COVID-19. А чи був потрібен жорсткий карантин?

COVID-19. А чи був потрібен жорсткий карантин?

Укрінформ
У Великобританії розгорнулася полеміка між прихильниками і противниками локдауну

Від часу виникнення нового коронавірусу в китайському Ухані наприкінці минулого року, все населення світу бодай короткий час, але жило у карантині. У деяких державах запроваджені для сповільнення COVID-19 обмежувальні заходи були суворими, у інших – м’якшими, але жодному регіону не вдалося їх повністю уникнути. Утім зараз, коли перша хвиля пандемії вже переважно позаду, все голосніше критикується доцільність карантину як такого. 

ЗАКРИВАТИ ЧИ НЕ ЗАКРИВАТИ? 

Останніми днями ця дискусія загострилася у Великій Британії, яка станом на ранок середи за кількістю підтверджених випадків інфікування COVID-19 перебувала на четвертому місці в світі, одразу за значно більш населеними США, Бразилією та Росією. Очолюваний ексцентричним Борисом Джонсоном уряд Об’єднаного Королівства чи не найдовше в Європі відмовлявся запроваджувати жорсткий карантин. Однак, цю політику було все ж змінено, й Велика Британія лише нещодавно почала оживати після загального локдауну.

Утім, на думку Нобелівського лауреата й професора Стенфордського університету Майкла Левітта, зміна підходів Джонсона принесла значно більше шкоди, аніж добра. На його переконання, запровадження локдауну було зумовлене “панікою”, а не науковою порадою. “Я вважаю, що локдаун не врятував жодного життя. Як на мене, він, швидше, спровокував їх втрату. Він, звісно, уберіг кілька життів у ДТП тощо, однак соціальна шкода – домашнє насильство, розлучення, алкоголізм – була неймовірною. Слід також пам’ятати й про тих, кому не надали медичну допомогу під час інших недуг”, – розповів Левіт The Telegraph.

Майкл Левітт
Майкл Левітт

За словами професора, який на ранніх етапах правильно змоделював перебіг епідемії у Китаї, оцінки вірогідної смертності від COVID-19, що використовував уряд Великобританії, були перебільшені “у 10-12 разів” та призвели до помилкових висновків про доцільність загального локдауну. “Причини цього мені невідомі. Певно, керівництво запанікувало, як і громадяни. Тоді дуже бракувало обговорення, – зазначив Левітт.

Професор переконаний, що британців слід заохочувати використовувати маски та дотримуватися інших методів соціального дистанціювання, однак повністю припиняти економічну діяльність – невиправдано. Як пише Daily Mail, Левітт не заперечує ефективність локдауну як такого, однак називає його “середньовічним” та стверджує, що епідеміологи перебільшували у своїх заявах, аби привернути увагу людей.

Його слова, однак, прямо суперечать думці іншого впливового науковця Ніла Фергюсона, члена групи наукових радників з питань надзвичайних ситуацій, яка консультувала британський уряд у розробці стратегії реагування на пандемію нового коронавірусу. За підрахунками математичного біолога, який раніше зміг досить точно розрахувати перебіг інших епідемій, у випадку відсутності заходів із соціального дистанціювання, від COVID-19 загинуло б до півмільйона британців.

1
Ніл Фергюсон
Думку Левітта, однак, підтримує нещодавно оприлюднений звіт інвестиційного банку JP Morgan, в якому зазначається, що локдаун не зміг змінити перебіг пандемії, натомість позбавив мільйони людей засобів до існування. На думку автора Марка Колановіча, уряди різних держав були налякані “помилковими науковими статтями” й запровадили локдауни, які були “неефективними чи запізнілими” й не принесли значного результату.

Daily Mail додає, що дослідження й моделі інших британських науковців, не пов’язаних із групою Фергюсона, “переважно ігнорувалися урядовими радниками”.

Ця дискусія двох видатних британських вчених (Майкл Левітт має, окрім американського, ще й британське, ізраїльське та південноафриканське громадянство) швидко вийшла за межі Об’єднаного Королівства, поширивши запитання “чи допомагає людству локдаун” на весь світ. 

Фото: AA
Фото: AA

НЕ ЛОКДАУНОМ ЄДИНИМ 

Прибічники всеохопних обмежувальних заходів можуть вказати на суттєве зниження кількості хворих на COVID-19 на території будь-якої країни після запровадження локдауну. З цим неможливо сперечатися, однак простий підрахунок хворих навряд чи дає повне розуміння проблеми. Річ у тім, що єдиним способом остаточного подолання COVID-19 є вироблення імунітету всім населенням планети. Це можливо досягти або шляхом масової вакцинації, або природного вироблення імунітету здоровим організмом після видужання від хвороби.

