Франція і Нагірний Карабах: Сенат підтримав, уряд тримає нейтралітет
25 листопада верхня палата французького парламенту – Сенат – ухвалила резолюцію про «необхідність визнання Республіки Нагірний Карабах». Із 336 сенаторів, які взяли участь у голосуванні, 305 проголосували «за», один – «проти» та 30 утрималися.
СИМВОЛІЧНИЙ СИГНАЛ ДЛЯ УРЯДУ ТА ВІРМЕНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
Це рішення сенаторів не має законодавчої сили, є рекомендаційним, символічним для уряду Франції. Власне, Сенат не наділений такими конституційними повноваженнями у сфері зовнішньої політики, які має виконавча влада на чолі з президентом.
Але позиція Сенату є вагомим політичним сигналом для французького уряду, міжнародної спільноти та численної й впливової вірменської діаспори у Франції.
Ухвалення такої резолюції було би неможливим, якби коаліція навколо партії президента Франції Еммануеля Макрона «Вперед, Республіко» (LaREM) мала більшість у Сенаті. Визнання Нагірного Карабаху в нижній палаті парламенту ініціювали представники правоцентристської партії «Республіканці» (заснована експрезидентом Ніколя Саркозі), центристи із політичної групи UDI-Union, а також соціалісти, комуністи й екологи.
ВІРМЕНСЬКА ДІАСПОРА І ФРАНЦУЗЬКИЙ НЕЙТРАЛІТЕТ
Питання щодо визнання Нагірного Карабаху як автономної або незалежної республіки перебуває у фокусі французького політичного й громадського життя від початку ескалації конфлікту в 1991 році.
Офіційний Париж традиційно має дружні відносини з Вірменією та вірменським народом. Це зумовлено глибокими культурними та гуманітарними зв’язками.
Нині, за різними оцінками, у Франції проживає від 300 до 500 тисяч вірмен. Основна хвиля міграції випала на період після 1915 року, коли вірмени шукали захисту в Західній Європі, рятуючись від різанини, яку влаштувала Османська імперія. У 1998 році Франція визнала на законодавчому рівні факт геноциду вірменського народу в Османській імперії. Президент Макрон оголосив 24 квітня національним днем пам’яті геноциду вірмен.
Сам нинішній глава республіки особисто підтримує численну вірменську діаспору та бере участь у щорічних обідах, які організовує Координаційна рада вірменських організацій Франції. У цих заходах беруть участь члени уряду, парламентарії, інші політики, заможні бізнесмени.
Великий вплив і можливості у Франції має Фонд «Азнавура». Його очолює син всесвітньовідомого шансоньє Ніколя. Він звернувся до Макрона із закликом визнати незалежність Нагірного Карабаху.
На початку жовтня близько двох сотень чинних і колишніх політиків у відкритому листі висунули вимогу щодо перегляду французької стратегії відносно Вірменії й Азербайджану та визнати легітимність влади у Нагірному Карабаху.
«За сукупністю причин ми вважаємо, що французька дипломатія має переглянути стратегію щодо Нагірного Карабаху: суворо засудити азербайджанську агресію, вимагати негайного припинення насильства з боку Азербайджану, надати масштабну підтримку владі Нагірного Карабаху, що потребуватиме визнання їхньої повної легітимності», – ідеться в листі, який було підготовлено у співпраці з Координаційною радою вірменських організацій у Франції. Серед підписантів – мер Парижа Анн Ідальго, яка є однією з найбільш імовірних кандидатів від Соціалістичної партії на наступних президентських виборах 2022 року.
У листі засуджується політика нейтралітету стосовно карабахського конфлікту, якої Франція дотримується останніми десятиліттями. На думку підписантів, це більше не сприяє досягненню миру в регіоні.
Нагадаємо, що Франція разом зі США та РФ співголовує в Мінській групі ОБСЄ з пошуку шляхів мирного врегулювання карабахського конфлікту.
Але офіційний Баку, реагуючи на резолюцію французького сенату, категорично вказав на упередженість Франції та висунув вимогу вивести французьку сторону з Мінської групи.
