Три події світу. Кремлівські спалахи, дуплет у Нью-Йорку та інтрига навколо Ідліба
Агресивна політика Росії щодо України знайшла відображення зразу за кількома напрямами. Інтрига навколо сирійського Ідліба стає інтернаціональною.
Шосту річницю початку гібридної війни проти України Росія відзначила феєрверком різноманітних дій. 18 лютого на Луганщині відбувся спалах активності бойовиків, подібного якому за інтенсивністю не було вже кілька років. Проте ЗСУ дали відсіч наступу на власні позиції, хоча і втратили вигідний спостережний пункт у сірій зоні. Офіс президента та Генеральний штаб назвали дії бойовиків «провокацією, спрямованою на зрив мирного процесу». Володимир Путін у розлогому інтерв’ю ТАСС концентровано виклав вже звичні мантри про російсько-українські взаємини: нагадав про «один народ», роль Австро-Угорщини у розвитку українського національного руху на початку ХХ століття та неприпустимість послаблення позицій РПЦ. Відповідь, яка прозвучала з Банкової, навряд чи може вважатися адекватною. З огляду на висновки американської розвідки про активну дезінформаційну кампанію Росії про коронавірус є підстави припускати, що і протести у Нових Санжарах не обійшлися без «руки Москви». Тому можна говорити про послідовність дій Росії, яка не має намірів зменшувати тиск на Україну.
Сергій Кислиця дебютував як постійний представник України при ООН з участі у дискусії на засіданні Ради Безпеки Об’єднаних Націй після спроби бойовиків прорватися через лінію зіткнення на Луганщині. Досвідчений дипломат продемонстрував, що готовий дискутувати з російською делегацією на рівних, а підтримка п’яти членів РБ ООН, які входять до ЄС, додала українському представникові впевненості. Дипломатичний ринг у Нью-Йорку залишається для офіційного Києва одним з пріоритетів. Міністр закордонних справ Вадим Пристайко виступом на засіданні Генеральної Асамблеї ООН постарався привернути увагу світової спільноти до ситуації в окупованому Криму та непідконтрольній Україні частині Донбасу, де склалася катастрофічна ситуація з дотриманням прав людини. Пристайко наголосив, що Україна розробляє нову редакцію Мінських домовленостей та є зацікавленою у міжнародній присутності на російсько-українському кордоні на Донбасі.
Тим часом зростає напруження навколо провінції Ідліб – останнього осередка опозиційних сирійській владі сил, які користуються підтримкою Туреччини. Часом виникає враження, ніби російські та турецькі військові ось-ось почнуть сутички одне з одним, проте Путін та Ердоган надто довго знають одне одного. Стало очевидним, що підписаний президентами Росії та Туреччини у жовтні 2019 року Сочинський меморандум виявився не надто ефективним, тому на початку березня буде здійснено нову спробу врегулювання. Цього разу – за участі Ангели Меркель та Еммануеля Макрона.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
