Doppio binario, або Як Росія виходить на геостратегічне домінування завдяки глобальній коронавірусній паніці

«Взаємодіючи з клітиною, вірус щоразу змінюється і пристосовується до неї:
його завдання — пристосуватися таким чином, щоб об'єкт не гинув,
а максимально довго утримував і поширював його».

Надія Жолобак, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник
Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
(інтерв’ю НВ 26.03.20)

Doppio binario перекладається з італійської як «подвійний трек». Подейкують, що в італійській дипломатії цей термін використовують для позначення відносин із нинішньою Росією і, відповідно, об’єднаною Європою. Тобто країна як член ЄС і НАТО підтримує своїх європейських партнерів у санкційній політиці щодо РФ (виявляє твердість і послідовність у дотриманні принципів міжнародного права) і водночас займає прагматичну (аж до цинізму) позицію стосовно розвитку бізнесових стосунків із Москвою. Такий собі подвійний політико-економічний трек.

Зважаючи на традиційні, ідеологічні та історичні довготривалі дружні стосунки двох країн, очевидно, що цієї тактики Рим дотримуватиметься і в подальшому.

За останні десятиліття політичний режим нинішньої Росії вибудував з Італією особливі стосунки. Це і приятельство Путіна з колишнім прем’єр-міністром Сільвіо Берлусконі (який буквально легімітизував окупацію АРК, коли 2015 року відвідав півострів), нинішні «теплі» відносини з прем’єром Джузеппе Конте, а також підтримка Кремлем праворадикальних політичних партій… А ще доволі регулярні візити до Москви чинних урядовців Італії.

Зараз світ наляканий пандемією коронавірусу Covid-19, яка шириться з шаленою швидкістю. І Італія потрапила в зону пандемійної турбулентності – за кількістю смертей від небезпечної хвороби вона «лідирує» в Європі. За інформацією Служби цивільного захисту, яка здійснює моніторинг щодо вірусу, там уже понад 13 000 померлих.

Італія нині переживає одну з наймасштабніших криз. Це призвело до жорстких карантинних заходів у країні та виникнення атмосфери загального страху і непевності. Уряд звинувачує Європейський Союз у недостатній допомозі в боротьбі з коронавірусом та навіть у блокуванні деякими партнерами поставок медичного обладнання. Цей конфлікт може стати прецедентним для подальшої долі як ЄС, так і НАТО.

Водночас інші світові гравці скористалися цією ситуацією для просування власних інтересів. Зокрема КНР, яка направила італійцям кілька десятків тонн медичного обладнання та команду медиків.

Та особливий випадок – допомога з боку Російської Федерації. 21 березня відбулася телефонна розмова прем'єра Джузеппе Конте з Владіміром Путіним. Менше ніж за добу, ввечері 22 березня, перші літаки ІЛ-76 Збройних сил РФ приземлилися на військовій базі Пратіка-ді-Маре поблизу Рима. Те, що цей авіадесант зустрічав особисто міністр закордонних справ Луїджі ді Майо підтверджує високий організаційний рівень спецоперації і надзвичайну персональну зацікавленість Кремля в її результатах.

А потім відбулося тріумфальне проходження військової колони з 22 російських КАМАЗів дорогами принишклої, знекровленої коронавірусом Італії. 600 км переможного, з позиції Кремля, руху.

Я переконаний у тому, що путінські військові почували себе (думаю, що їх так і налаштовували), як радянські солдати в Берліні 1945 року. Щоправда, цього разу вони «тріумфально» вдерлися на територію свого традиційного суперника – НАТО – без жодного пострілу, через «парадні ворота» Італійської республіки.

Згадаймо тепер АРК 2014 року і докори Україні від наших деяких стратегічних партнерів, що ми тоді не зуміли протистояти агресору. А як же вони допускають тепер, на сьомому році збройної агресії проти України, таку демонстративну операцію з легалізації геостратегічної присутності Збройних сил РФ на Апеннінському півострові, в серці Європи?

Якщо будь-який вірус шукає насамперед ослаблений організм, щоб оселитися в ньому і розмножитися, то Московія традиційно спрямовує свої зусилля на ослаблення державних інституцій обраних для експансії країн і згодом поселяє там своїх агентів впливу. Італія давно в переліку країн, які допомагають Москві у трансформації кремлівських інтересів на європейський континент.

В Італії створена атмосфера високої загальнодержавної і суспільної лояльності до путінської Московії і очевидно, що це – найослабленіший «організм» ЄС щодо супротиву завойовницьким експансіям Кремля.

Давайте тут згадаємо трагічну історію українського громадянина нацгвардійця Віталія Марківа, засудженого в містечку Павія, що за 30 км від Мілана. Його абсолютно безпідставно засудили до 24 років ув’язнення. При тому, що прокурори просили 17 років, суд присяжних додав ще сім.

Ключова причина такого рішення присяжних, а це мешканці Павії, – системна комплексна робота путінських спеціалістів з потокового контенту та глобальних комунікацій, які протягом усього періоду різноформатної агресії проти України, а надто – останнього року, наводнювали ЗМІ Павії потоками різноманітного контенту про нібито небезпечного злочинця – українського нацгвардійця Марківа.

Путінці реально занурили італійців в атмосферу тотальної брехні, довели емоційний стан пересічних громадян до вищого рівня несприйняття України та її громадян, особливо військовослужбовців, примусили повірити в уявний злочин українського патріота.

Повторюся – це було основною причиною того, що «добрі самаритяни», в нашому випадку – павійці, присяжні в італійському суді, не тільки не дослухалися до абсолютно виправдальних аргументів захисту, представлених одним з найкращих адвокатів Італії Раффаеле Делла Валле, а й значно збільшили Марківу термін ув’язнення.

І ось тепер задаємося питанням: чи випадково Кремль обрав для своєї комунікаційно-контентної спецоперації саме Італію? Наголошую, що це передусім комунікаційно-контентна операція. Підготовлений яскравий контент завдяки масованому поширенню проник на різні комунікаційні рівні європейської громади і передусім італійського суспільства.

Отже, це добре спланована операція путінських спецслужб. Також не можна вважати, що вона разова і не матиме продовження… Насправді Москва в таких випадках завжди підходить до вирішення проблеми комплексно. Не здивуюся, якщо пізніше ми довідаємося, що зі схожими пропозиціями путінці виходили на керівництво низки країн. На це вказує направлення гуманітарної допомоги для боротьби з коронавірусом у США. Про це заявив сам президент Дональд Трамп, який назвав дії РФ «дуже милими».

За його словами, Росія надіслала Штатам «дуже великі літаки речей і медичного обладнання». Що могла надати відстала тоталітарна путінська федерація, яка нині сама атакована коронавірусом, одній із провідних країн світу? Закриті кордони, авіаційне сполучення, мешканцям Москви планують заборонити без дозволу мерії виходити з дому, для цього потрібен спеціальний QR-код, що діється в регіонах, навіть уявити важко (в Новосибірску, приміром, періодично лунають сирени для нагадування про карантин), але політичний режим РФ спішить на допомогу Америці!!!

Мета такої допомоги одна – створення ще однієї яскравої медійної картинки для позиціонування доброчинності Кремля, фіксація у свідомості міжнародної громади «гуманних» намірів путінської імперії. Насправді ж відбулося вторгнення армії РФ на чужу землю. Тільки цього разу не в ОРДЛО, куди періодично направляються сумнівні гумконвої, які ми мали би фіксувати в правовому відношенні як терористичні вторгнення на суверенну територію України. Цього разу в ролі «піддослідного» виступила країна – член НАТО.

Тому спецоперацію «Від Росії з любов’ю», проведену Збройними силами РФ в Італії, можна вважати прецедентною за виконанням, утім не ексклюзивною за задумом. Згадаймо отруєння сім’ї Скрипалів у Солсбері (Велика Британія). Після цього злочину за кілька місяців у тому ж Солсбері відбувся концерт російської класичної музики під назвою From Russia with Love (“З Росії з любов’ю”). Дивний збіг, чи не так? І все – з любов’ю, яка у кремлівському виконанні отримала геостратегічний масштаб.

Ми повинні зрозуміти одну просту істину – сучасний політичний режим історичної імперії здатний діяти надзвичайно оперативно, масштабно, різноформатно, мобілізуючи при цьому необхідні матеріальні, людські ресурси в поєднанні з політичними, дипломатичними та, особливо, креативно-медійними можливостями. І все це – для здобуття геостратегічного домінування. Що власне Кремль і демонструє на тлі коронавірусної пандемії.

І у випадку з Італією, і зі Штатами світові ЗМІ не без сприяння путінських контентних центрів, акцентували увагу на реальній, а не на імітаційній доброчинності Росії, котра нібито у цей скрутний час надала допомогу, відкинула на певний час протиріччя, піднялася над власними проблемами суто з любові до ближнього. Це геополітична мета, якої Кремль прагне досягнути протягом десятиліть, – створення образу доброї і чуйної Росії.

Насправді ж це оманлива маска тоталітарного режиму, за якою завжди приховуються справжні наміри імперії. Ми це класифікуємо як гібридно-месіанські агресії Кремля проти України і світу.

Аналізуючи надання так званої допомоги РФ Італії і США, яку Д.Трамп назвав «милою», а італійська газета La Stampa «на 80% непотрібною», ми доходимо висновку, що її слід визнати публічним маркером геостратегічної експансії.

Дії путінців у Польщі (нещодавно трьох польських правих активістів засуджено до тюремного увʼязнення за спробу підпалити в лютому 2018 року угорський культурний центр в Ужгороді, українофобські акції, та за всім цим стоять кремлівські агенти), умотивування дій Угорщини щодо мовних позицій в законодавстві України, невдалий заколот у Чорногорії, напруження у Греції, отруєння у Великобританії (Литвиненко, Скрипалі) – це лише невелика частка підтвердження світових експансіоністських намірів путінського режиму.

Путінці змінили масштаби агресій, вони поєднують мілітарні та немілітарні формати. Утім немає сумнівів, що путінці живуть агресіями і не мислять свого існування без агресій, війн, терору. Це випливає не лише з історичного бекграунду імперськості, це очевидна ніша сучасного політичного режиму, що не має хисту і демократичних потенціалів жити і творити в мирі, забезпечувати гідне життя своїм громадянам і мирне співіснування з країнами-сусідами.

Одним із найдієвіших інструментів і механізмів Кремля для просування власних інтересів у світі є активний вплив на свідомість пересічних громадян демократичних країн, творення іншої, тепер уже віртуальної, реальності комунікаційно-контентного характеру, в яку віритимуть споживачі кремлівської інформації, куди в потрібний момент впроваджуватимуть меми, наративи, символи і лідерів прокремлівського ґатунку.

Думаю, Кремль переслідував цим заходом (допомога Італії і США) принаймні дві мети. Перша, традиційна, – це руйнація НАТО, ЄС, демократичного світу, тобто тих інституційних систем і механізмів, які заважають проводити політику агресивного домінування у світі.

Друга – це створення геостратегічних умов для зняття санкцій чи хоча б їхнього послаблення.

До речі, ще одна мета, яка урядам і громадам Італії та ЄС невтямки: отримане ними – це не допомога, а окупація на ментально-культурному рівні.

В одному з інтерв’ю вірусолог Надія Жолобак зазначає: «…завжди слід пам’ятати, що ми живемо в світі вірусів, на "планеті вірусів", де циркуляція – поява і зникнення вірусів – це постійний процес. Тому будуть постійно з’являтися, зникати і знову з’являтися різноманітні нові-старі форми вірусів. Людство завжди жило, живе і буде жити в такому оточенні: ми всі сформовані в ньому. Головне – не панікувати».

Україна змушена жити в оточенні не лише природних вірусів. Постійною загрозою для нас є й інший вірус – людиноненависницькі режими московитської імперії, яка вже не перше століття намагається нас «зжерти».

Тож порада щодо збереження спокою є актуальною. В цій ситуації найбільше залежить зараз від України та її стратегічних партнерів по антипутінській коаліції. Якщо дамо слабину – не зчуємося, як завтра залишимося наодинці з одвічним ворогом миру і глобальної цивілізації.

Чекати завершення пандемії – не вихід. Необхідно включатися у процес нейтралізації дій колективного Кремля щодо переформатування Європи та світу під зручний для себе формат. Бо, крім України, іншої вакцини для подолання кремлівського вірусу у світової цивілізації немає.

Валерій Король

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства