Трансатлантична розмова з продовженням, ПАРЄ, яку ми втрачаємо, та сусідські посиденьки

Трансатлантична розмова з продовженням, ПАРЄ, яку ми втрачаємо, та сусідські посиденьки

Три події світу
Укрінформ
Джо Байден та Владімір Путін провели телефонну розмову, якій у Кремлі дали гібридне продовження. 

Сесію ПАРЄ складно назвати успішною для української делегації. У Києві побував Петер Сіярто. «Люблінський трикутник» провів першу робочу сесію у найбільш поширеному зараз форматі відеоконференції.

Путін став далеко не першим світовим політиком, з яким провів телефонну розмову новий американський президент, проте у Москві були налаштовані сприймати її проведення як серйозний успіх з категорії «поважають та бояться». Проте розбіжності у інформаційних повідомленнях про зміст діалогу президентів США та Росії, розміщених на сайтах Білого дому та Кремля, дозволяють говорити про наявність серйозних протиріч між двома країнами. «Байден не стримувався» в оцінках дій Росії, та ж відповіла вже звично - гібридно. Відеоконференція політичних радників Норманді пройшла практично непоміченою через брак предметних результатів розмови. Натомість у окупованому Донецьку пройшов форум «Рускій Донбас» за участю не лише ватажків маріонеткових республік, але і представників РФ.  Хоча у Москві на офіційному рівні відхрестилися від заклику головреда Russia Today Маргарити Сімоньян «забрати Донбас додому», тональність заходу та час його проведення стали вельми показовими.

Не менш показовим виглядає відсутність дипломатичних успіхів української делегації на сесії ПАРЄ, яка пройшла у змішаному форматі у Страсбурзі. Питання не лише в тому, що повноваження російської делегації було підтверджено з принизливо високим результатом, а й у тому, що майданчик ПАРЄ практично перестав бути таким, де Україна переконливо нагадує про долю Криму та перебіг подій на Донбасі. Тому можна зекономити час на висловленні подяки Німеччині та Франції, які у межах синхронного путінферштеїнга добилися повернення російської делегації до ПАРЄ, а шукати час для асиметричних відповідей.

Вони, до речі, знадобляться не лише на загальноєвропейському рівні, але і в діалозі з сусідами України. Домовленість про створення робочої групи щодо мови освіти, досягнута міністрами закордонних справ України та Угорщини під час візиту Петера Сіярто до Києва, більше нагадує реверанс офіційного Києва перед Будапештом. Наші угорські партнери добре навчилися продавати емоції та показну готовність розміняти власну поблажливість на щось корисне для Угорщини. Це варто враховувати.

«Люблінський трикутник», створений міністрами закордонних справ Литви, Польщі та України у липні 2020-го, зумів відзначити півроку існування першою сесією, до участі в якій запросили і Світлану Тихановську. Символ білоруських протестів повинна була продемонструвати рішучість засновників трикутника долучити у майбутньому до нього демократичну Білорусь. Втім, і з Лукашенком, за словами Дмитра Кулеби, «люблінці» готові спілкуватися за умови демонстрації обопільної поваги. Що, з огляду на тональність заяв Лукашенка, виглядає непростим завданням.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-