Три події світу. Євроатлантичний успіх, паризький вояж та маневр у Мінську

Урядово-офісно-президентська делегація провела переговори у Парижі. Українські та російські члени ТКГ зустрілися у Мінську.

Україна минулої п’ятниці отримала несподіваний подарунок до Дня Росії. Так, я не помиляюся: є всі підстави припускати, що рішення Північноатлантичного Альянсу долучити нашу країну до Програми розширеного партнерства саме 12 червня – це не позбавлений елегантності дипломатичний тролинг Кремля. Участь у цій Програмі підтверджує послідовність просування нашої держави шляхом євроатлантичної інтеграції та наголошує на актуальності вибору попри те, що популярність вступу до НАТО та ЄС серед громадян України останніми місяцями впала. Проте для Альянсу Росія, за словами генерального секретаря Єнса Столтенберга, залишається одним з головних викликів, тому відбулося символічне посилення позицій НАТО за рахунок України, а українських – шляхом підвищення рівня взаємодії з Альянсом.

Делегація на чолі з Олексієм Рєзніковим побувала у Парижі, де провела переговори з зовнішньополітичним радником Макрона Еммануелем Бонном. Першу скрипку за столом переговорів вже традиційно грав Андрій Єрмак, який залишається куратором переговорного процесу про пошук шляхів врегулювання на Донбасі. Напередодні зустрічі у Парижі телефоном ситуацію на сході України обговорили Ангела Меркель та Володимир Путін. Складно назвати далекоглядним шляхом офіційного Києва оприлюднення указу про заміну посла у Франції напередодні візиту туди української делегації. Проте і в цих обставинах розраховувати на бліцкриг у питанні врегулювання не випадає.

У Мінську минулого тижня пройшли переговори російської та української делегацій у складі Тристоронньої контактної групи. Був присутній у столиці Білорусі і Андрій Єрмак. Цікаво, що саме минулого тижня до політичної підгрупи ТКГ долучився квартет проукраїнських переселенців з Донбасу, і це навряд чи сподобалося Кремлю. Подробиці переговорів та інформація про присутність Дмітрія Козака не розголошуються, хоча їх сепаратний (без представників ОБСЄ) характер потребує пояснення. Щодо зустрічей українських посадовців з білоруськими колегами, то їх варто оцінювати у контексті президентської кампанії, під час якої Олександр Лукашенко позиціонує себе головним захисником білоруської державності.

Євген Магда, Інститут світової політики