Він відомий адвокат, який запам'ятався багатьма справами українських політв'язнів в Росії. Крім того, Микола Полозов отримав право займатися адвокатською практикою в Україні. Після чого став керуючим партнером АО «Полозов і Партнери» у Києві.
Ми поговорили з адвокатом, зокрема, про три українські справи, якими він займається: щодо кримчанина Івана Яцкіна, якого Росія звинувачує у «державній зраді»; легенди кримськотатарського руху Веджіє Кашка, яка померла під час затримання її російськими силовиками; українських військових моряків, після обміну яких РФ справу не закрила, а лише призупинила.
СПРАВИ ІВАНА ЯЦКІНА І ВЕДЖІЄ КАШКА – З ПРИЦІЛОМ НА ЄСПЛ
- Яка наразі ситуація у справі кримчанина Івана Яцкіна, якого звинувачують у державній зраді і який перебуває в московському СІЗО «Лефортово»?
- Після того, як на початку березня Івану Григоровичу продовжили строк тримання під вартою, я підготував апеляційну скаргу. І от дізнався, що суд по ній відбудеться у Московському міському суді 14 квітня. Ймовірно, участь Яцкіна буде проходити дистанційно, в режимі відеоконференцзв'язку. Ну, а вже я сам до суду прийду. Щодо підсумку процедури оскарження, думаю, все визначено.
- В сенсі відмови?
- Так. Однак нам треба пройти цей етап, в тому числі, щоб у подальшому звернутися до Європейського суду з прав людини з відповідною скаргою.
- А що зі слідчими діями по цій справі?
- Вони наразі не проводяться. Хоча ще на початку минулого тижня щось планувалося. Але потім скасували. Тому я, як і раніше, чекаю виклику слідчого... При цьому потрапити в СІЗО до Яцкіна поки не можу. Це обумовлено як графіком, складеним за жеребкуванням, так і новими обмеженнями. Наприклад, сьогодні за весь день зміг пройти лише один адвокат.
- Ви зараз займаєтеся справою за фактом смерті ветерана, легенди кримськотатарського руху Веджіє Кашка. У середині лютого підконтрольний окупаційній владі «суд» у Криму не задовольнив вашу скаргу на відмову слідчого Слідкому РФ порушити кримінальну справу за даним фактом.
- По Веджіє Кашка я підготував апеляційну скаргу на рішення «суду першої інстанції». Подав її до так званого «Верховного суду Криму». Буквально днями прийшов лист звідти. Але без додатка, тому я не знаю, що у рішенні зазначено. І дата засідання поки не призначена. Тому наразі можу сказати тільки, що позиція близьких Веджіє, сина Ібрама-ага, полягає у тому, щоб іти до кінця, пройти усі інстанції в Росії і далі звертатися до міжнародних судів, щоб те свавілля, яке влаштували силовики щодо літньої жінки, не залишилося безкарним.
А Ібрам Кашка – людина, яку складно залякати або змусити відмовитися від боротьби... Однак зараз всі процеси через пандемію призупинилися. І суди в Росії також припинили свою роботу, розглядаються лише невідкладні справи... Тож поки ми чекаємо. Сподіваюся, після травневих свят ситуація нормалізується.
У «СПРАВІ МОРЯКІВ» ЗБЕРІГАЮТЬСЯ ПЕВНІ РИЗИКИ
- Ви також займаєтеся справою проти українських військових моряків, звільнених у вересні минулого року з російського полону. Наскільки пам'ятаю, ця справа в РФ досі не закрита?
- Абсолютно вірно. Справа просто була припинена 27 січня 2020 року, але моряки продовжують залишатися в статусі обвинувачених. І це тягне щодо них великий ризик настання у майбутньому несприятливих правових наслідків. Тому що той запобіжний захід, під яким вони зараз знаходяться, передбачає, що, в принципі, російський слідчий може будь-якої миті викликати їх до себе. А якщо вони не приїдуть – оголосити в розшук, у тому числі міжнародний. У зв'язку з цим я відправив до МЗС України листа, в якому запропонував план фіналізації справи в межах російської юрисдикції.
- У чому він полягає?
- Це певні юридичні процедури, які дозволять вичерпати усі засоби правового захисту в рамках російської юрисдикції і надалі продовжувати захист вже у міжнародних інстанціях.
- Уточніть, для чого це необхідно?
- Насамперед для того, щоб вибити у російської сторони козир у тому ж Арбітражному трибуналі в Гаазі. Зараз позиція Москви така: мовляв, Україна де-факто погоджується з цим кримінальним переслідуванням своїх військових і не вдається до жодних дій... Наскільки пам'ятаю, листа я відправив наприкінці січня. МЗС України досі не надало мені якоїсь чіткої відповіді. Минулого тижня я бачився з консулом (Альбертом Черніюком - ред.). Мені сказали, що поки лист в роботі. Через пандемію, я так розумію, бюрократичні процеси там, мабуть, також призупинилися. Тому чекаємо її закінчення, коли можна буде продовжити роботу і по цій справі.
Адже ризик для моряків, на жаль, залишається.
Оскільки Росія може оголосити їх у розшук в країнах СНД (так званий «міждержавний розшук»). Якщо хтось із цих моряків поїде до якоїсь із країн СНД, він теж може опинитися в зоні ризику. Тим більше є відомості, що моряки вже виїжджали за межі України, відправлялися в закордонні поїздки, у тому числі приватні. І в цій історії зараз все залежить виключно від бажання російського, умовно кажучи, «товариша майора». Поки у нього немає бажання вчиняти такі дії. Однак покладатися тільки на це не можна. Жодних гарантій, що він, умовний «товариш майор», не захоче цього зробити за місяць або за пів року, немає. Тому чекаємо, яке рішення ухвалить український МЗС у зв'язку з моїм зверненням...
ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА І COVID-19
- Як пандемія торкнулася російської пенітенціарної системи?
- Під час відвідування установ цієї системи обов'язкові маски, рукавички, бахіли. У деяких установах ще вимагають халати або спеціальний одяг. Можу припустити, що якісь спеціальні дезінфекційні заходи у російських СІЗО не проводяться. Можу припустити, що якщо пандемія дійсно торкнеться пенітенціарної системи в Росії, то жертв буде багато з огляду на загальний стан медицини в країні. І особливо – медицини у в'язницях.
- А чи є якась загальнодоступна статистика щодо COVID-19 в цій системі?
- Нічого такого немає. І я дуже сумніваюся, що у в'язницях і колоніях проводиться тестування на COVID-19. Не впевнений, що ця пандемія вже не торкнулася тих, хто знаходиться по той бік ґрат. Поки нам невідомо про масові випадки смертей. Але з іншого боку – закритість статистики... До того ж – і у всій Росії епідемія поки тільки набирає обертів... У зв'язку з цим, звичайно, відразу згадується історія з Сервером Мустафаєвим (фігурантом сфабрикованої Москвою «справи Хізб ут-Тахрір» - ред.). Попри високу температуру і кашель (в кінці березня - ред.), його двічі доставляли до суду. Його клопотання про взяття аналізу на коронавірус проігнорували. І наскільки відомо з інформації від його адвокатів, належного лікування Сервер і зараз не отримує. Точніше, просто невідомо, надається йому зараз якась допомога чи ні.
- Як впливає карантин на роботу російських правозахисних організацій?
- Через обмеження правозахисники зараз здебільшого працюють віддалено. Безумовно, зміцнення держави за рахунок введення різних надзвичайних заходів і обмежень негативно впливає на правозахисну роботу.
- Можна згадати про 64-річну мешканку Севастополя Галину Довгополу, яку заарештовало ФСБ, чия історія розвивається паралельно зі «справою Яцкіна». Її також звинуватили у «державній зраді», в «роботі на українські спецслужби». Мінімальна інформація про неї з'являлася в січні (передбачалося, що її вивезли до СІЗО «Лефортово»). Відтоді – тиша... Так приховувалася інформація ще до коронавіруса. Зараз про Довгополу теж нічого не повідомляють. В умовах обмежувальних заходів приховувати інформацію, природно, простіше...
- Звичайно. В цих умовах рівень доступності інформації, і до того невисокий, ще більше знижується.
- Які ще можливості відкривають для російської влади заходи щодо протистояння пандемії?
- Ми бачимо в Росії нові категорії справ, які пов'язані з останніми змінами у законодавстві. Вже почали порушувати справи щодо «фейків про коронавірус», про порушення режиму самоізоляції. При цьому зазначу, що юридично ці заходи передбачали багато в чому добровільний характер самоізоляції.
- Це робилося для того, щоб залишати простір для тлумачення?
- Не тільки. А й для того, щоб не вводити режим надзвичайного стану. Щоб не почали працювати в економічних договорах пункти про форс-мажор. Але, природно, російські силовики трактують це все по-своєму і діють по відношенню до громадян досить жорстко.
«КОРОНАВІРУСНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ»
- Можемо перейти до оцінки загальноросійської ситуації у зв'язку з коронавірусом. Москва передала повноваження щодо встановлення обмежувальних заходів регіонам. Тут спектр думок дуже широкий. Від того, що це остаточне переформатування авторитарного режиму на тоталітарний, до того, що в умовах «карантинного федералізму» і економічного спаду путінський режим сильно видозміниться, а, може, і впаде.
- Думаю, реальність буде десь посередині. Наразі кремлівський режим має достатню подушку безпеки, яка дозволяє амортизувати ті удари, які він отримує в наявній ситуації (падіння ціни на нафту, пандемія). Усе це поки покривається тими заощадженнями, які російська влада змогла відкласти, поки нафта мала високу ціну. І зараз делегування повноважень регіонам не означає реальної федералізації, руйнування владної вертикалі.
Так, Путін трошки самоусунувся. Але важливо розуміти, що система в Росії досить гнучка. І тільки-но ситуація стане більш сприятливою, загнати всіх назад у стійло «вертикалі» складно не буде. На місцях влада і зараз повністю контролюється Кремлем. Не випадково, коли постало питання про зміни до Конституції, які де-факто вже відбулися, без всякого голосування, протягом двох днів усі парламенти всіх регіонів РФ за них проголосували двома третинами. Це говорить про те, що Путін не втратив хватку і чіпкість у регіонах...
- Але чому взагалі виникла необхідність у подібному гібридному «коронавірусному федералізмі»?
- Тут є кілька чинників. Багато в чому це було обумовлено позицією Москви. Столиця – дуже специфічний «суб'єкт федерації». Все-таки тут зосереджено близько 10% населення і значна частина фінансових ресурсів. Мер Москви Собянін заходився вести якусь свою гру у всій цій підкилимній кремлівській метушні. В результаті чого Путін вирішив надати такі повноваження йому, а слідом – й іншим. Крім того, Путін традиційно не хоче асоціюватися з непопулярними заходами. Не хоче поставати в очах «глибинного народу» в ролі такого собі тирана, який загнав усіх по домівках. Ні, це все погані губернатори, злі бояри. А добрий цар, може, навіть і не знає про перегини на місцях.
Олег Кудрін. Рига
Фото автора; фото з архіву М.Полозова в рамках флешмобу «Ізо-ізоляція»