Ковід, демократія й оптимізм Фукуями

Ковід, демократія й оптимізм Фукуями

Укрінформ
Пандемія може спричинити чергову Велику депресію

Нещодавно професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма під час IV Міжнародного форуму «Креативна Україна» висловив ряд цікавих спостережень щодо можливих неочікуваних довгострокових ефектів нинішньої пандемії COVID-19 у глобальному вимірі. Науковець провів аналогії між наслідками коронавірусної кризи з всесвітньою економічною – Великою депресією 1929 року.

На думку Фукуями, історичний досвід еволюції людства доводить, що наслідки глобальних збоїв проявляються через роки після події й ведуть світ у неочікуваних напрямках. Велика депресія не лише спричинила появу Франкліна Рузвельта у США, який заклав основи для сучасного американського добробуту та відродження індустріальної держави, а й причетна до народження фашистських лідерів Муссоліні та Гітлера.

Укрінформ вирішив проаналізувати цей та інші виступи відомого науковця і за їх допомогою глибше розкрити суть процесів, які відбуваються довкола через пандемію COVID-19.

ФАКТОРИ ФУКУЯМИ

Фукуяма звернув увагу на те, що навесні розвинуті країни, такі як Італія, Іспанія та США, зіткнулися з особливо масштабними спалахами захворювання COVID-19 та великою смертністю. Натомість країни, які розвиваються – на південь від Сахари в Африці, у Південній Азії та Латинській Америці – швидко запровадили карантин і, як видається, змогли уникнути найгірших наслідків.

На його переконання, Східна Європа краще справлялася з кризою, аніж Західна. Утім, усе це змінилося впродовж літа: вразлива медична система та погані умови у країнах, що розвиваються, призвели до стрімкого зростання темпу інфікувань. Фукуяма назвав три чинники ефективного реагування країн на кризу. Перший пов’язаний з потужностями держави – наявність лікарів, інфраструктури та необхідних ресурсів у медичній сфері. Другий фактор пов'язаний з довірою: громадян до уряду, але також одне до одного, особливо при дотриманні обмежень. Третій фактор стосується компетенції лідерів та, відповідно, того, які рішення вони приймають.

ДЕМОКРАТІЯ ЧИ АВТОРИТАРИЗМ?

Виклики, які постали у вигляді побічних наслідків коронавірусної кризи, часто викликають дискусії щодо ефективності сучасних політичних систем. Авторитаризм чи демократія? Водночас в обох випадках маркером керування кризою виступають інші особливості. Зокрема компетентність і спроможність національної бюрократії, наскільки швидко вдається змусити її діяти. Друга особливість – це рівень довіри суспільства до уряду. Є чимало демократичних країн, де цей рівень досить високий – Німеччина, Швеція, Південна Корея, Тайвань. У цих країнах люди довіряють державним інститутам і системі охорони здоров'я.

Фото: АА
Фото: АА

Водночас є країни з надто поляризованими демократіями, наприклад США, де ця довіра тане і де боротьба з COVID-19 стикається з великими проблемами. У цьому контексті американський учений звертає увагу на розуміння всередині суспільства.

І хоча компетентність національних лідерів важлива під час протидії кризі, але це не єдине, що люди цінують у них. Прикметно, що Орбан, та й Путін, як і раніше намагаються подати справу так, ніби між їхнім авторитаризмом і демократіями особливої ​​різниці немає. Цинічна маніпуляція. Різниця очевидна. «Багато лідерів використали пандемію як привід для розширення своєї влади та придушення критичних голосів», – каже Фукуяма. Це відбувається у багатьох країнах. Наприклад, той же Віктор Орбан в Угорщині використав кризу для отримання надзвичайних повноважень від парламенту. Поширення Китаєм свого закону про безпеку на Гонконг та придушення там протестів навряд чи відбулося б, якби не зайнятість світу пандемією. Схожі зловживання з боку влади мали місце в Індії, Філіппінах, Уганді, Ель-Сальвадорі та багатьох інших країнах.

