«Банальність зла» по-білоруськи: чого очікувати жандармам лукашенківського режиму
Влада Лукашенка продовжує триматися передусім завдяки діям силових структур, залякуванню. У цьому сенсі вона дуже схожа на окупаційний режим. Погляньмо на галерею поплічників білоруського диктатора та на персональні санкції, що їм загрожують.
США ТА ЄВРОСОЮЗ: ОБІЦЯНІ САНКЦІЇ Й РОЗСЛІДУВАННЯ
9 вересня в Палац Незалежності, де знаходиться резиденція Лукашенка з ситуаційною кімнатою, прийшли аж дві «приємні» новини. Однією розпочнемо цей розділ, а другою – закінчимо.
Держсекретар Майк Помпео заявив, що «Сполучені Штати в координації з нашими партнерами і союзниками розглядають запровадження додаткових цілеспрямованих санкцій для притягнення до відповідальності причетних до порушень прав людини і репресій у Білорусі». Він окремо наголосив на «глибокій стурбованості» щодо долі Марії Колесникової, інших членів Координаційної ради Білорусі, а також «усіх несправедливо затриманих, зокрема, громадянина США Віталія Шклярова (політтехнолог, працював із Ксенією Собчак і в штабі Барака Обами, затриманий у Мінську 29 липня, – ред.)».
Проте ані конкретної дати запровадження санкцій, ані поіменного списку «щасливців» поки що немає. Однак можна припустити, що це будуть болючі санкції, бо кількома днями раніше Рейтер повідомляв, що до справи можуть залучити Мінфін США. А це передбачає обмеження фінансового характеру по всьому світу, окрім прямої заборони на в’їзд. Також відомо, що проти п’ятьох із цих осіб уже запроваджено санкції з боку Естонії, Латвії та Литви.
Свої плани – в партнерів і союзників з Євросоюзу. Тут також поки що без прізвищ, але з датами й числами. Так от санкційний список ЄС включає імена 40 білоруських політиків, причетних до фальсифікування результатів президентських виборів та жорстокого придушення акцій протесту. Утім, список не є остаточним. Тривають дискусії, чи бути в ньому самому Лукашенкові. Як кажуть джерела, офіційні Берлін, Париж і Рим проти, бо хочуть «залишити відкриті канали комунікації з Мінськом».
Що передбачають санкції? Заборону на в’їзд до країн ЄС, замороження фінансових активів на території євроспільноти. Коли запровадять? Офіційне рішення, швидше за все, буде ухвалено 21 вересня, коли міністри закордонних справ ЄС проведуть чергову заплановану зустріч. Відтак санкції набудуть чинності 22 вересня. Очікується, що до списку ЄС увійдуть міністр внутрішніх справ Юрій Караєв та його заступник, а також високопосадовці виборчої комісії, Служби безпеки і юстиції та міністри.
А ось 9 вересня вийшла заява ПАРЄ про те, що у співпраці з іншими міжнародними структурами терміново створюється слідчий орган, який займатиметься збиранням доказів і висвітленням правопорушень у Білорусі. Повноваження цього органу достеменно невідомі, але аргументовані та резонансні доповіді – це щонайменше. Голова української делегації у ПАРЄ Ліза Ясько так розповіла про цю подію: «Запропонувала механізм відстеження порушень прав людини у Білорусі, запровадження санкцій проти тих, хто відповідальний за ці порушення, а зібрану інформацію – передати демократично обраній владі Білорусі, яка приєднається до Ради Європи».
Нагадаємо: статус запрошеної до Ради Європи щодо Білорусі був призупинений в 1997 році – після «конституційного референдуму», не визнаного опозицією та міжнародним співтовариством. Проте Асамблея продовжує діалог із білоруською владою і часто запрошує білоруських політиків брати участь у засіданнях своїх комітетів.
БАЛТІЙСЬКІ КРАЇНИ ЗАПРОВАДИЛИ САНКЦІЇ ПРОТИ САМОГО ЛУКАШЕНКА
Між тим… як уже згадувалося, Латвія, Литва й Естонія (окремо від ЄС) запровадили санкції щодо 30 громадян Білорусі (обмеження почали діяти з 1 вересня, докладніше – тут), які передбачають 5-річну заборону на в’їзд. Особами нонґрата у країнах Балтії стали президент Олександр Лукашенко і його старший син Віктор. Запитаєте, а чому тільки його «відзначили»? Адже в Лукашенка, як відомо, є троє синів (окрім старшого Віктора, є ще середній – Дмитро і молодший – Микола (він же герой фотожаб «Колька-АКС-74У»)? Відповідь: до придушення протестів найбільше долучений саме Віктор. Як пояснював експосол України у Білорусі Роман Безсмертний: «Віктор встиг багато де попрацювати: і в Мінекономіки, й у Мінфінансів, і в адміністрації президента... До речі, в адміністрації було створено аналітичний департамент, якому підпорядковані МВС, КДБ, РНБО, Міноборони... тобто всі силові відомства. І за фактом те, що відбувається зараз, – це все координація Віктора, його вказівки».
До «чорного списку» країн Балтії також потрапили глава адміністрації Лукашенка Ігор Сергієнко (і всі його заступники), міністр внутрішніх справ Юрій Караєв (і всі його заступники – Олександр Барсуков, Геннадій Казакевич, Сергій Хоменко та командувач внутрішніми військами Юрій Назаренко), глава Слідчого комітету Іван Носкевич (і трійка його заступників), голова Центрвиборчкому Білорусі Лідія Єрмошина (разом зі своїм заступником, секретарем ЦВК і чотирма членами комісії, серед яких – міністр юстиції Олег Слижевський), уже звільнений з посади генпрокурора Білорусі Олександр Конюк, голова КДБ Валерій Вакульчик, голова Комітету державного контролю Іван Тертель, держсекретар Ради безпеки Андрій Равков (3 вересня Лукашенко зробив рокіровку, внаслідок якої Вакульчик став секретарем Радбезу, Тертель очолив КДБ, а Равков пішов невідомо куди, докладніше про це – тут).
Свій список країни Балтії залишають відкритим із можливістю включення до нього інших осіб. Також вони готові приєднатися до спільних санкцій Євросоюзу щодо замороження активів білоруських чиновників.
ВСІХ КАРАТЕЛІВ НАЧАЛЬНИК, «ТИХАРІВ» ВСІХ КОМАНДИР
А тепер пройдемося по персоналіях поза сім’єю Лукашенків. На майбутньому процесі над катами повсталого білоруського народу почесне місце треба зарезервувати за главою МВС Юрієм Караєвим. Садистське придушення в перші дні протесту переважно здійснювалося структурами, підконтрольними йому.
Юрій Хаджимуратович народився у 1966 році в Орджонікідзе (нині знову Владикавказ). Зразком для нього був дядько, полковник внутрішніх військ СРСР. Тому Караєв пішов у Саратовське вище училище МВС ім. Дзержинського. Після чого брав участь у силових операціях вірмено-азербайджанського конфлікту. У Білорусі, яка стала незалежною, був командиром батальйону в частині, очолюваній Дмитром Павличенком. Це саме по собі говорить багато про що – Павличенко вважається керівником «ескадронів смерті», котрі знищувала ворогів Лукашенка у 1999-2000 роках (детальніше про це – в матеріалі Ірини Халіп «Каратель за викликом»).
Ось і на фото вони разом – це урочиста церемонія вручення погонів випускникам факультету внутрішніх військ Військової академії Білорусі. Зміна, багато років вирощувана такими вчителями, зараз і воює з власним народом. Тому дивуватися – звідки така жорстокість? – нема сенсу.
Наостанок, для розуміння російських контактів, варто додати, що Караєв ще закінчив Військову академію ім. Фрунзе в Москві (1996).
КЕРІВНИЦТВО КДБ БІЛОРУСІ, ВИХІДЦІ З ПРИКОРДОННИКІВ
Валерій Вакульчик народився 1966 року в Брестській області, неподалік українського кордону. Закінчив Харківське танкове училище (1985). У 1992-му – Вищі курси військової контррозвідки КДБ СРСР. Після утворення незалежної Білорусі 17 років працював у прикордонних підрозділах КДБ, потім очолював Оперативно-аналітичний центр при президентові, рік покерував створеним ним Слідчим комітетом і вісім років – КДБ Білорусі. В інтерв’ю російським пропагандистам 8 вересня Лукашенко радо підтвердив, нібито Вакульчик позбувся посади очільника держбезпеки через історію з «вагнерівцями». Ну, то таке… Швидше за все, він це сказав, аби сподобатися Росії, Путіну. З іншого боку, важлива деталь: Лукашенко визнав, що в його системі влади переведення з КДБ на Радбез – пониження в статусі.
А хто ж прийшов на господарство в КДБ? Іван Тертель (1966) народився в католицькій сім’ї села Привалки Гродненської області, що з двох боків на відстані в 0,5-1 км оточене Литвою. Навіть середню школу Тертель закінчував у Литовській РСР, у Друскінінкаї (вона була ближче за інші). Закінчив Рязанське повітряно-десантне училище (1989). У 1990-х роках отримав одразу два дипломи – Інституту КДБ і Гродненського університету. У 1993-2007 роках, як і Вакульчик, служив у прикордонних частинах КДБ Білорусі. З 2008 року став спеціалізуватися на «економічній безпеці та боротьбі з корупцією», був заступником голови КДБ – 4 роки до Вакульчика і весь час за Вакульчика. Та ось тепер зайняв його місце.
Комітетом Держконтролю Тертель устиг покерувати лише три місяці. Схоже, що призначений туди був з метою посилити роботу щодо опозиції напередодні виборів. Тож головною його заслугою стала справа проти найбільш рейтингового опозиційного кандидата Віктора Бабарика. З огляду на це, пояснення Лукашенком зміни керівництва КДБ виглядає вельми дивно. Це притаманно диктаторові, який говорить те, що вигідно йому кожної окремої миті: замість винного перед Росією Вакульчика держбезпеку очолив Тертель, який посадив главу Белгазпромбанку Бабарика (2000-2020). Для кращого розуміння – про пайовиків цього банку: Газпром (49,818%), Газпромбанк (49,818%). Суто білоруський банк – еге.
Мабуть, на новій високій посаді Тертель, серед іншого, координуватиме й забезпечуватиме квітучу різноманітність статей, за якими саджатимуть опозиціонерів.
БОБРУЙСЬКА ПОПЕЛЮШКА – «ЦВК ЗА ВИКЛИКОМ»
Можна продовжувати галерею лукашенківських силовиків, «правоохоронців». Проте нічого особливо цікавого чи яскравого ми там не знайдемо. Нудне кар’єрне зростання і бюрократична «банальність зла».
Для об’ємності картини цікаво подивитися на інший випадок санкційного списку. Не самі кати а ті, хто юридично, процедурно забезпечують можливості їхньої роботи. До того ж, з урахуванням жіночого фактору та задля гендерного підрівнювання, це – жінка. Отже, знайомтеся – голова лукашенківського ЦВК Лідія Єрмошина (Горковенко).
Народилася 1953 року в Мінській області в родині військовослужбовця, фронтовика. Якийсь час він служив у складі окупаційних військ СРСР у НДР. Але школу Лідія закінчувала вже у Бобруйську (Могильовської області). Щоб вирватися з-під сімейної опіки, вступила на юрфак Калінінградського університету, який закінчила в 1975 році. Попрацювала там, але в 1988-му повернулася до Бобруйська. І до метеорного зльоту очолювала юридичну службу Бобруйського міськвиконкому, паралельно з 1992-го входила до складу ЦВК Білорусі.
Зліт відбувся в переломному для країни 1996 році, коли Лукашенко проводив «листопадовий референдум», який давав йому диктаторські повноваження й повертав країні радянську символіку. Тоді ЦВК керував Віктор Гончар (на президентських виборах-1994 він був у штабі новачка Лукашенка, на якого покладали багато надій, але скоро відійшов від нього). Гончар відмовився підписувати протокол за результатами референдуму, посилаючись на численні порушення. Тоді в обхід чинного законодавства президентом на цей пост було призначено нікому не відому матір-одиначку з Бобруйська. Як писала преса тих часів, вона перебувала в такій ейфорії від несподіваного призначення, що готова була визнати будь-яке рішення благодійника.
Відтоді Єрмошина керує ЦВК. Беззмінно, як і Лукашенко, – їхня пара навіть стала героєм анекдотів. «– Олександре Григоровичу, після виборів у мене для вас дві новини – хороша і погана. – З якої почати? – Давай з хорошої. – Ви знову перемогли. – А погана? – За вас знову ніхто не проголосував». Єрмошина – двічі розлучена, єдиний її син помер в 40-річному віці у 2017 році, так що по суті – благодійник «бацька» єдина близька для неї людина.
Останній штрих – Віктор Гончар і його друг бізнесмен Анатолій Красовський безвісти пропали в Мінську в 1999 році. У 2004-му після спецрозслідування ПАРЄ в цій смерті було звинувачено підполковника Павличенка, проти якого запровадили санкції. Проти Єрмошиної санкції ЄС ввели у 2011 році за фальсифікацію виборів-2010. (Детальніше читайте тут).
Тепер, через 16 років, ПАРЄ починає нове розслідування.
Але і Єрмошина, Павличенко, та й уся інша команда Лукашенко & Co зайняті своєю звичайною справою – фальсифікують, змушують замовкнути – хто що вміє, хто до чого звик.
Олег Кудрін, Мирослав Ліскович
Перше фото: АА