Вже відомо, що COVID-19 є значно більш смертельним для літніх людей, діабетиків й людей із імунодефіцитом. Натомість для інших категорій населення вірус не становить особливої небезпеки. Це дає змогу розробити інший, потенційно ефективніший підхід до боротьби з вірусом: неоднорідну стратегію пом’якшення. “На практиці вона передбачає, що особи із груп підвищеного ризику залишаються вдома якомога більше, носять маски під час перебування у місцях скупчення людей та уникають подорожей. Вона також вимагає тимчасової заборони на допуск відвідувачів до будинків для літніх людей та підвищені перестороги для недопущення поширення у них вірусу”, – пише у статті для Policy Options лектор університету Торонто Девід Зарнетт.

Такий підхід дозволяє здоровим людям перехворіти й якомога раніше виробити імунітет, а економіці завдається мінімальна шкода. Тоді вразливі категорії населення після припинення локдауну матимуть значно менше шансів підхопити COVID-19. Натомість, поширений нині у світі загальний локдаун не зменшує шанси індивіда захворіти, а лише відкладає його практично невідворотне інфікування на пізніше, що дає змогу підготувати систему охорони здоров’я до зростання кількості госпіталізованих. Водночас у теорії неоднорідна стратегія пом’якшення дасть змогу взагалі уникнути зростання госпіталізації. 

Фото: Sky
Фото: Sky

ЩО РОБИТИ, АБИ НЕ “КАРАНТИНИТИ”

Подібний експеримент проходить нині у Швеції, яка чи не єдиною в Європі досі утримується від запровадження локдауну. У країні працюють ресторани, магазини й навіть молодша школа. Натомість, влада заохочує жителів добровільно дотримуватися соціального дистанціювання. Все ж наразі пов’язана із COVID-19 смертність у Швеції – одна з найвищих у Європі. Утім, на думку Пола Франкса з університету Лунда, з часом смертність у Швеції зрівняється із середнім рівнем по скандинавських країнах, оскільки спалах захворювання тут розпочався раніше.

На переконання дослідника Американського інституту підприємництва Лаймена Стоуна, локдаун – далеко не єдиний і вже точно не найбільш ефективний спосіб боротьби із COVID-19. За його словами, аби уникнути нищівних економічних наслідків локдауну, водночас сповільнюючи поширення COVID-19, уряди можуть вдатися до закриття шкіл. Це не лише завадить дітям, яких важко примусити дотримуватися соціальної дистанції, поширювати вірус, а й надішле сигнал усьому суспільству, спонукаючи й дорослих уважніше стежити за власними діями.

З огляду на те, що вірус поширився світом завдяки міжнародним подорожам, їх заборона може мати значний ефект. В’єтнам, приміром, негайно закрив свої кордони після надходження перших даних із Уханя про нову невідому хворобу. Це дало час на застосування інших заходів – і досі в країні із населенням у понад 95 млн COVID-19 не забрав жодного життя.

Іншим кроком є заборона на масові збори, чисельністю 50-100 осіб. У Гонконзі, якому вдалося уникнути масового спалаху хвороби, люди можуть відвідувати ресторани, утім за умов дотримання здорової дистанції.  

ДОСВІД ВСЬОМУ ГОЛОВА

Чого конче не вистачало всім державам світу під час реагування на чинну пандемію, так це досвіду. Найближчим за масштабом глобальним спалахом смертоносної заразної хвороби була “іспанка” на початку минулого століття. Утім в той час система охорони здоров’я була відсутньою, а медицина – відсталою, тож об’єктивно порівнювати тогочасну ситуацію із нинішньою складно.

Під час спалаху атипової пневмонії в 2003 році близько 40% усіх світових смертей від хвороби було зафіксовано у маленькому Гонконзі, тож та криза міцно врізалася у свідомість його мешканців. Як пише National Post, досі гонконгці вдягають маски при появі найменшого натяку на простуду та швидко дистанціюються, коли з’являється інформація про нову хворобу. Як наслідок такої дисциплінованості, Гонконг нині демонструє світу приклад успішної боротьби із COVID-19 без усеохопного локдауну. Звісно, у місті було запроваджено й інші важливі заходи, приміром, агресивно відслідковувалися всі контакти інфікованих і примусово ізолювали хворих, однак у результаті необхідного ефекту вдалося досягти: з понад 7 млн жителів від COVID-19 померло лише четверо.

Безпрецедентний обмін інформацією та міжнародна співпраця, зумовлена COVID-19, дає людству важливі знання про новий вірус, про який досі відомо досить мало. Своєю чергою, це дає надію, що незабаром його вдасться побороти. Утім, навряд чи ця битва стане для нас останньою, тому шукати найефективніші методи протидії при найменшій втраті рівня життя й економічної активності під час майбутніх пандемій – варто вже.

Максим Наливайко, Оттава

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-