Під час пандемії відмінності між режимами робляться менш помітними. Виживання будь-якої політичної системи не гарантоване. Згадаймо падіння демократії в античному Римі й історію ХІХ та початку ХХ століття. Події цих часів свідчать, що час від часу демократії руйнуються, гарантій уникнути такого сценарію немає. Більшість сучасних демократій дуже молоді, їм менше 100 років. Ідея, що, одного разу встановившись, демократія залишиться з нами назавжди, – глибоко хибна, переконаний Фукуяма. «У 1989 році, коли я написав статтю про «кінець історії», ми перебували посеред так званої «третьої хвилі демократизації», демократія стрімко поширювалася по світу», – згадав він. За словами Фукуями, ця хвиля досягла піку з падінням Берлінської стіни. «Сьогодні, очевидно, ми перебуваємо в абсолютно іншій ситуації. Але головне питання, яке я намагався порушити, полягало в тому, чи поступиться демократія в довгостроковій перспективі місцем новій, вищій формі політичної та соціальної організації людства», – продовжує науковець.

Поки що цього не сталося. Однак зарозумілість минулого нікуди не поділася. А некомпетентність погіршила ситуацію. Західні демократичні уряди та політичні еліти брали сформований порядок речей як даність і не докладали особливих зусиль, щоб забезпечити стабільність і стійкість демократії. І сьогодні суспільство талановито використовує цю вразливість. «Я не стверджую, що західним демократіям нема в чому собі дорікнути, але мені здається, ми заново відкриваємо для себе значущість і цінність демократії та структури управління, яка базується на довірі громадян уряду, а не на страху й маніпулюванні», – відзначив професор.

На його думку, демократію часто недооцінюють і, живучи в демократичних країнах, відчувають невиправданий песимізм з приводу сили і стійкості їхніх державних інститутів. При цьому Фукуяма нещадно критикує популізм.

ПОПУЛІЗМ І КОМПЕТЕНТНІСТЬ

На думку Френсіса Фукуями, популістські партії та їхні лідери є такими саме тому, що не сприймають компетентність. «Вони вважають, що експерти й еліти вводять людей в оману й не беруть близько до серця їхні інтереси. Тому популісти схильні ігнорувати поради фахівців системи охорони здоров'я», – переконаний професор.

Фукуяма / Фото: Твоє місто
Фукуяма / Фото: Твоє місто

Згадаймо, як реагували на кризу на її початку лідери Бразилії та США. Вони просто не хотіли, щоб їхні імена асоціювалися з поганими новинами. Популістам не потрібні погані новини й складне розв’язання наявних проблем, їх задовольняє «тепла ванна». Вони процвітають там, де все просто. Їхня слабкість – боротьба з невидимим ворогом. Вони майстри вести кампанії, а ось керувати державою в них виходить кепсько. Популістів-політиків вирізняє ще одна особливість: вони прийшли до влади саме тому, що не намагалися об’єднати виборців у своїх країнах, догодити інтересам усіх. Замість цього вони визначили страхи й побоювання окремої великої групи населення, своєї електоральної бази, й використовували в культурній війні проти інших груп.

І тут можна погодитися з Фукуямою. Зараз ми є очевидцями суспільного страху. COVID-19 – класичний приклад. Люди бояться бути інфікованими, опинитися в лікарні й померти – і шукають не ворога, а того, хто може їх захистити. У цьому контексті компетентність, переконливість, виваженість і розуміння процесів з наукової точки зору мають надзвичайний попит серед владних еліт. З цього випливає логічний висновок: чиновники не повинні бути мрійниками. Суспільству все одно, до якої політичної партії належать лідери, аби вони швидко, спокійно й ефективно розв’язували проблеми людей. Важливі також можливість спертися на добре фінансовану систему охорони здоров'я, рівень політичної культури в країні і, звісно, авторитет та темперамент національного лідера. Хороші лідери не тільки виконують обіцянки, а й ведуть за собою громадян. Це питання моралі й позитивних емоцій.

ДОВІРА ЛЮДЕЙ ДО УРЯДУ

На думку Фукуями, довіра починається з прозорості. Нагадаємо, що усі нахвалювали Китай за його боротьбу з пандемією COVID-19. Але події відбувалися інакше. У китайській столиці не хотіли чути поганих новин, тиснули на тих, хто поширював правдиву інформацію про вірус. Наприклад, доктор Лі Веньлян намагався поінформувати людство про наслідки, але його примусили замовкнути. Пізніше він помер від COVID-19. Такі випадки можуть відбуватися тільки в умовах авторитаризму, де на нижчому рівні люди бояться говорити правду з гірким присмаком керівництву.

