Білорусь-2020: привітання диктатору і завдання до 1 вересня

Білорусь-2020: привітання диктатору і завдання до 1 вересня

Білорусь-2020
Укрінформ
Протестна активність у Мінську та інших містах не згасає

30 серпня у Білорусі відбулася чергова недільна акція - «Марш мира и независимости». Активність протесту не падає. І найближчим часом такого не передбачається.

НЕДІЛЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ В СУБОТУ

Багато в чому це відбувається і завдяки роботі, скажімо так, колективного анонімного розуму слабо структурованого протесту. Показовим прикладом цього став «разогревочный» суботній «Женский гранд-марш солидарности».

З чого з'явилася ідея його проведення? Якщо заходити здалеку, то можна згадати, що спочатку білоруський протест протиставив брутальності, сексизму, зарозумілому хамству Вождя феміністську трійку «Об'єднаного штабу»: Тихановська – Колесникова – Цепкало. Цей акцент був важливим на всіх стадіях протесту. А коли з 24 серпня режим знову перейшов у наступ, вдаючись до нових затримань, то проявилася така особливість, що силовики хапали майже виключно чоловіків. І от реакцією на це став суботній «Женский гранд-марш солидарности» з метою «напомнить мужчинам в силовых структурах, что кровь невинных с погон не отмоет ни одна домохозяйка». З одного боку, гарна розминка перед недільною акцією, з іншого – перевірка міцності нервів режиму і демонстрація людям у владі, які вагається, що протест живий, його не вбити.

Гранд-марш вдався, у ньому брали участь 10-15 тисяч жінок з національною символікою. Гучномовці автозаків, звичайно, закликали учасниць «прекратить несогласованную акцию», але їх ніхто не слухав. На відео навіть зафіксований випадок, коли жінкам вдалося відтіснити кордон ОМОНу. 

Було багато симпатичних плакатів: «Многодетные войска», «Женская сборная Беларуси по вольной борьбе с режимом», «Место женщины у могильной плиты диктатуры». А з одним із гасел учасниці гранд-маршу вийшли на рівень класичної комедії Арістофана. Вони злагоджено скандували омонівцям: «Вам ніхто не дасць!». Подумалося, якою ж своєчасною була б зараз постановка «Лісістрати» у нинішньому білоруському антуражі.

Одне слово, суботня репетиція маршу пройшла успішно.

ПРИВІТАННЯ ДИКТАТОРУ: «С ДНЕМ СВЕРЖЕНИЯ»

Схоже, це істотно вплинуло на підготовку Лукашенка і його наближених до недільного маршу. Вже з ранку стало відомо, що центральні площі столиці, насамперед майдан Незалежності, перегороджені бар'єрами. Пізніше, під час руху колон, виникали ситуації, коли людям обмежували прохід не лише вперед, але і назад, тобто фактично блокували. Такого попередні дві неділі не було. Реагуючи на це, Телеграм-канали пропонували іншим протестувальникам йти в бік заблокованого мікрорайону, допомагати своїм.

Досить рано почалися неспровоковані затримання. За дві години після початку маршу, до 16: 00 МВС вже відзвітувало про 125 затриманих у Мінську (до кінця маршу – 140; деякі затримання знову були жорстокими – футболіста Сергія Козеку вивезли з РВВС «швидкою» з пошкодженими нирками і переломом третього хребця). Як і раніше затримували чоловіків. При цьому бували випадки, коли жінкам вдавалося відбити когось у силовиків, що теж важливо на майбутнє.

Дивним і неадекватним було ще одне ноу-хау влади - масове введення до Мінська, крім традиційних спецзасобів (автозаків, машин з гратами, водометів), суто військової техніки, БТРів. Іноді на них встановлювалися динаміки, які транслювали патріотичні пісні сталінського часу і типу. Але це слабо скрашувало бридке відчуття і очікування того, що армія може бути використана проти власного народу.

