Чому в Польщі падає довіра до церкви?

Чому в Польщі падає довіра до церкви?

Укрінформ
Перед церковними ієрархами стоїть завдання відновити довіру суспільства, насамперед серед молоді

Римо-католицька церква Польщі має серйозні проблеми з власним іміджем на тлі кількох гучних скандалів. Як наслідок – падіння довіри серед населення країни, де все ще понад 90% вважають себе віруючими.

Чи впораються церковні ієрархи з цими викликами?

РОЛЬ ЦЕРКВИ В ДЕМОКРАТИЧНИХ ПЕРЕТВОРЕННЯХ

Польща вважається найбільш релігійною країною Європи. За минулорічними даними центру досліджень CBOS, 91% поляків називають себе віруючими. Не в останню чергу це зумовлено роллю церкви у збереженні національної ідентичної за більш як 120-річний період польської бездержавності – з кінця XVIII до початку XX століття. Уже в новітній історії церква брала участь у поваленні комуністичного режиму.

У цьому процесі чи не найпомітнішою була постать Папи Івана Павла II. Краківський кардинал Кароль Войтила (світське ім’я Івана Павла ІІ) здійснив щось майже неймовірне на той час: представник країни соцтабору в 1979 році посів Ватиканський престол і здійснював свою пастирську місію упродовж більш як чверть століття, переживши замах на своє життя. Тим самим він посилював віру й упевненість поляків у тому, що зміни у бідній соціалістичній країні можливі. В історії католицької церкви Іван Павло II здійснив найбільше паломницьких місій серед усіх понтифіків, зокрема й кілька разів до комуністичної Польщі. Він симпатизував протестному рухові «Солідарність», вселяючи його лідерам надію на перемогу в майбутньому. Його постать ще за життя стала культовою в Польщі.

 Папа Іван Павло II
Папа Іван Павло II

Знаковою в країні також є постать варшавського священника, першого капелана «Солідарності» Єжи Попелушка. За нез’ясованих обставин його було вбито комуністичними спецслужбами Польської Народної Республіки в 1984 році. Усе це у повоєнний період зміцнювало позитивний імідж католицької церкви в Польщі й збільшувало кількість вірян.  

Єжи Попелушко / Фото: PAP/PAI/G. Rogiński
Єжи Попелушко / Фото: PAP/PAI/G. Rogiński

ТРЕНДИ СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ

Утім, Польща не залишається поза глобальними трендами. У країнах розвинутого Заходу секуляризація набуває дедалі більших масштабів. Польщі ще дуже далеко до переважно атеїстичної сусідки Чехії, де лише трохи більше 10% населення визнають себе віруючими. Однак упродовж останніх 20 років у Польщі повільно, але невблаганно зростає відсоток атеїстів (близько 10%), хоча ще десяток років тому їх було удвічі менше. Ще швидшими темпами зростає кількість тих, хто хоч і вважає себе віруючим, але не часто ходить до костелу. Якщо в 1997–2007 роках кількість тих, хто періодично ходив на богослужіння становила 57%, то зараз ця цифра зменшилася на 10%.

Показовим є ще один тренд: різке падіння довіри суспільства до церкви. Нещодавнє дослідження центру IBRiS для польського видання Rzeczpospolita не залишає ілюзій: церква втрачає свій авторитет. Зараз їй довіряють лише близько 40% поляків, близько 30% – демонструють негативне ставлення, і ще стільки ж – нейтральне. А в молодшій віковій групі (18-29 років) лише 9% позитивно ставляться до церкви, а негативно – аж 47%. Очевидно, що це є наслідком подій останніх кількох років, котрі кинули тінь на церкву як інституцію, яка раніше вважалася поляками майже без вад.

ПРОБЛЕМИ ЦЕРКВИ

Значною мірою нинішнє падіння авторитету церкви в Польщі пов’язане з останніми масовими протестами в країні, спричиненими рішенням Конституційного суду обмежити право на легальні аборти. Торік у жовтні суд назвав неконституційним положення про можливість здійснення абортів, якщо у плода виявлено невиліковну хворобу чи важку ваду, від якої після народження дитина помре. Враховуючи, що за цією статтею в Польщі здійснювалося приблизно 98% переривань вагітності, можна говорити про майже повну заборону на легальне здійснення абортів.

Власне це викликало хвилю обурення у значної частини польського суспільства – передусім жінок та молодого покоління. Водночас церква схвально висловилася з цього приводу, подякувала суддям за відважне й компетентне рішення.

Церква завжди виступала проти абортів, і це не є новизною. Натомість новим у цій ситуації було те, що крім суддів Конституційного суду та правлячої політичної сили в Польщі, протестувальники спрямували свій запал і проти церкви. Демонстранти пікетували костели у багатьох містах Польщі, подекуди перериваючи богослужіння й розмальовуючи храми.

Фото: Tomasz Stańczak / Agencja Gazeta
Фото: Tomasz Stańczak / Agencja Gazeta

У відповідь на цю хвилю агресії ієрархи Римо-католицької церкви в офіційному зверненні закликали демонстрантів відмовитися від агресивних дій проти церкви й шанувати погляди інших. Вони підкреслювали, що церква не є активною учасницею польської політики й не брала участі в ухваленні рішення про аборти. Тоді ж із закликом до однопартійців ставати на захист віри й костелів виступив лідер правлячої партії «Право і Справедливість» (PiS) Ярослав Качинський. Учасники акцій та польська опозиція заявили, що своїми діями лідер провладного табору, який нині обіймає посаду віцепрем’єр-міністра з питань безпеки, провокує ще більшу напругу в суспільстві.

Власне, ще одним закидом частини польського суспільства до церкви є її активна участь у політичному житті країни, зокрема підтримка правлячої Об’єднаної правиці. Основний електорат правоконсервативної партії Качинського є активними католиками, а тому зрозумілим є намагання PiS мати якомога кращі відносини з церквою та церковними ієрархами. Римо-католицька церква в Польщі має потужний вплив на виборця з консервативними поглядами, зокрема, завдяки католицьким ЗМІ. Радіо «Maryja» і телеканал «Trwam», засновником яких є католицький священник Тадеуш Ридзик, відкрито підтримують політиків нинішньої провладної більшості й критикують ліволіберальну опозицію. Тож для значної частини польського суспільства, також і з числа віруючих із більш ліберальними поглядами, близькі контакти церкви, принаймні значної частини її ієрархів, з політиками правоконсервативного табору є неприйнятними.

 PAP / Tytus Żmijewsk
Тадеуш Ридзик / Фото: PAP / Tytus Żmijewsk

Утім, чи не найбільшого удару по іміджу церкви зробили журналістські розслідування останніх років щодо випадків педофілії. Ідеться навіть не про самі випадки, а про мовчазну реакцію на них церковних ієрархів. Намагання применшити проблему, уникнути розголосу й небажання визнавати свої помилки – негативно сприймається більшою частиною суспільства.

Значний вплив на формування громадської думки в Польщі з цього приводу мали два документальні фільми братів Томаша і Марека Секельських. За останні півтора року ці стрічки подивилися в Ютубі понад 30 млн разів. У фільмах «Тільки не кажи нікому» і «Гра в хованки» вони описали випадки сексуальної наруги священників над неповнолітніми, котрі прислуговували в костелах, а також намагання їхнього керівництва не допустити покарання духовних осіб, які здійснили ці злочини. Фільми мали значний суспільний резонанс і викликали жваву дискусію щодо готовності церкви не тільки нести в маси науку Христа, а й спокуту за власні провини.

Водночас останній гучний скандал навколо церкви вибухнув зовсім нещодавно. У документальному фільмі телеканалу TVN «Дон Станіслао. Друге обличчя кардинала Дзівіша» в листопаді минулого року порушено проблему можливого приховування випадків педофілії на рівні Ватикану в епоху Папи Івана Павла II. Зокрема, у фільмі висуваються тези, що особистий секретар понтифіка Станіслав Дзівіш знав про випадки педофілії, зокрема й за участю кардиналів Римо-католицької церкви по всьому світові, – й блокував їх розгляд і покарання на рівні Ватикану. Зокрема, він нібито приховав справу американського кардинала Теодора МакКаріка, якого нинішній Папа Франциск позбавив регалій і можливості відправлення богослужінь. Дзівішу також закидали фінансові махінації, зокрема отримання Ватиканом значних сум пожертвувань від людей із сумнівною репутацією. Кардинал Дзівіш, який зараз проживає у Кракові, відкидає всі звинувачення, наголошуючи, що це – безцеремонна атака на церкву й добре ім’я Святого Івана Павла ІІ. Утім, він відмовляється офіційно коментувати конкретні випадки, про які згадується у фільмі.

Станіслав Дзівіш / Фото: Eliza Bartkiewicz / episkopat.pl
Станіслав Дзівіш / Фото: Eliza Bartkiewicz / episkopat.pl

Власне, скандал довкола постаті кардинала Дзівіша, який донедавна був одним із найбільш впливових та шанованих достойників Римо-католицької церкви, знову активізував у Польщі дискусію щодо проблеми безкарності, вседозволеності та намагання церковників уникнути відповідальності.

На тлі усіх цих чинників і падає довіра у польському суспільстві до церкви.

Влада Римо-католицької церкви Польщі усвідомлює проблему і нині дедалі сміливіше визнає свої помилки, демонструючи готовність до покути і більш рішучих дій. Але чи цього буде достатньо, аби вже зараз покращити імідж церкви серед вірян, особливо молодого покоління? Очевидно, такий церковний катарсис може бути тривалим процесом. Утім, це зовсім не гарантує гальмування поступової секуляризації суспільства, що має глобальну природу.  

Юрій Банахевич, Варшава

Перше фото: Getty

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-