Президентські вибори у США: претенденти від Демпартії. Що знають про них українці в Америці?

Вже пройшли й перші вибори президента США. Єдине, що потребує у зв’язку з ними аналізу,  це ситуація з претендентами в Демократичній партії. Американські громадяни українського походження, незважаючи на партійну приналежність, на довшу мету повинні присвятити президентським виборам трішки уваги, бо за всіма контекстами США – це стратегічний партнер України, яка є сьогодні і завжди буде у небезпеці просто через свою історію та географію. Україна і США пов'язані взаємною потребою. 

При виборах найважніше – це правдива інформація для того,  щоби орієнтуватися, хто є хто і на яких позиціях він чи воно стояли чи стоять. Позиції можуть бути змінливі, якщо вони не ідеологічного характеру, а у США дуже мало ідеології. Минуле кандидатів теж важливе, бо у самому процесі сьогоднішніх виборчих перегонів кожний кандидат спроможній сказати завжди і не застановляючись, те що виборець бажає чути, тобто речі, які суперечать попереднім позиціям  і у залежності, на якому форумі виступає кандидат. 

У перегонах Демократичної партії є сьогодні шість актуальних кандидатів. Конечним для виборця є ознайомитись з тим, як кожен з них ставиться до України, а також до Росії.  

На чолі цих перегонів, може, несподівано наразі є сенатор зі штату Вермонт Берні Сандерс. Мабуть, його ідеологію чи біографію не треба студіювати глибше українцями, бо Сандерс сам себе представляє соціалістом. Належав до так знаної Peoples Party та перебував свій мідяний місяць у 1988 в СРСР. Його становище до України є незрозумілим і таким воно залишиться. Одна позитивна риса Сандерса – це що він особливо не змінливий, бо у нього ідеологія старого марксиста. 

Позиції Сандерса наслідує його сусідка зі штату Массачусетс Елізабет Воррен. Одначе на сьогоднішній день вона має дуже мало шансів пройти далі, бо програла правибори навіть у сусідньому штаті Нью-Гемпшир. 

Лишаються чотири кандидати для більш-менш серйозного розгляду:  колишній віце-президент Джо Байден з відносним проукраїнським наставленням, хоча не допомагав Україні пекельною зброєю, мер малого міста Піт Бутижег хіба зовсім tabula rasa, хоча варта студій та впливу за ознаками ранніх перемог, Еймі Кловбучер –  сенатор з Міннесоти, яка позитивно висловлюється про Україну та українців, і Майк Блумберг, колишній мер Нью-Йорка, про якого ми мало знаємо, хоч багато нас живе в Нью-Йорку. 

У цьому аналізі я хотів би звернути окрему увагу на Блумберга, оскільки він остаточно, бодай під оглядом фінансових ресурсів, є найбільш спроможним виграти номінацію. Буденні інформації вказують, що він великий багач з маєтком в одинадцять цифр, очолює свою фінансову інформаційну службу та був дванадцять  років мером по суті найбільш космополітичного міста у світі. На перший погляд, Майкл Блумберг може бути для українців сприйнятливим кандидатом. 

Недавно у газеті “Вашингтон Пост” з’явилася стаття, яка  щонайменше дає нам причини застановлятися. Правда, кандидат у президенти Майкл Блумберг критикував Президента Трампа за те, що той підтримує Путіна, який втручається у виборчий процес США, а також постійно становить собою небезпечну і дестабілізаційну силу у світі. Одначе в інтерв'ю, котре він дав відомому Аспен Інституту в лютому 2015 році, він сказав такі речі: “...Ніхто не уважає, що Росія повинна була вторгнутися в Україну і намагатися перебрати територію незалежної суверенної держави, одначе коли дійсно подумати. Що би Америка зробила, коли б мала сусідню країну, де багато людей бажали б бути американцями. Техас і Каліфорнія нагадується? Ми просто пішли і взяли...” Щодо російського захоплення  Криму, він порівняв це з американським захопленням мілітарної бази на Гуантанамо Бей у Кубі. Далі він подав оправдання поведінки Путіна:

“Одна з причин, чому Путін повівся так, як він зробив, це тому що були намагання поставити НАТО зараз поруч границі Росії... Якщо читаєте російську історію, на їх територію завжди вторгалися, то є у них ментальність, що світ хоче їх захопити... а ми зробили це саме, не дозволяючи другій країни прийти поруч нас своєю зброєю, коли ми зупинили російські ракети на Кубі». Наприкінці він пояснив свою проросійську позицію, “Ми ніколи не зупинимо Іран від ядерного стану без Росії».

Ясно, що ці цитати Блумберга тривожать. Чи це категорично дискваліфікує його кандидатом? Не знаю. Мабуть, ні, але щонайменше потрібно від нього вимагати вияснення  або і більше. З такими позиціями він не може бути президентом. 

Демократичні процеси, а основою їх є чесні прозорі вибори, діють ефективно тоді, коли виборча спільнота поінформована. Це включає і поінформованість кандидатів до влади. Важко було б повірити, що керівник світової фінансової інформаційної служби може бути таким непоінформованим. З іншого боку, завдання громадянського суспільства – інформувати та впливати на  свою владу. Мабуть, краще це робити, поки ці особи прийдуть до влади. 

Аскольд Лозинський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства