Мустафа Саіт-Аметов, керівник програми ПРООН з досягнення Цілей сталого розвитку в регіонах
Людина відчуває відповідальність спочатку за власний будинок, мікрорайон, місто та країну, а далі – за всю планету
18.12.2019 17:03

2015 року в Нью-Йорку відбувся історичний Саміт ООН, на якому затверджено 17 Цілей сталого розвитку й 169 завдань. Вони – частина документу «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», ухваленого світовими лідерами. Так було визначено перелік нових орієнтирів розвитку світу, які мають сприяти економічному зростанню, раціональному природокористуванню і задовольняти низку соціальних потреб людства. Зрештою, не дати йому остаточно зруйнувати екосистему планети і себе разом з нею.

Україна теж долучилася до глобального процесу. Мустафа Саіт-Аметов, керівник програми з досягнення Цілей сталого розвитку в регіонах, що реалізується ПРООН в Україні, розповів в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу, яких зусиль докладає країна на цьому шляху і чому кожне ефективне ОСББ – вже великий внесок у загальну справу.

АНТРОПОЦЕН НАСТАВ

- Пане Мустафо, чому виникла необхідність звести основні цілі розвитку всієї планети в єдину програму?

- Цілі сталого розвитку визначені як частина Порядку денного 2030 – глобального плану дій всього людства. Це черговий крок до досягнення збалансованого розвитку та логічне продовження Цілей розвитку тисячоліття, які були визначені ще в минулому сторіччі та спрямовані на подолання диспропорцій розвитку людства і планети. Вже тоді було зрозуміло, що людство не зможе вижити на цій планеті й забезпечити гідне майбутнє нащадкам, якщо не почне дуже серйозно ставитися до забезпечення сталості та вирівнювання диспропорцій у розвитку.

Володимир Вернадський, геніальний український науковець, ще сто років тому казав, що людство стає найпотужнішою геологічною силою на планеті, яка здатна змінювати ландшафти. Сучасні науковці констатували, що наша планета увійшла до нової епохи – антропоцен. Раніше маленьке людство жило у великому світі, до якого воно мало пристосовуватися, а тепер ми живемо в світі, який самі здатні змінювати. Наші дії визначають все, що відбувається на планеті зараз і її долю в майбутньому – чи буде вона комфортною для нас і нащадків або ж стане непридатною для життя. Ми живемо в дуже динамічному світі, де час пришвидшується, тому 2030 рік – це фактично вже завтра. І саме тому Цілей сталого розвитку треба досягати тут і зараз. Звісно, горизонтом 2030 року наше майбутнє не закінчується, але нам треба як мінімум реалізувати Порядок денний 2030, щоб закласти основи подальшого сталого розвитку та передати цей світ прийдешнім поколінням.

- Кажете, це програма-мінімум. Але деякі цілі відверто дуже глобальні, це наслідки всього, що накоїло людство за тисячі років. Ми впораємося всього за десятиріччя?

- Майже 5 років тому під 17 Цілями сталого розвитку підписалися всі країни-члени ООН. Від імені своїх країн уряди взяли на себе відповідні зобов’язання. Зокрема, докласти зусиль для подолання бідності в усіх її формах, голоду, забезпечити якісну освіту, ґендерну рівність, раціональне використання водних ресурсів, відповідальне споживання тощо. Але ця програма не лише для урядів, а для кожного жителя планети. Незалежно від того, чи працює він в державному секторі, чи є бізнесменом, чи громадським активістом. Питання не в тому, чи ми впораємося, а що має зробити кожен на своєму місці. Отже, постало питання про локалізацію Цілей сталого розвитку. Маємо спуститися на рівень окремих країн, регіонів аж до рівня конкретної громади, конкретного будинку і подивитися через призму Цілей сталого розвитку на те, як ми живемо. Наше спільне завдання – зробити так, щоб люди знали про них і почали діяти негайно.

Наведу приклади, щоб було зрозуміло, як це працює. В Україні в 2008-2017 рр. діяв проєкт, фінансований Європейським Союзом, – «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Він був спрямований на підтримку розвитку через залучення та активізацію місцевих громад. Серед громад, з якими ми працювали, було багато таких типових пострадянських, які повністю покладалися на органи влади. Вони  мали пасивне ставлення до власного майбутнього. Жили з очікуванням, що хтось має прийти, щось зробити – або влада, або міфічний інвестор. ПРООН розробила певну методику залучення людей до прийняття рішень і розвитку.

Громада мала визначити певні пріоритети, визначитися, що їй потрібно – дитячий садочок чи сільськогосподарський кооператив, і починати діяти. Причому громада вкладала власні ресурси. Саме спільна дія є ключовою в проєкті. Починали з дрібних завдань: зробити відмостку біля лікарні, провести якийсь ремонт. Далі – більше. Через позитивний досвід участі у власному розвитку у людей починаються перетворення свідомості. Кожен наступний крок надає натхнення, сили та енергії. Звичайно, такі перетворення не відбуваються миттєво. Але минає 3-5 років – і люди, що повірили у те, що можуть змінити своє майбутнє, мають вже зовсім інший менталітет.

