиту годину, що, загалом, чимало. Але у підсумку гаряча дискусія розтягнулася на дві години. І були навіть заклики до Борреля піти у відставку після такої принизливої для європейської дипломатії пресконференції.

Високий представник, зі свого боку, виправдовувався, що він «хотів визначити, чи зацікавлена російська влада у серйозній спробі зупинити погіршення наших відносин, і скористатися шансом на більш конструктивний діалог». І своєї мети, зрештою, досяг, отримавши чітку відповідь: «Нет, они не заинтересованы». Як то кажуть, негативна відповідь - це теж відповідь. І це, зі свого боку, означає, що ЄС тепер у взаєминах з Росією «на роздоріжжі».

Жозеп Боррель / Фото: mid.ru
Жозеп Боррель / Фото: mid.ru

Боррель також пообіцяв підготувати до зустрічі міністрів закордонних справ 22 лютого, а також до подальшого саміту ЄС пропозиції, що тепер робити Євросоюзу, включно з можливістю нових санкцій. І це безпрограшна заява, оскільки Високий представник каналізував колективне обурення, перевів тяжкість конкретного рішення в логіку колегіальних обговорень. І той, хто був ображений, принижений московською матланкою, матиме можливість проявити жорсткість і принциповість щодо Росії. Але чи вистачить на це рішучості, тим більше узгодженої? Гадати не будемо, невдовзі побачимо.

АКТ ІІІ. ЗАСТАВ ДУРНОГО БОГУ МОЛИТИСЯ, АБО «ПЕРЕСОЛИЛ»

У Росії за європейськими суперечками за підсумками московського візиту Борреля спостерігали з неприхованим і часто не зовсім осмисленим задоволенням. Психологічно це схоже на гордість другорічника-переростка, що минулого тижня його сім разів виганяли з класу, а одного разу навіть застукали з цигаркою в туалеті.

На такому тлі розслабленості і самозамилування стався факап в ефірі «Соловьев LIVE» (п'ятниця, 12 лютого). Це я про «заявление Лаврова, что Россия готова к разрыву отношений с Евросоюзом». Насправді глава МЗС РФ казав не те й не так. І це чудовий приклад того, як в Ерефії пропагандистський хвіст може виляти дипломатичним собакою. Насолодимося мізансценою.

Отже, найкращий пропагандист Росії Соловйов діловито, але з надією запитує Лаврова: «Ну, мы идем к разрыву?» – «С Евросоюзом? - з легким переляком уточнює глава МЗС РФ. Соловйов глибокодумно киває головою, і тут Лавров сам частково опиняється у недавній ситуації Борреля, коли перед напористим співрозмовником треба виглядати жорстко, але при цьому в рамках дипломатичних правил: – «Мы исходим из того, что мы готовы… Если мы еще раз увидим… Как мы уже почувствовали не единожды…»

Фото: mid.ru
Фото: mid.ru

Три крапки вже показують, як непросто Лаврову в цій розмові з митрофанушкою з "России-1" виглядати гідно. Але ось він, здається, вирулив на потрібну подачу теми (втім, теж не без запинок і крапок): «…Что в каких-то областях накладываются санкции, которые создают риски для нашей экономики, в том числе в самых чувствительных сферах… Да, мы готовы… Еще раз – мы не хотим как бы изолироваться от мировой жизни…»

«Но готовы», - перебиваючи, поспішає констатувати Соловйов, не даючи співрозмовнику зіскочити з гачка непохитної пропагандистської рішучості. «Но надо быть готовым к этому, – продовжує Лавров і «ловко» фіналізує тему. - Хочешь мира, готовься к войне»…

Тобто, насправді Лавров жодного разу не сказав, що Росія готова розірвати відносини з ЄС, скоріше, зовсім навпаки. Він каже про ризики для російської економіки, про небажання ізолюватися від світу, але лише про готовність до розриву, якщо інша сторона ухвалить таке рішення. Однак стараннями дуболомного пропагандиста-у світові інформагентства новина пішла саме з таким акцентом – що Росія сама готова до розриву відносин з ЄС (насправді для неї вбивчого), бо – «хочешь мира, готовься к войне».

І за це - величезне спасибі «Вечернему м…звону» (як назвав його у своїй однойменній пісні Борис Гребенщиков). Справа дійшла до того, що Кремлю вус(т)ами Пєскова довелося поправляти Лаврова у тому, що той не казав: – Россия не хочет разрывать отношений с ЕС.

Але дзвін - не горобець, вилетить – не спіймаєш.

АКТ IV. АРІЯ ФІНО-ВАРЯЗЬКОГО ГОСТЯ З ОПЕРИ «МИД&КО»

А на понеділок, 15 лютого, був запланований візит до Петербурга глави фінського МЗС Пекки Хаавісто. Підготовка до нього з фінської сторони була екстраординарною. Преса, соціум, політикум, усі разом обговорювали, як Хаавісто уникнути недавнього фіаско свого колеги. Головний висновок - йому пропонувалося не сподіватися на традиційну мову «классической дипломатии» і не мовчати, спостерігаючи «за вербальной акробатикой Лаврова».

Фото: mid.ru
Пекка Хаавісто та Сергій Лавров / Фото: mid.ru

З іншого боку, завдяки п'ятничному ефіру, знервована обстановка була і в стані російських воїнів-дипломатів. Вирішено було все ж здати трохи назад, щоб не нагнітати риторику «на разрыв», яка розійшлася по світу.