COVID-19 виокремив слабкість і силу різних політичних систем. Вірус прискорив і посилив зіткнення полярних ідеологій і суперництво між Заходом і Сходом. Разом з тим, відстежується прямий зв'язок між можливостями влади і повагою, яку до них відчувають громадяни.

Наддержави сьогодні використовують пандемію COVID-19, щоб ставити під сумнів компетентність і чесність своїх суперників. КНР довго розгойдувалася, але згодом увела локдаун, а пізніше почала агресивну інформаційну кампанію, щоб продемонструвати, яким чином допомагає «Невдасі-Заходу». Ефективність кампанії підсилило постійне зростання чисельності загиблих внаслідок коронавірусу в США та жахливі фото катафалків на вулицях американських міст.

Суспільства дозволили політикам замкнути людей удома і стежити за їхнім пересуванням. «Перевага авторитарних правителів у тому, що, коли вони мобілізуються, вони мають владу і можливість її застосовувати: вони можуть відстежувати власних громадян і замикати їх по домівках», – зазначив Фукуяма.

За його словами, у США громадяни всерйоз турбуються про те, як багато владі про них відомо, і побоювання ці характерні й для правої, й для лівої частини політичного спектру. В Європі людей більше хвилюють великі приватні технологічні компанії, що збирають персональні дані. «Не думаю, що навіть під час епідемії люди погодяться розлучитися з недоторканністю приватного життя. Звичайно, і держава, й приватні компанії будуть продовжувати стежити за нами і збирати наші персональні дані, але не думаю, що західні демократії досягнуть рівня Китаю», – прогнозує науковець.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ОПТИМІЗМУ

Поєднати громадянські свободи з наглядом за громадянами й оцінкою ризиків надзвичайно важко. Однак радикальні політики вже спрощують проблему до примітивізму, особливо зараз.

Попереду нас чекають серйозні суперечки довкола стратегії: яким чином відновити робочі місця і як мінімізувати втрати економіки. COVID-19 – потужний каталізатор. Вірус поглибив ідеологічне протистояння між лівими, правими і тими, хто сподівається на якнайшвидше повернення раціональної політики.

Вірус не лише поглиблює ідеологічне протистояння. Він прикриває режими. Від Алжиру й Угорщини до Чилі й Лівану влада під приводом боротьби з пандемією тисне на громадянські свободи і незалежні ЗМІ. З лютого ц.р. щонайменше 60 країн відклали або перенесли вибори. Незрозуміло, коли і за яких умов вони будуть проведені. У багатьох суспільствах законний спосіб протистояти кризової ситуації розцінюється як захоплення влади.

Разом з тим Френсіс Фукуяма вважає, що народжені COVID-19 соціальні страхи пожвавлять суспільну підтримку політичного мейнстріму – надійного методу управління, і змусять людей цінувати його атрибути, від яких, як їм здавалося, вони втомилися.

«Для багатьох досить буде просто компетентності влади. Наразі компетентний уряд – не найкраща платформа. Люди не голосують за заяви на кшталт «У наступному році у нас буде збалансований бюджет», – вважає вчений, прогнозуючи, що можливо саме тепер вони будуть. На його думку, людству потрібно опинитися у кризі, такій як зараз, щоб усвідомити, наскільки важливі повсякденні функції уряду і влади, які можуть змусити бюрократію працювати і забезпечувати базові послуги і зручності, й які заслуговують на повагу. «Прямим наслідком пандемії є поразка популістів у багатьох країнах. Думаю, це допоможе відновити престиж демократії в світі», – зазначив Фукуяма, як зазвичай, сповнений оптимізму.

*  *  *

Наскільки виправданий оптимізм Фукуями? Судячи з новин, наша найближча перспектива – це економічний хаос і розбрат у суспільстві. Виглядає песимістично. Водночас, якщо ми усвідомимо уроки кризи, виконаємо роботу над помилками, почнемо уважно та відповідально ставитися до демократичних інститутів, більше цінуватимемо компетентність влади, – шанси зберігаються.

Роман Сущенко, Укрінформ

Фото: АА та з відкритих джерел

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-