“Безвіз” для біженців у Індії: чому мусульмани проти
Затвердження 11 грудня індійським парламентом поправки до закону про громадянство, спричинило протести по всій країні. Основною метою протестувальників – скасування цього закону та дотримання конституційних норм, адже Індія є світською державою, де не має бути місця дискримінації за релігійною ознакою. Втім, напружена етнополітична ситуація в Індії має своїми коренями часи проголошення незалежності, тому врегулювати нинішню проблему буде вкрай складно, але реально.
Закон один для всіх, крім мусульман…
Основною причиною для заворушень в Індії стало Доповнення до закону про громадянство суттєвою поправкою (Citizenship Amendment Act). Закон, який був прийнятий ще у 1955 р. не передбачав релігію вирішальним фактором отримання громадянства. Віднині стати громадянином Індії стало набагато простіше, якщо ви нелегальний мігрант з Пакистану, Афганістану чи Бангладеш, і до того ж буддист, джайн, індус, парс, сикх або християнин. Тобто обов’язковою умовою пришвидшеного набуття індійського громадянства є дискримінація: як бачимо, перелік можливої релігійної приналежності біженців не є повним – в ньому відсутні мусульмани. Що ж, достатньо важко не помітити 200-мільйонну частку населення власної країни… Сумнозвісну поправку вперше прагнули прийняти в індійському парламенті ще влітку 2016 р., але тоді забракло голосів у нижній палаті.
Кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макар Таран вказує основною причиною протестів у Індії “Побоювання національних та конфесійних меншин, щодо спроб конструювання в Індії індуїстської ідентичності. А це суперечить основоположним принципам партії фундаторів індійської державності, Індійського національного конгресу, про секулярний характер ( тобто без релігійного забарвлення. ред) поняття «індієць». До того ж, серед мусульманської меншості в Індії накопичилися протестні настрої, пов’язані зі ставленням до мусульман в державних установах, університетах тощо.”
Із заворушень в штаті Ассам, що на північному сході Індії, 4 грудня і розпочалася кампанія проти нового закону, коли законопроект був ще тільки внесений на розгляд парламенту. Проте в Ассамі протестувальники мітингують в першу чергу, щоб не допустити ще більшої кількості біженців з Бангладеш. Протести поширилися по всій країні, головним чином у основних містах – Делі, Калькутта, Хайдерабад, Мумбаї. 19 грудня влада заборонила масові зібрання в столиці Нью-Делі, штатах Карнатака, Уттар Прадеш, а також у місті Бангалор. Рушійною силою протестів є молодь, а основними центрами заворушень стали університети. Ескалація конфлікту продовжується: станом на 22 грудня вбито 25 людей, 7 тис. – заарештовано.
Протести ослаблюють владу правлячої партії – підтвердженням цьому є перемога опозиційного нині Індійського національного конгресу на виборах у штаті Джаркханд 23 грудня. ІНК отримав 46 місць з 81, а правляча Бхаратія Джаната партія лише 25. Джаркханд став уже другим штатом, де БДП зазнала поразки після травневих парламентських виборів. Активну участь в протестах бере й Індійський національний конгрес на чолі з Сонею Ганді. ІНК значною мірою враховує настрої мусульман та сикхів і є партією, яка може ставити протестні вимоги на парламентському рівні.
Уряд націоналістів мультинаціональної країни
Нинішній уряд в Індії перебуває при владі з 2014 р., і відомий своїми націоналістичними поглядами. Це коли індійська нація ототожнюється лише з людьми, що сповідують індуїзм. Прем’єр-міністр Нарендра Моді апелює до того, щоб поважати конституцію, але при цьому демонструє власну зневагу до букви закону. Також ланкою політичного курсу Нью-Делі є скасування автономного статусу штатів Джамму та Кашмір навесні 2019 року.
Суть нинішнього протистояння полягає в тому, що правляча Бхаратія Джаната партія прагне сформувати національну політичну самосвідомість навколо індуїзму як основи індійської ідентичності. Протилежних поглядів дотримується Індійський національний конгрес, представники якого вважають Індію перш за все світською державою, де існує політична нація індійців, незалежно від релігійних вподобань.
Найбільш напружена етнополітична ситуація в Індії спостерігається на території Кашміру, де реалізується програма “Панун Кашмір” (наш Кашмір), що полягає в розселенні індусів, які мігрували з Пакистану в кашмірській долині. Проте, на виправдання політичного курсу Нью-Делі, можна згадати про наявний стан речей в Західній Бенгалії, де помітним став вплив ісламських терористів з Джамаат-уль-Муджахіддін Бангладеш. Не варто забувати й про сикхсько-індуїстський конфлікт в Пенджабі, що може розхитати ентополітичну ситуацію.
«Зовнішній бік» медалі
Подальша доля етноконфесійних меншин Індії буде залежати не лише від внутрішньополітичної ситуації, але й від розстановки сил на міжнародній арені. Індія не хоче йти в фарватері ініціатив Китаю, демонструючи свою самодостатність. Індія, наприклад, не підтримала участь в Поглибленому регіональному економічному партнерстві (RCEP). Це сталося через побоювання щодо збільшення економічного впливу КНР та як наслідок збільшення й без того значного торговельного дефіциту з Пекіном, що нині становить 57 млрд. доларів США на рік.
На думку Макара Тарана, економічний чинник буде вирішальним для розв’язання нинішнього конфлікту: «В цілому якщо економічна політика уряду Моді буде вдалою і не зачіпатиме економічні інтереси меншин – можна говорити про керованість конфліктів. Лише економічні провали – а вони малоймовірні в короткострокові перспективі – можуть посилити етнічні й конфесійні проблеми. Яким, проте, Індія з 1947 року давала раду.”
Єгор Брайлян, Київ
Перше фото: АА
