Сирія: вогонь на враження в режимі тиші

Сирія: вогонь на враження в режимі тиші

Укрінформ
Чергове загострення на Близькому Сході загубилося у вирі світових катастроф

Учора режим Асада за підтримки своїх союзників здійснив атаку на північному заході Ідлібу та в інших районах. Результат чергового порушення домовленостей про припинення вогню – людські жертви та ескалація, нова хвиля біженців.

Фото: AA
Фото: AA

РІК МИНУВ, БІГ ПО КОЛУ ТРИВАЄ

Рік тому, 19 серпня, літаки Асада та його російських союзників атакували  колону турецького конвою в Ідлібі, через що загинули троє людей, 12 отримали поранення. В Анкарі заявили, що попереджали Москву про рух своєї колони, РФ стверджувала протилежне. Турецькі винищувачі піднялися в небо по тривозі, а в Сирії активували системи ППО С-300. До війни лишався один крок, який зрештою не було зроблено. Пізніше сторони вели справжні бої, а в дипломатичній площині лиш заявляли про занепокоєння та рішучість протистояти.

Тоді (як і нині) у Сирії вже діяв режим припинення вогню, і Туреччина вимагала створення зони безпеки на північному сході країни, уздовж свого кордону. На це не погоджувалися інші «гравці» в регіоні, передусім - Росія. Після численних попереджень про наміри, у жовтні Анкара розпочала військову операцію «Джерело миру». За 13 днів турки взяли під контроль більш як сотню населених пунктів на території понад 1,5 тисячі квадратних кілометрів. Операцію, проти якої виступили США та країни ЄС, припинили швидко, але посилити свої позиції та контроль над територіями встигли.

Getty Images
Фото: Getty Images

ПРИМАРНЕ ПРИПИНЕННЯ ВОГНЮ

Росія з відповіддю не забарилася, почавши масштабний наступ у Ідлібі наприкінці минулого року з використанням ракетних установок та авіації. Її мета – просунутися вглиб підконтрольної Анкарі території. На початку січня конфлікт досяг епопею, і сторони домовилися про припинення вогню. Втім домовленість була порушена ледь не одразу. Бої тривали й набули піку загострення в ніч з 28 на 29 лютого, коли 33 турецькі військові загинули в сирійській провінції Ідліб унаслідок авіаударів Асада, підтримуваних РФ. Тоді НАТО стало на бік Туреччини у її вимогах до РФ та Сирії припинити наступ та відвести війська. 1 березня Анкара почала нову операцію «Весняний щит» і лише за перший день знищила понад 2,2 тисячі сирійських солдатів, вертольоти, танки, артустановки.

Тоді експерти заговорили про відкрите воєнне протистояння РФ та Туреччини в Сирії та початок «третьої світової». Офіційно цього не сталося - домовленості про чергове припинення вогню Анкара і Москва досягли у прискореному порядку незадовго до світового локдауну. Стрілянину в сирійській провінції Ідліб мали припинити в ніч з 5 на 6 березня. Про це, як і про відведення військ та створення коридору безпеки, а також спільне патрулювання на стратегічно важливій трасі М4, що з’єднує Алеппо та Латакію, домовилися під час термінового візиту Ердогана до Москви.

Нині настав черговий етап загострення. Як розгортатимуться події далі - відкрите питання.

С-400: СУПЕРЕЧЛИВА КУПІВЛЯ

З початком світової пандемії Анкара оголосила про відтермінування введення в експлуатацію систем ППО С-400, закуплених у Росії. Попри це, у США знову почали обговорювати питання санкцій щодо Анкари через ці зенітно-ракетні комплекси. Аби не загострювати і так непрості відносини з Туреччиною, в американському Сенаті навіть запропонували викупити С-400 у турків. В Анкарі на таку ініціативу відповіли відмовою: в угоді з Москвою кінцевий користувач - Туреччина, тому перепродаж С-400 Вашингтону - те саме, що перепродати Москві натовські F-16.

Але в Анкарі не втрачають надію колись отримати американські системи Patriot, у Вашингтоні запевняють: у разі активації С-400 на Туреччину буде накладено санкції. І те, що С-400 стали наріжним каменем у відносинах Туреччини зі США й НАТО, грає на руку Росії.