Кожна з 17 Цілей сталого розвитку має проєкцію на локальний рівень. Там, де люди здатні й хочуть діяти, вони реально можуть робити великі перетворення. З початком процесу фінансової децентралізації, коли в Україні на місцевому рівні стало залишатися більше ресурсів для розвитку, ті громади, які мали попередній досвід реалізації власних проєктів, виявилися найбільш підготовленими до нових реалій.

- Показали певні результати?

- Так. І продовжують показувати! Реалізовано чимало проєктів, у тому числі з підвищення енергоефективності, що сприяє зменшенню обсягів викидів у повітря двоокису вуглецю. Адже прогнози, що стосуються, наприклад, зміни клімату та його наслідків, дійсно лякають. Але якщо людство стало найпотужнішою силою, яка в змозі змінювати цей світ, то ми точно в змозі зробити його кращим. Мислити треба глобально, а діяти локально. Кожен із нас має відчути відповідальність і долучитися до досягнення Цілей сталого розвитку. Втім, будь-які дії потребують обізнаності, а освіта в галузі сталого розвитку сьогодні є найактуальнішим завданням. І зараз ПРООН в Україні за фінансової підтримки уряду Німеччини, наданої через Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) втілює проєкт «Онлайн-освіта задля сталого розвитку». Ми розробляємо онлайн-курси, які вже  на початку наступного року будуть доступні всім охочим дізнатися про Цілі сталого розвитку і про те, що кожен з нас може робити задля їх досягнення. Але, насамперед, вони  розроблені для державних службовців усіх рівнів, для представників малого та середнього бізнесу та громадських активістів.

- З одного боку Цілі передбачають розвиток промисловості та сприяння інноваціям, з іншого – мають пом’якшувати негативний вплив людини на природу. Як це поєднати, якщо саме господарська діяльність людини згубно діє на  навколишнє середовище?

- Ідея сталого розвитку й полягає в тому, щоб він був збалансованим, а активність людини в одній сфері не спричиняла негативних наслідків в інших. Разом із  запровадженням нових технологій та бізнес-моделей у світі формується нове ставлення до соціуму та довкілля. Все більше виробників стають відповідальнішими. Тішить, що молоде покоління розуміє: метою бізнесу не може бути лише прибуток, є важливіші речі, що стосуються всієї планети. Зрештою надає перевагу відповідальним компаніям, їхнім товарам та послугам.

ЧЕКАТИ НА ЧАРІВНИКА ЧИ ДІЯТИ САМОСТІЙНО?

- Що саме люди на місцях можуть зробити задля сталого розвитку?

- Гарний приклад – підвищення енергоефективності в житловому секторі, де сьогодні через застаріле обладнання та старий житловий фонд витрачається велика кількість енергії. Співвласники кожного багатоквартирного будинку разом несуть відповідальність за те, в якому стані знаходиться їхнє житло, скільки енергії споживає будинок протягом опалювального сезону та скільки на це витрачається коштів. Об’єднавши зусилля, створивши ОСББ, розробивши проект модернізації свого житла, залучивши, наприклад, грант із Фонду енергоефективності, вони з одного боку мінімізують витрати й заощаджують, а з іншого – роблять свій внесок у досягнення більш глобальних цілей, таких як зменшення енергоспоживання і викидів, боротьба з кліматичними змінами. Для цього треба активізувати громаду, дати зрозуміти людям, що їхня власність – це не лише права, а й відповідальність, які не обмежуються стінами квартири. Людина відчуває відповідальність за власний під’їзд, потім за будинок, мікрорайон, а далі – за всю планету. Зараз в Україні за підтримки ЄС впроваджується проєкт «Співвласники багатоквартирних будинків за сталі й ефективні рішення». Його ідея якраз у просуванні реформ, пов’язаних із енергоефективністю через мобілізацію співвласників багатоквартирних будинків. Ми допомагаємо їм створювати власні ОСББ, досягати певного рівня спроможності, покращувати стан свого житла, щоб вони існували не лише на папері.

- Які Цілі ми можемо підтримувати в Україні? А які зі 169 завдань не для нас?

- Досягнення Цілей сталого розвитку не є кінцевою метою. Вони є радше шляхом, ніж пунктом призначення. Україна у чомусь знаходиться на середині шляху, а якісь показники вищі за середнє значення. У 2017 році міжвідомча робоча група підготувала моніторингові звіти та представила їх у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна». Останній моніторинговий звіт з досягнення Цілей сталого розвитку був підготовлений та опублікований Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та Державною службою статистики України за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) у вересні 2019 року. Саме там можна подивитися, як ми рухаємося в окремих напрямах.