Зі свого боку протестувальники на марші в день народження Лукашенка виглядали підкреслено карнавально. Цьому сприяв заклик у Телеграм-каналах: «Поздравь диктатора с праздником!» Була людина на ходулях у чорному костюмі Смерті. Був великий тарган (одне з прізвиськ Лукашенка), зроблений за принципом китайських драконів, його несли над натовпом. Було безліч інших текстових і речових подарунків, іноді дотепних, іноді просто злих (передбачуваний траурний вінок замість букета cтав, мабуть, найпоширенішим презентом). Найбільш точним і дотепним стало геніально коротке привітання: «С днищем!»

Як і минулого разу, наприкінці заходу колона пішла до Палацу Незалежності, де розташована резиденція диктатора. (Мабуть, це стане частиною обов'язкової програми недільних маршів). Усі подарунки поскладали там, біля солідного кордону, виставленого силовиками. У цей момент прессекретарку запитали: «А где сейчас Александр Григорьевич?» Вона одразу ж надіслала фотографію з уже знайомим сюжетом: Лукашенко з автоматом у руках біля входу до палацу. Що тут скажеш – другий раз вже не смішно (ну хіба що комбінезон, на додаток до вусів, який нагадав персонажа перших комп'ютерних ігор «Супер Маріо»). З іншого боку, радує, що «бацька» дав дембель синові. Цього разу Колі Лукашенко в ідіотському камуфляжі і зі зброєю в руках поруч вже не було. Мабуть, школяр відклав автомат убік і пішов купувати до 1 вересня ручки, пенали, зошити.

З іншого боку, не можна не зазначити, що до протестувальників вийшов помічник Лукашенка Микола Латишенок. Що він говорив (вибори чесні, протести незаконні, влада готує конституційну реформу, а Координаційну раду треба «отправить в Европу») було менш важливо, ніж сам факт виходу людини такого статусу до протестуючих. Хоч якийсь, але початок спілкування…

Про кількість учасників маршу говорити ще складніше, ніж минулого разу, оскільки Мінськ був перекритий і заблокований у багатьох місцях. Але експерти вважають, що точно учасників було не менше, ніж минулі рази, а ймовірно – більше. Великі акції відбулися в інших містах. Тож протест не згасає.

НЕДРУЖНІЙ КРЕМЛЬ І НЕРІШУЧА ЄВРОПА

При цьому варто окремо поговорити про назву акції 30 Серпня – «Марш мира и независимости» (порівняйте з попереднім – «Марш новой Беларуси»). Досить різка зміна порядку: від декларування Білорусі майбутнього - до розуміння необхідності відстоювання нинішньої Білорусі як такої, суверенної. І це там, де ще недавно в принципі не розуміли, яка небезпека загрожує з боку «братской страны».

За короткий час Росія і її вождь вже добре попрацювали, щоб білоруси почали долати свою недавню наївність. Передумови для цього були і раніше - завдяки "зомбоящику". Російські телештрейкбрехери, які приїхали, щоб замінити на місцевому ТБ місцевих працівників, які звільнилися. Робота на території Республіки цілих бригад RT. Усе брудніші помиї, які ллються на Білорусь з російських телепомийок, на кшталт «60 минут».

Але все це було на розігріві. А от у четвер ВДТРК видало інтерв'ю президента Путіна. Переконуючи у нейтральності Росії (нібито більшої, ніж у «европейцев и американцев»), він тут же заявив, що на прохання Лукашенка сформував «определенный резерв из сотрудников правоохранительных органов» для використання його у Білорусі, якщо ситуація там вийде за «определенные границы». Крім того, Путін загалом позитивно оцінив роботу білоруських силовиків: «Правоохранительные органы Белоруссии ведут себя достаточно сдержанно, несмотря ни на что». При цьому він зовсім не згадав про безпрецедентне насильство над протестувальниками, про що навіть роспроп на ТБ говорив досить багато. У п'ятницю було заявлено про роботу над реструктуризацією Росією мільярдного боргу Білорусі. (Ну як тут не згадати про «януковичевские три миллиарда» у 2013 році). У неділю ж Путін сердечно привітав колегу з днем народження і анонсував зустріч з ним у Москві найближчими тижнями (ханський ярлик на князювання?).