Але все може змінитися, якщо Туреччина вирішить задовольнити за рахунок С-400 свою потребу в ЗРК на території Сирії чи Лівії для захисту своїх військ. Тоді ці системи фактично почнуть діяти проти свого розробника - Росії та її літаків у Сирії. Але про це поки що йдеться лише в експертних колах, офіційна Анкара навіть не згадує про таку можливість.

З одного боку, Туреччина і РФ - стратегічні партнери, з другого – між ними не бракує суперечливих питань, і не лише щодо Сирії та Лівії, де вони по різні боки конфлікту. Серед того, що вкрай дратує Москву, – підтримка Анкарою України та тверде й публічне засудження окупації Кримського півострова.

«СОФІЯ СИРІЙСЬКА»: РФ ПЛАНУЄ СПОРУДИТИ КОПІЮ ЗНАМЕНИТОГО ХРАМУ

Минулого місяця до всіх проблем у відносинах Анкари та Москви додалося ще одне непорозуміння - перетворення Святої Софії в Стамбулі з музею на мечеть. На що в Москві, де претендують на статус «центру православ’я», знайшли свою відповідь: вирішили  побудувати православний храм. І не будь-який, а зменшену копію Святої Софії в Стамбулі, і не де-небудь – а в сирійській провінції Хама, у християнському місті Скальбія.

Навіщо цей проєкт Москві та й самій Сирії, де християни до війни становили близько 5 % населення, а після масової міграції – усього 1 %?

Як пише французька Le Figaro, таким чином Росія бере на себе роль «захисниці християнства». Досить широке визначення, яке дає набагато більше поле для маневру, ніж як для захисниці «російськомовного населення». Фактично виправдовує спроби чинити політичний чи силовий тиск у будь-яких куточках світу.

Фото: AA
Фото: AA

АСАД І РФ: БЕЗКАРНІ АТАКИ

Черговий виток ескалації конфлікту призвів до взаємного нарощування сил. Туреччина продовжує стягувати війська й техніку - посилювати свою присутність у регіоні. У провінції Хомс з’явилася найбільша російська база електронної розвідки в Сирії. Авіація Асада та російські літаки періодично  атакують цивільні об’єкти. З травня минулого року до кінця лютого підрозділи Асада порушували режим припинення вогню близько 20 тисяч разів, атакували школи та лікарні, унаслідок чого понад 1,5 тисячі мирних жителів загинули, було зруйновано 10 медичних закладів, 28 шкіл, серед загиблих - багато жінок, дітей, медиків.

Лише в період між двома угодами про припинення вогню, про які Анкара та Москва домовлялися 12 січня та 6 березня, у результаті нападів асадівців загинуло 387 мирних жителів.

У липні Сирійська мережа з прав людини  (SNHR) зафіксувала загибель 107 цивільних осіб, щонайменше вісім нападів на цивільні об’єкти, зокрема, з використанням забороненої міжнародними нормами зброї.

Результати детальнішого розслідування оприлюднила й міжнародна комісія ООН з питань військових дій у Сирії: у листопаді 2019 - червні 2020 року майже мільйон людей були змушені тікати з Ідлібу, де завдавалися авіаудари по дитячих садках, школах і ринках. Комісія зафіксувала 52 напади, у т. ч. з використанням касетних боєприпасів, та звинуватила в них повітряно-космічні сили Росії і Сирії.

Традиційно, з різних високих трибун лунає, що Сирія потребує захисту,  повного припинення вогню й відновлення. Ці гасла перегукуються з деклараціями про те, чого потребує і Лівія, і український Донбас та ще багато територій, куди з «добрими намірами» прийшла РФ. За свої дії Росія досі не понесла жодної відповідальності.

Одна з найбільш впливових таких трибун - Генасамблея ООН - через пандемію цього року лишатиметься порожньою. Генасамблея відкриється 15 вересня, і уперше за свою історію відбудеться у віртуальному режимі. Виступи лідерів країн транслюватимуть в ефірі, а в залі будуть присутніми лише офіційні представники країн-членів ООН. Очевидно, цього року акцент робитиметься на боротьбі з коронавірусом, як на новому виклику для людства, традиційною буде риторика і про необхідність розв’язання конфліктів та припинення кровопролиття.

Ольга Будник, Анкара.

Перше фото: Getty Images

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-