ФРАНЦІЯ НЕ ВИЗНАЄ САМОПРОГОЛОШЕНУ РЕСПУБЛІКУ НАГІРНИЙ КАРАБАХ
Після скандальної резолюції Сенату з заявою про невизнання самопроголошеної республіки виступило Міністерство Європи і закордонних справ Франції.
Державний секретар французького МЗС Жан-Батист Лемуан, представляючи французький уряд у Сенаті в день голосування резолюції, підкреслив, що одностороннє визнання самопроголошеної республіки Нагірний Карабах не в інтересах ні Вірменії, ні жителів регіону, ні Франції.
Лемуан визнав «легітимність емоцій» сенаторів стосовно вірмен у цьому конфлікті, нагадавши, що Франція й Вірменія тісно пов’язані «історичною дружбою».
«Але Франція також є другом азербайджанського народу», – наголосив урядовець.
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО — НА БОЦІ БАКУ
Останні події довкола Нагірного Карабаху вкотре загострили геополітичні інтереси кількох основних гравців у регіоні.
Домовленості від 9 листопада між Вірменією та Азербайджаном за участю Росії засвідчили завершення війни, у якій Єреван зазнав воєнної й політичної поразки. Фактично виведення вірменських збройних сил і повернення регіону під контроль Баку нівелює в актуальних міжнародно-правових відносинах таке поняття й самопроголошене утворення, як Нагірно-Карабаська Республіка (НКР).
Азербайджан під час конфлікту та процесу його подальшого врегулювання має повну легітимну підтримку на найвищому рівні міжнародного права глобальної міжнародної організації. У чотирьох резолюціях Ради Безпеки ООН від 1993 року згадується «конфлікт у та навколо регіону Нагірного Карабаху Республіки Азербайджан» і висловлюється повна підтримка суверенітету й територіальної цілісності Азербайджану та підтверджується непорушність міжнародно визнаних кордонів.
І це є беззаперечним аргументом для Баку та всього міжнародного співтовариства, зокрема й України, у визначенні своїх позицій щодо карабахського конфлікту.
ГУМДОПОМОГА ДЛЯ ЄРЕВАНА ТА САНКЦІЇ – АНКАРІ
Офіційний Париж також не заперечує необхідності дотримання міжнародного права. Але не приховує на тлі формального нейтралітету й загострення суперечностей із Туреччиною більшої прихильності до вірменської сторони.
Нині Франція порушує кілька проблемних питань, у вирішенні яких спробує утримати свої позиції на Південному Кавказі. Ідеться про захист і повернення переміщених осіб (біженців) у регіоні; виведення іноземних найманців (тут французька сторона головну відповідальність покладає на Анкару); формування влади та визначення остаточного статусу Нагірного Карабаху.
На підтвердження історичної франко-вірменської дружби сьогодні Париж розпочав масштабну операцію з надання вірменам медичної й гуманітарної допомоги. Кризовий центр французького МЗС спільно з вірменськими громадськими організаціями і фондами зібрали 35 тонн гуманітарного вантажу. Перший літак із групою лікарів, медичного обладнання й матеріалів уже прибув до Єревана. На черзі другий рейс.
Париж під егідою ЮНЕСКО ініціював програму захисту культурної і релігійної спадщини в регіоні.
Франція домагається посилення міжнародного тиску на Туреччину, яка відіграє величезну політичну й військову роль у регіоні, підтримуючи свого азербайджанського союзника.
Париж засуджує військову й воєнну підтримку Туреччиною Азербайджану та пропонуватиме на початку грудня Європейській раді ухвалити жорсткі політичні рішення щодо Анкари та розширити санкції.
ПІДТРИМКА ВІРМЕНСЬКОГО НАРОДУ ЧИ СЕПАРАТИЗМУ?
Використання теми сепаратизму – небезпечна й підступна політична гра. Агресори часто намагаються виправдати окупацію суверенних територій інших держав створенням та підтримкою сепаратистських рухів. Саме «сепаратистами» прикриваються російські окупаційні адміністрації та терористичні війська на українському Донбасі й у Криму.
Французький Сенат схвально поставився до сепаратизму в Азербайджані, аргументуючи таку політику підтримкою вірменського народу, чим фактично «підставив» офіційний Париж перед міжнародними партнерами.
Андрій Лавренюк, Страсбург
Фото з відкритих джерел
