Нова політика США для України: ключові призначення Байдена

Демократ Джо Байден, який де-факто виграв вибори президента США та формально ще не затверджений на цій посаді, уже почав формувати новий кабінет. Він заявив, що до нової команди увійдуть досвідчені фахівці, готові з першого ж дня виконувати невідкладні завдання. Важливо, що з усього переліку ключових міністерських посад Байден розпочав із блоку зовнішньої політики та національної безпеки. Саме ці два напрями є найважливішими для України. І з огляду на вже озвучені імена кандидатів, уже зараз можна передбачати, як наступна адміністрація у Вашингтоні формуватиме український вектор.

ПО-ПЕРШЕ, САМ БАЙДЕН

Відомо, що Байден на посаді віцепрезидента США в адміністрації Обами фактично очолював український напрям зовнішньої політики Вашингтона. Він замикав на себе більшість контактів з українськими керівниками, неодноразово бував у Києві та детально розбирався в прізвищах олігархів і корупціонерів, які не давали країні вийти з «постсовкової» моделі існування. Він окремо приймав у Вашингтоні президента Порошенка, прем’єр-міністра Яценюка, обіцяв підтримку на тлі агресії РФ – і натомість вимагав реформ. Байден був одним із тих, хто радив президентові Обамі надати Україні летальну зброю.

На одному з форумів у Вашингтоні під час візиту українського прем’єра Байден з трибуни назвав його своїм другом, однак з десяток разів у публічному виступі згадав слово «корупція». Уже тоді він чітко розрізняв два головних виклики для українців – російська агресія та необхідність демонтажу корупційних схем. І це розуміння він зберігає досі.

Уже після виборів, коли Байдена почали вітати світові лідери, він першим порушував тему України, принаймні в телефонній розмові з лідерами Франції та Британії.

Отже, Джо Байден зберігає фокус уваги на українському питанні. І це надзвичайно важливо, бо особиста позиція глави Білого дому багато в чому формує політичний курс Вашингтона.

Для України це означає, що підтримка з боку США на тлі агресії РФ залишиться міцною, враховуючи консенсус в обох палатах американського Конгресу. Але водночас нова команда Білого дому не припинить вказувати на корупцію в Україні й ще більше акцентуватиме увагу на реформах.

Тим часом віцепрезидентка США Камала Гарріс, чия роль наразі розглядається як дещо більша, ніж у її попередників, досі не робила вагомих заяв щодо України – крім засудження російської агресії. Вона дорікала Трампу в його незрозумілому бажанні зблизитися з Путіним та чітко називала російський режим загрозою для Сполучених Штатів.

ЗОВНІШНІЙ ВЕКТОР

В американській адміністрації є щонайменше дві ключових фігури, на які спирається президент у формуванні зовнішньої політики: це державний секретар та радник з питань національної безпеки. Держсекретар очолює весь апарат американської дипломатії та перед призначенням потребує підтвердження своєї кандидатури в Сенаті. Радник з питань нацбезпеки призначається без Конгресу, однак має не менший вплив на остаточні рішення президента – залежно від рівня довіри самого глави Білого дому.

Байден бачить на чолі Держдепу Тоні Блінкена, який докладно знає, як працює це відомство, оскільки за часів Обами служив заступником держсекретаря. Він добре обізнаний в українському питанні й особисто відвідував Київ.

Блінкен негативно ставиться до режиму Путіна в Росії й вже під час президентської кампанії Байдена – як його особистий радник – працював над розробкою стратегії щодо РФ. Його бачення охоплює протистояння агресії Росії; посилення НАТО; створення додаткових чинників стримування; інвестування в нові кіберможливості; посилення позицій у космосі; а також надання потужної допомоги Україні, Грузії, Західним Балканам з одночасними демократичними реформами в цих країнах.

Та головною місією зовнішньої політики США Блінкен називає «відновлення лідерства, співробітництва й демократії». Тобто головний акцент робитиметься на об’єднанні західної коаліції проти Китаю з одночасним протистоянням викликам з боку Росії, Ірану, Північної Кореї та іншим загрозам, таким як міжнародний екстремізм і тероризм. Отже, новий потенційний глава Держдепу мислить глобальними категоріями, й Україна має чітке місце в його світосприйнятті.

Радником Білого дому з питань нацбезпеки Джо Байден хоче бачити свого давнього помічника із зовнішньополітичних питань Джейка Саллівана. Він не має великого досвіду в питаннях Росії чи України. Натомість Салліван добре розбирається в питаннях Близького сходу та був одним із архітекторів іранської ядерної угоди, яку поховала адміністрація Трампа.

Тим часом за формування українського вектора політики відповідатиме ціла команда інших фахівців у адміністрації США. Зокрема, у Держдепі на цьому напрямі працює Бюро у справах Європи та Євразії, яке нині очолюють Філіп Рікер та його заступник Джордж Кент. Крім того, відповідальні за Україну фахівці є в Раді національної безпеки Білого дому. Один із таких радників, підполковник Алекс Віндман, став широко відомим під час процесу імпічменту президента Трампа. За свою принципову позицію він згодом поплатився посадою, однак довів, що політика США на підтримку України є багаторівневою і твердою.

Отже, багато в чому формування українського вектора політики США залежатиме від того, чи збережеться команда справжніх фахівців на виконавчому рівні в новій адміністрації.

СФЕРА ОБОРОНИ

У реаліях російської агресії важливою для України залишається також позиція Міністерства оборони США. Саме в оборонному бюджеті передбачається левова частка щорічної допомоги Україні у сфері безпеки. При цьому істотну роль відіграють оцінки Пентагона щодо реалізації Україною реформ. Крім того, Міноборони США організує поставки військової техніки в Україну, проведення спільних навчань, тренувань і навіть прольоту стратегічних бомбардувальників та безпілотників над територією України.

Джо Байден поки не оголосив кандидата на посаду міністра оборони. За інформацією американських ЗМІ, він розглядає двох найбільш імовірних кандидатів – пані Мішель Флурнуа (Michèle A. Flournoy) та ексміністра внутрішньої безпеки США Джеха Джонсона (Jeh Johnson). Обоє раніше працювали на керівних посадах у Пентагоні й інших державних структурах Сполучених Штатів. Обидвоє свого часу розкритикували вщент рішення Трампа призупинити оборонну допомогу Україні, що згодом спричинило оголошення Палатою представників імпічменту президентові США.

Звісно, в останній момент можуть з’явитися й інші претенденти на вищу посаду в оборонному відомстві. Проте, з огляду на позиції цих двох кандидатів, політика Пентагона з підтримки України та реалізації реформ у оборонному секторі, очевидно, зберігатиметься й надалі.

*  *  *

Отже, з приходом нової адміністрації США під керівництвом Джо Байдена український вектор американської політики може посилитися. Принаймні сам Байден та його оточення – на відміну від Трампа – не висловлюють прихильності Володимиру Путіну й, очевидно, не стануть «торгувати» допомогою для України в обмін на політичні преференції.

Але це не означає, що стане простіше. Українській владі також потрібно готуватися до посиленої уваги Вашингтона й особисто Джо Байдена до реформ у всіх сферах, насамперед у боротьбі з корупцією. І в цьому питанні Вашингтон звертатиме увагу не на декларації, а на реальні результати й досягнення.

Ярослав Довгопол, Вашингтон