Дискусії щодо форми та змісту «імунного паспорта» тривають – керівник проєкту ЄС
Про це заявив керівник проєкту Євросоюзу «PRAVO-Justice» Довідас Віткаускас на Київському форумі «Україна 30. Коронавірус: виклики та відповіді», повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Ідея щодо паспорта вакцинації не є новою. Так звані жовті книжки, або сертифікати міжнародної вакцинації, були запроваджені ВООЗ з 1969 року. Сьогоднішні технології цифрового обліку дають змогу зробити такі документи більш надійними, в тому числі щодо вакцинації від COVID-19», - зауважив Вітаускас.
Він зазначив, що майбутнє посвідчення щодо вакцинації від коронавірусу, найімовірніше, матиме назву «зелена книжка», і перші зразки такого документа вже випускають, наприклад, в Ізраїлі та Ісландії. У Євросоюзі розмірковують над тим, яким має бути цей документ, оскільки питання щодо його призначення дуже інтенсивно обговорюють в Брюсселі.
За словами експерта, «жовта книжка» ВООЗ використовувалася разом із документом посвідчення особи для міжнародних подорожей, особливо в країни з високим ризиком зараження екзотичними хворобами – малярією, жовтою лихоманкою та іншими.
При цьому у багатьох країнах ЄС передбачені певні переваги для людей, що отримали щеплення від коронавірусу. Наприклад, після перетину кордонів ЄС їм не треба проходити самоізоляцію або додаткове тестування. Послаблення можуть стосуватися і свободи пересування на території країни, наприклад в умовах локдауну та обмежень на кшталт комендантської години або заборони на відвідування масових заходів.
Водночас, як зазначив Віткаускас, питання, як довести факт вакцинації, досі не врегульовано, і кожна країна робить це на власний розсуд. Зокрема, застосовуються паспорти вакцинації або довідка, видана лікарем чи медичним закладом, що підтверджує факт вакцинації або наявності імунітету. Проте очевидним є той факт, що довідки або посвідчення мають бути стандартизовані на міжнародному рівні.
«Дискусії щодо цього в межах Єврокомісії тривають, але ряд європейських країн, - Данія, Словаччина, Іспанія та інші, - вже оголосили про розробку внутрішніх процедур щодо такої сертифікації. Ми розуміємо, що в межах Європейського Союзу нам потрібно, щоб ці процедури були стандартизовані і могли визнаватися в інших країнах», - зауважив експерт.
Він визнав, що у цьому контексті будуть виникати певні правові проблеми, навіть за наявності стандартизованого підтвердження вакцинації, адже виникатимуть питання про те, коли і як були зроблені щеплення. Відкритим також залишається питання, який час зберігається імунітет, набутий після вакцинації або природним шляхом, після перенесеного захворювання.
«Питання полягає у тому, чи убезпечений власник «паспорта вакцинації» від ризику поширення інфекції? Відповідь - на жаль, ні. Навіть якщо ви пройшли вакцинацію відповідно до всіх рекомендацій, навіть якщо у вас є імунітет, - вам все ще потрібно здавати тест. Оскільки навіть після імунізації в нас немає стовідсоткової гарантії імунітету. При цьому, власник такого документа становитиме менший ризик для інших людей з погляду епідеміології», - сказав Віткаускас.
Він зауважив, що в межах зусиль зі стримування коронавірусу важливо координувати підходи у різних країнах, наприклад, до створення електронних реєстрів пацієнтів, які пройшли вакцинацію або набули імунітет. Такий реєстр має відображати всі необхідні дані – час вакцинації, місце її проведення, період до повторного щеплення, дані щодо виробника вакцини, а також результати тестування на коронавірус.
«Деякі країни говорять, що потрібен не «паспорт вакцинації», а «імунний паспорт», який має засвідчувати, що людина має імунітет, наприклад, після того, як перенесла хворобу. З медичної точки зору цей аргумент має великий сенс. Ми можемо розглядати такий варіант «імунного паспорта», не спираючись виключно на факт вакцинації. Найімовірніше, саме такий документ буде схвалено, хоча в ЄС досі точаться палкі дебати щодо цього», - сказав експерт.
Як повідомляв Укрінформ, в Києві триває Всеукраїнський форум «Україна 30. Коронавірус: виклики та відповіді» за участю провідних фахівців у галузі епідеміології, науковців, представників уряду, міжнародних організацій та установ. Головною метою заходу є дати суспільству відповіді на актуальні питання щодо боротьби з пандемією COVID-19, її економічними та соціальними наслідками.