У підсумку обидві сторони досягли своїх локальних успіхів. Хаавісто не обмежився заявами про примирення, а чітко виклав набір актуальних обвинувачень на адресу Москви – від отруєння і ув'язнення Навального до анексії Криму і «підтримки сепаратистів на південному сході України», від переслідувань ієговістів до утисків секс-меншин у Чечні (якщо викрадення, катування і вбивства можна вважати «утисками»; втім, це вже причіпки, не можна хотіти від європейських дипломатів більшого, ніж вони можуть дати).

Зі свого боку, і Лавров знайшов, за що похвалити Фінляндію – наприклад, за невходження до НАТО. Але головне - детально зупинився на тезі про «разрыв», цього разу – користуючись не сумнівними підказками Митрофанушки Соловйова, а прямими інструкціями Кремля.

Ось вони. Росія не хоче розриву з ЄС, а річ у тому, що останнім часом, з 2014 року, ці відносини «последовательно разрывает сам Евросоюз», причому в односторонньому порядку. Вимушена миролюбність Лаврова цього разу було настільки сильною, що він навіть приміряв на себе (і на країну) роль коханця, скривдженого холодністю подружки. Ну, а як інакше можна трактувати настільки глибоку життєву мудрість: «Происходящие от случая к случаю встречи еще необязательно означают отношения».

АКТ V. ДУМА ПРО ДУМУ, АБО ДУМКА ПРО ДУМКУ

Однак, повторюся, дзвін - не горобець, вилетить - не спіймаєш... І ось підтвердження тому: у понеділок чудовим фоном для пітерської зустрічі стало інтерв'ю генсека НАТО Єнса Столтенберга іспанській газеті El Mundo з яскравим заголовком: «Якщо Росія хоче зіткнення, ми готові. Якщо вона хоче співпрацювати, ми будемо раді». І це теж стало прямою, оперативною відповіддю на соловйовсько-лавровські екзерсиси про «разрыв с ЕС» і «хочешь мира, готовься к войне».

Йенс Столтенберг / Фото: BERNAL REVERT / BR&U
Єнс Столтенберг / Фото: BERNAL REVERT / BR&U

У середу, 17 лютого, відбувся кумедний кремлівсько-держдумівський захід, що є корисним для розуміння атмосфери фортеці в облозі з мудрим вождем на чолі. На початку сесії чергової Держдуми Владімір Путін зустрічається зі спікером нижньої палати парламенту і главами фракцій. І це прекрасне чтиво!

Ось товариш Зюганов розповідає, що за старою звичкою законспектував промову Путіна у Давосі (а що ще робити, коли Маркс з Леніним-Сталіним давно переконспектовані, а нічого новенького чомусь не пишуть). І повністю з нею згоден! При цьому у Геннадія Андрійовича знайшлися також і цінні для України попередження про майбутнє загострення на Донбасі: «Украину от русского мира эта сволочь (яка саме – не уточнено - ред.) продолжает оттаскивать, она неизбежно подожжёт и ситуацию в Донбассе. Зеленский уже никому не нужен – ни своим, ни другим. Им нужны провокации, поэтому нам надо быть предельно бдительными». 

Окрему насолоду принесло читання звіту про цю зустріч на сайті Державної думи. Ділюся ним: «По словам руководителя фракции «Единая Россия» Сергея Неверова, важно, чтобы решение о том, кто победит на выборах, принимали сами избиратели. Он выразил уверенность, что в ходе предстоящих думских выборов «так и будет происходить». 

Втретє перечитую - і щоразу наново захоплююся сміливістю цього політологічного відкриття. Важливо, щоб рішення - хто переможе на виборах - приймали самі виборці. Уявіть - «сами избиратели»! Та це просто Фронда якась, бо ж десятиліття вже зо два у Росії так не прийнято.

ВІДКРИТИЙ ФІНАЛ. ЗАКРИТА РОСІЯ

І у середу ж Європейський суд з прав людини зажадав від Росії негайно звільнити опозиціонера Олексія Навального, оскільки бачить загрозу життю або здоров'ю заявника. І це на додаток до рішення ЄСПЛ 2017 року визнати несправедливим російський вирок у справі «Ив Роше» (за яким нині відсиджує Навальний). Влада РФ у зв'язку з цим компенсацію Навальному виплатила, проте сам вирок не скасувала.

Мін'юст Росії, звичайно ж, швиденько заявив, що вимога ЄСПЛ «заведомо неисполнимо». У тому ж дусі висловився і МЗС РФ: «Еще один элемент в кампании давления на нашу страну». Тому тепер всі з цікавістю чекають, якою буде реакція ЄСПЛ та інших європейських структур. Що вдало накладається на попередні роздуми про санкції.

Санкції ці, ймовірно, будуть. І майже напевно, будуть не дуже серйозними. Що дозволить російській стороні на внутрішньому інформринку бути як завжди переможною і в усьому білою. З одного боку, з'явиться привід знову поговорити про неконструктивність ЄС, новий виток агресивної русофобії. А з іншого - про те, які слабаки ці європейці, які ніяк не можуть зашкодити великій Росії, якій будь-які санкції - лише на користь.

Боррель, пам'ятається, казав, що у відносинах з Росією Європа знаходиться «на роздоріжжі». А ось путінська Росія у відносинах з Європою свій вибір зробила, роздоріжжя це вже пройшла і впевнено крокує у напрямку, протилежному до європейського.

Тому російсько-український кордон дедалі більше набуватиме рис кордону російсько-європейського. І до цього треба бути готовими - з усіх боків і у всіх сенсах.

Олег Кудрін, Рига

Карикатури Сергія Йолкіна

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-