Зрозуміло, що усе це в сумі було сприйнято, як загроза не лише протестному руху, а й суверенітету Білорусі. І у відповідь на це - «Марш независимости»…

Але далі - більше. Вже у понеділок лукашенківський Телеграм-канал «Пул первого» опублікував звернення до білорусів ... Рамзана Кадирова:

«Сегодня мы видим, что некоторые силы стараются разрушить мир и порядок в Беларуси. Подобные действия и в целом лозунги, как правило, приводят к кровопролитию и к затяжному кризису, приводящему в упадок страну. Чеченский народ как никто другой знает, какие страдания и разруху несет война. Мы пережили две такие трагедии, унесшие в конечном итоге сотни тысяч жизней, оставивших калеками столько же людей и превративших в руины города, райцентры, села. Поэтому, пользуясь случаем, я прошу народ Беларуси поддержать в эти трудные дни своего президента и дать отпор силам, заинтересованным во внутреннем расколе братского нам государства».

Поки ніби досить дипломатично. Але у поєднанні з попередніми словами Путіна про формування «резерва из сотрудников правоохранительных органов», це можна вважати і загрозою. (І теж впізнаваною, якщо згадати окупацію Криму і частини Донбасу).

Тож Кремль, у якого купа можливостей для задіяння «мягкой силы», робить перші, але вже помітні кроки в бік застосування «жесткой». Якщо так піде і далі, то слова «Россия – оккупант» і у Білорусі стануть звичними.

НОВІ ЗАВДАННЯ ДО 1 ВЕРЕСНЯ

І це все особливо тривожно, якщо згадати нейтральні заяви євросоюзних лідерів, які розв'язують Москві руки. Верховний представник із зовнішньої політики і безпеки ЄС Жозеп Боррель:«ЄС тим більше не має наміру перетворити Білорусь на другу Україну» (22 серпня). Єврокомісар з промисловості Тьєррі Бретон: «Білорусь – не Європа. Вона знаходиться на кордоні з Європою, між Європою і Росією» (19 серпня).

Так «стара Європа», фактично визнаючи Білорусь «заднім двором Росії», не стабілізує ситуацію, а підштовхує її до більш жорсткого протистояння. І це все, попри рішуче лобіювання з боку Польщі, Литви, Латвії, Естонії.

А якими є підсумки «човникової дипломатії» Держдепу минулого тижня (зустрічі заступника держсекретаря США Стівена Бігана з Тихановською, а потім Лавровим), поки невідомо. Знаємо хіба що про спільний обід щами з лісовими грибами. На щастя, це закінчилося краще, ніж чайні церемонії з Навальним…

Попереду ж виступ Світлани Тихановської на Радбезі ООН (4 вересня) та її доповідь в ПАРЄ (8 вересня). Не доленосна, проте дуже важлива активність в інформаційному полі.

Тиждень, що починається в останній день літа, і з перспективами на робочий вересень, стартував звично для протестуючої Білорусі. З одного боку, «Стачком «Беларуськалия» сообщил о задержании своего лидера Анатолия Бокуна органами госбезопасности», «Лукашенко: Мы будем предлагать народу перемены, которые будут двигать общество вперед». З іншого – NEXTA Live обіцяє владі «очень горячую осень»:

«Что мы делаем 1 сентября?
1. Забастовка студентов и честных преподавателей.
2. Народная школьная реформа:
- перевод детей на домашнее обучение;
- перевод детей в частную школу;
- тотальное давление на школьную администрацию.
«Выводите детей из БРСМ (Білоруський республіканський союз молоді, - ред.), пионеров и октябрят. Вызывайте на ковер виновных директоров и учителей, требуйте на камеру ответа, почему они пошли на преступление против народа (все детали – на платформах «Зубр» и «Голос»). Никаких больше денег на ремонты, подарки, мероприятия. Никаких больше обязательных походов в кино, выписок газет и любых поборов. Игнорируйте любые госактивности: олимпиады, родительские собрания, вечера самодеятельности. Расклеивайте листовки вблизи школ с портретами тех преподавателей, кто украл голос народа»

Вересень, закінчення відпусток, початок нового навчального року для школярів і студентів, нового сезону в багатьох сферах життя... Це все дуже важлива зміна декорацій, обставин життя для білоруського протесту. І гарантія того, що на найближчі тижні його активність не зменшиться.

Олег Кудрін, Рига

Фото: TUT.BY

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-