В очікуванні реваншу

Протистояння нинішнього та колишнього президентів Молдови у більшості асоціюється як змагання проєвропейського та проросійського шляхів розвитку. Очевидно, що таким воно залишиться і під час парламентських виборів. Як відомо, Молдова визначилася з датою проведення дострокових парламентських виборів. На початку лютого учасники процесу попередньо домовилися, що обирати парламентарів молдовани будуть у червні 2021 року. Але для соціалістів, які зараз реально можуть впливати на перебіг подій та прийняття рішень через більшість у парламенті, важливо розтягнути час і відтермінувати вибори до моменту, коли, можливо, ейфорія від перемоги Санду згасне, а ось проблем додасться.

Парламентарі вже відкинули пропозицію Санду щодо складу та керівника нового уряду. Нагадаємо, що президент Молдови Майя Санду підписала указ про призначення Наталі Гаврилиці як кандидата на посаду прем’єр-міністра. Натомість партія соціалістів експрезидента Молдови Ігоря Додона висунула свою кандидатуру на посаду прем’єра, незважаючи на те, що конституція країни визначає це право лише за президентом. На думку соціалістів, найбільш прийнятною кандидатурою є колишня міністерка фінансів Маріана Дурлештяну. Окрім того, соціалісти пропонують створити парламентську більшість, до складу якої увійде не менше 51 депутата. Ця більшість, за баченням Додона, буде діяти лише у перехідний період, до проведення дострокових виборів. Додон відверто розкритикував кандидатуру Наталі Гаврилиці та навіть назвав програму, яку вона запропонувала пародією. Санду ж звинуватила парламент, у якому досі переважають соціалісти Додона та їхні союзники, у спробі саботувати її президентство.

Та все ж, попри відкрите протистояння політиків та їхніх сил, подальша доля Молдови залежить не лише від президента, а й від парламенту та уряду, і знаходити спільну мову або йти ва-банк таки доведеться. Зрозуміло, що Майя Санду буде відстоювати чітку позицію орієнтації на Захід і західні цінності, що абсолютно нехарактерно для більшості молдовських політиків. Тому в очікуванні змін не варто забувати, що у Додона та його покровителів у Москві трохи інший погляд на майбутнє Молдови. І це стає зрозумілим з огляду на дії та рішення колишнього президента та його команди. У грудні молдовські парламентарі більшістю голосів, утвореної із депутатів проросійської партії соціалістів і партії «Шор», встигли ухвалити кілька відверто популістських і навіть проросійських законів. Йдеться про рішення знизити пенсійний вік та про визнання російської мови мовою міжнаціонального спілкування в Молдові. Окрім того, було вирішено відновити транслювання російських телевізійних каналів. Мабуть, без потужної навали російської телевізійної пропаганди Додону та його прибічникам важко впливати на думку виборця. Результат президентських перегонів тому підтвердження. Тепер на кону вибори парламентські, й у колишнього президента все ще залишається шанс отримати реванш. 

За чередою грудневих популістських рішень соціалістів прийшли рішення про їхнє визнання неконституційними. Так, Конституційний суд Молдови 21 січня визнав неконституційним закон про особливий статус російської мови як мови міжнародного спілкування. У висновку зазначається, що закон, ухвалений парламентом у грудні минулого року, надає російській мові привілейований статус щодо інших мов національних меншин в Республіці Молдова. За статистикою, сьогодні румунська мова є рідною для не менше ніж 77,86 відсотка громадян Молдови, російська – не менше ніж 9,39% громадян, гагаузька – не менше ніж 4,08 відсотка, українська – не менше ніж 3,82 відсотка громадян, а болгарська є рідною мовою для не менш ніж 1,48 відсотка громадян Молдови. Суд дійшов висновку, що положення закону не забезпечують рівновагу між захистом румунської мови, як державної, та захистом прав національних меншин.

Конституційний суд Молдови також призупинив рішення парламенту про виведення спецслужб з підпорядкування президента. Йдеться про рішення №137, згідно з яким суд призупиняє дію Закону №218 від 3 грудня 2020 року, яким парламент виключив з повноважень президента Молдови можливість координувати роботу Служби інформації і безпеки, призначати керівництво структури.

Зрозуміло, що Республіка Молдова як ніколи потребує повного перезавантаження влади, зокрема дострокових парламентських виборів. Але, швидше за все, цього не станеться до того часу, коли розпуск парламенту не стане вигідним для великих гравців молдовської політики. Додон прагне перемоги у боротьбі за парламент та новий уряд, який він же може й очолити. Своїми діями та рішеннями соціалісти на чолі з колишнім президентом фактично ставлять палиці в колеса новій очільниці країни, яку згодом вони ж і будуть звинувачувати у проблемах та провалах, без яких, очевидно, важко уявити подальший шлях розвитку. Та хочеться вірити, що виборчий слоган Маї Санду все ж стане реальністю – і час порядних людей, які змінять долю країни, вже настав.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства