Питаєте, чи живий Кім Чен Ин? Краще випийте чарку за його здоров’я!
Що ж, відомий вислів Вольтера – якби Бога не було б, його треба було б вигадати – цілком можна використати й для характеристики ролі та місця північнокорейських керівників у світовій політиці. Вже не перший раз усі світові ЗМІ розповсюджують чи переказують, спростовують та знову «вкидають» ті чи інші версії щодо стану здоров’я чи взагалі – їх фізичної присутності у цьому світі. Проте, скоріш за все, пояснення куди більш прозаїчне і товариш Кім Чен Ин зараз цілком здатний виконувати обов’язки керманича найзакритішої країни у світі. Втім, це не точно…
Не знаєте, чи він живий? А ви як хотіли?!
З 11 квітня увесь світ шукає Верховного керівника КНДР, голову Державної ради, голову правлячої Трудової партії, маршала Кім Чен Ина. За ці майже три тижні, тільки цілком пристойними ЗМІ, у різних країнах було оприлюднено чимало версій того, що могло статися: від інформації про негативні наслідки операції з шунтування серця, що призвели Кіма нібито аж до вегетативного стану, чи то – загострення хронічних захворювань, серед яких передусім називають діабет, що у свою чергу, викликає проблеми із серцем та кінцівками (а при зрості приблизно у 170 см Кім важить 127 кг, що є шкідливим і свідчить про вкрай нездоровий спосіб життя та купу супутніх захворювань). Висловлена була й версія про нещасний випадок: нібито на останніх випробуваннях ракет, інформація про які також була у десятих числах квітня, Кім отримав поранення, що між тим не загрожує життю, проте потребує серйозного лікування. Додавали пікантності та утаємниченості «подробиці», що керівник КНДР не може самостійно пересуватися, а задля його порятунку до Північної Кореї були відправлені лікарі із Китаю. Ну, і звісно, вже понад тиждень циркулюють плітки про смерть третього з династії Кімів – втім, ця інформація поки що жодним чином не підтверджена.
26 квітня з’явилися супутникові знімки – американські чи японські, що зафіксували перебування легендарного броньованого поїзду Кімів у східнокорейському курортному місті Вонсан, де він стоїть щонайменше з 21 квітня. Це додало певності щодо місця перебування Кіма – живого чи мертвого – саме там розташована одна з його резиденцій. Південнокорейська влада та її спецслужби, які пильно стежать за подіями на північ від 38 розповсюдили інформацію: Кім Чен Ин живий та більш-менш здоровий, а це його зникнення – це просто перехід у режим карантину у зв’язку із пандемією коронавірусу. Як завжди не зміг промовчати й президент США Дональд Трамп, щоправда його вислів не лише додав ясності, а ще більше заплутав: «У мене є гарна ідея, але я не можу говорити про це зараз. Я сподіваюся, що він у порядку, у мене є інформація про його здоров'я». То що – хвилювання одних, та чого приховувати – сподівання інших – були марними? Та й які висновки треба зробити усім із цієї історії? А наслідки які в неї будуть?
Внук бога і син бога у мистецтві «лякати з меркантильною метою»
Як то кажуть – ну а що такого – давно відома практика тоталітарних режимів: поки «бульдоги» за лаштунками ділять осиротілий трон, Великий вождь спостерігає зі свого бункеру, як хто поводиться, щоби зробити висновки: кого знищити, а кого – підвищити. Але справа не лише в генетичних ознаках подібних режимів. Роль та місце КНДР та її керівників – а це дід, батько та син Кіми – Ір Сен, Чен Ір та Чен Ин – у світовій політиці важко переоцінити. Наявністю ядерної зброї та ракет середньої та великої дальності, постійними погрозами у бік Південної Кореї, Японії та усього Тихоокеанського басейну головні втілювачі в життя ідеї «чучхе» давно заслужили свої місця у списку найвпливовіших осіб світу. Звісно, вплив цей із позначкою «мінус», але й Усама бін Ладен при усій своїй терористичній сутності впливав на цей світ, та й лідери багатьох фундаменталістських чи тоталітарних рухів можуть нав’язувати світові свій порядок денний. Проте, зазвичай, це їм вдається тимчасово та несистемне, а от у династії Кімів виходить аж із 1953 року – і донині. Коли про них нібито «призабувають», не звертають уваги – не виділяють матеріальної допомоги, чим тиснуть на цей режим задля скорочення чи припинення військових розробок, Кіми вже давно навчилися грати у свою гру – і свідомо підвищують ставки. І тоді світ все ж таки змушений з ними розмовляти та враховувати їх побажання – у Пхеньян їдуть на перемовини Мадлен Олбрайт, Майк Помпео та китайські товариші.
Якщо Кім Ір Сен, дідусь нинішнього лідера, був реально ідейною людиною, що просто не відмовляла собі у світських радощах (як, до речі й Сталін чи Мао Цзедун), то його батько – Кім Чен Ір – ідеально навчився цьому мистецтву «гри на нервах» у всього іншого – і такого різного світу. Цей «талант» він передав своєму наступникові Кім Чен Ину.
Хто розпочав північнокорейську «перестройку»
І Ин, треба визнати, «творчо» його вдосконалив. Людина, як для лідера нації, він молода (36 років), освічена (мова не про його особистісні знання та здібності – а тільки про наявність швейцарського диплому), а головне – це людина, що бачила інший світ та навчилася жити у ньому. Феномен Кім Чен Ина в тому, що він прекрасно розуміє становище власної країни, її соціальну та технологічну відсталість та сутність політичного режиму. Його уподобання – хай у суто обивательських вимірах (PlayStation, популярна музика, баскетбол) – і він хотів би якось модернізувати і власну країну. Звісно, на власних умовах.
Саме тому Кім зустрічався із Дональдом Трампом та активізував контакти із Південною Кореєю, проводив зустрічі на 38 паралелі, та й всередині країни дозволив деякі послаблення, наприклад, той самий дуже обмежений, але все ж таки нарешті отриманий інтернет. За Ина відбулися певні послаблення режиму в економіці. Корейцям – народу, який геніально уміє господарювати на землі (в Україні це добре знають) – комуністи, нарешті, дали самих себе прогодувати. Селянам дозволили, після здачі обумовлених обсягів урожаю державі, решту – продавати і встановлювати ціну. З’явилися промислові кооперативи при підприємствах, а в магазинах – товари і бодай якийсь вибір.
Але ж то все для плебсу, а «великим» людям потрібні великі гроші. Але всі ці намагання Кім Чен Ина, переговори з Трампом, обнадійливі обіцянки були не тільки про звичне «вибивання» матеріальної допомоги в обмін на поступки щодо ракет, а й про те, що він реально особисто був би не проти змінити відносини з оточуючим світом, але як рівний із рівним. Втім, перефразовуючи українське прислів’я – який їхав, такого й здибав. Коли обоє переговірники хочуть не стільки домовитися, скільки справити про це враження за рахунок партнера, нічого не виходить ні в кого. Активні контакти припинилися, нові погрози Кіма прозвучали, ракети злітають з північнокорейських полігонів і падають десь у морі. Світ не готовий сприйняти «викопного» диктатору як рівню. Що далі?
А якщо насправді?
Треба подивитися на ситуацію й під суто медичним кутом зору. Те, що Кім страждає на ожиріння, гіпертонію та діабет, було відомо давно – це, до речі, спадкове – діабетиком був і батько Кім Чен Ір. Проте Ір, як відомо з інформації, що просочувалася крізь «залізну завісу» намагався боротися за своє здоров’я. А от Ин просто не може без такого способу життя, він веде його з дитинства, як кажуть – іншого не бачив. В дорослому віці додалися такі стандартні для всього світу шкідливі звички: паління, надмірний алкоголь (як кажуть – «біохімічної» залежності у нього нема, але прикластися до пляшки може добряче й любить це діло). А головне – хто ж йому заборонить переїдати та палити? Хто наважиться ризикнути щонайменше кар’єрою, а то й життям? Отож…
Проблеми із здоров’ям у Кім Чен Ина – це ще й констатація наслідків нездорового способу життя. До речі, дід його прожив 82 роки, батько – 70. Відтак: чи могло насправді щось серйозне статися з Ином? Та цілком можливо!
Кім Ір Сен готував собі наступника. Кім Чен Ір – теж. У Кім Чен Ина, звісно, до цього руки не дійшли. Діти у нього є, але ще маленькі – не регента ж призначати. Тож якщо справа дійде (чи дійшла) до летального підсумку – теж очевидно – про нього скажуть далеко не одразу. Хто тепер буде Великим Кормчим?
Якщо йти за династичною моделлю, то у разі смерті чи неспроможності Кім Чен Ина, ним має «стати» його 31-річна сестра Кім Йо Чжон, яка зараз займає посаду директора відділу пропаганди і агітації ЦК Трудової партії Кореї. Кажуть, ніби вона, не зважаючи на таку саму як у брата закордонну освіту та знайомство із сучасним світом, навпаки, цьому самому «капіталістичному» світу склала «свою ціну» – та не надто їм захоплюється. Хоча вже кілька років вона супроводжує брата на усіх масових заходах, головним організатором яких в країні вона і є. Як буде розвиватися ситуація в такому випадку, можна лише гадати.
Які ще варіанти? Бульдоги перегризуть одне одного і розірвуть країну на шматки? А кому дістанеться ядерний арсенал, ракети? Може, про єдину демократичну Корею й мріють прихильники здорового глузду та ринку, але… дарма вони це роблять. Тому що, крім загрози ракетно-ядерної «безхозності», безпроблемне об’єднання двох Корей неможливе – це не Німеччина. А кому, скажіть, потрібна на Далекому Сході і в світі потужна об’єднана Корея – конкурент на ринку і ще один сильний гравець на політичній арені? Правильно – нікому.
А ще пандемію додайте до цього всього, від якої світ і без того трясе небувало. Тож – як це не дивно, але світові краще побажати здоров’я товаришу Кім Чен Ину та довгих років життя. До нього вже звикли і знають чого від нього чекати. А ще – хтозна, може ізоляція дасть свої наслідки, і світ побачить нового Кіма? Втім, в який бік він відрізнятиметься від «попередньої версії» – велике ще питання.
Олександр Севастьянов, кандидат історичних наук, Київ