- Пересічний українець сказав би, що для нас найактуальніші цілі – ті, що стосуються подолання бідності, корупції та хабарництва. Але ж подолання – це не підвищити голосуванням ВР прожитковий  мінімум. Це – перестати голосувати за популістів, наприклад?

- Неможливо дочекатися перетворень, не беручи в них участь. Мовляв, я обрав владу і на цьому моя частина роботи закінчилася, а далі влада має зробити все навколо мене хорошим. Так не буває. Наведу один показовий приклад. Я сам – із Криму, працював в сфері розвитку півострова. В одному з районів були дві громади. Умови у них були приблизно однаковими: вихід до моря, пострадянська «спадщина». Але в одній громаді – занепад, у другій – розквіт: заможна громада, зразкові дороги, розвивається туристичний бізнес. Школа відремонтована, діти їздили на екскурсії і до Польщі, і до Англії. Неозброєним оком помітна самоповага людей, впевненість у собі. Секрет успіху був у тому, що вони не чекали, а діяли. Щоб привабити туристів, зібрали кошти на техніку, що чистила пісок. Забезпечили прибирання території пляжу, підтримували порядок. Запросили до себе на роботу студента старшого курсу медичного університету,  виділили йому будинок. А в іншій громаді міркували так: «Звісно, туди їдуть, бо в них чисто, а у нас, подивіться, який брудний пляж». На запитання, яким бачите вирішення цієї проблеми, відповідають: «Потрібен інвестор». Вони чекали інвестора, який почистить все навколо, запросить туристів, полагодить школу, лікарню... А насправді не інвестор потрібен, а розуміння, що після виборів відповідальність не закінчується і не варто покладатися на когось, мусиш діяти сам.

- Але чимало залежить від держави як вихователя, чи не так? Хтось мусить прищепити людям певні поняття здорового образу життя, скажімо, інакше не досягнеш Цілі 3. Міцне здоров’я і благополуччя. Щорічне дослідження  «Індекс здоров’я» демонструє, що українці не вміють дбати про власне здоров’я, перекладають цю відповідальність на лікарів та МОЗ.

- ПРООН допомагає державі Україна впроваджувати медичну реформу. В тому числі допомагає вже декілька років поспіль закуповувати лікарські препарати на міжнародних ринках. Врешті-решт треба буде передати цю роботу державним інституціям, які зможуть далі це ефективно робити. Звісно, держава може створити певні умови. Дати доступ до певних послуг, гарантувати їх доступність і безкоштовність, якість. Але ніхто за людину не позбудеться шкідливих звичок, наприклад. Тут важлива роль просвітництва. За сучасного рівня розвитку комунікаційних технологій є безліч способів достукатися до  широкої аудиторії і цим слід користуватися.

ВІД УТЕПЛЕННЯ БУДИНКУ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОГО СПОЖИВАННЯ

- Як ви оцінюєте ситуацію з енергопостачанням в Україні? Освоєння альтернативних джерел, низька ціна, екологічність? Це теж одна з важливих цілей сталого розвитку.

- Подивімося з іншого боку – наскільки ми ефективно використовуємо те, що отримуємо, видобуваємо, купуємо. І тут дійсно ситуація якщо і змінюється, то не так динамічно, як хотілося б. Понад 11 мільярдів куб. м. газу, витрачених на опалення, втрачається, найбільше енергії розчиняється в повітрі в житловому секторі. Саме через те, що у нас застаріле житло, а люди неактивно беруть участь в управлінні ним.

Водночас є чимало прикладів, коли жителі будинків, населених пунктів згуртовуються, ухвалюють ефективні рішення, втілюють амбітні проєкти. Нині громада села Сівка-Войнилівська, що в Калуському районі Івано-Франківської області, встановлює сонячні батареї для освітлення вулиць і приміщення школи. Селяни побачили переваги від спорудженого неподалік заводу з виробництва біогазу – це був один із перших великих проєктів у галузі відновлюваної енергетики в Західній Україні. І вирішили встановити геліоелектростанцію потужністю 3 кВт та замінити 5 км звичайної мережі вуличного освітлення на сонячну. Запланована економія складе понад 12 752 грн на рік – для невеликого села це дуже суттєво.

Іще один приклад – модернізація вуличного освітлення в Михайлівці (Кропивницька область). В селі, де 1800 жителів, спільними зусиллями встановили 14 систем автономного освітлення  із застосуванням світлодіодних технологій та відновлюваних джерел енергії, зокрема led-світильників і фотовольтаїчних сонячних панелей. Поруч – у Чечелїївці – модернізували систему опалення фельдшерсько-акушерського пункту, який обслуговує населення в радіусі 15 км. Тут встановили сучасний піролізний котел. Тепер приміщення медичного закладу обігрівається краще й дешевше завдяки використанню альтернативного виду палива. 

- Тобто не проблема виробити – проблема правильно спожити. А як щодо пункту про забезпечення продуктивної праці, подолання безробіття за умов, коли на порозі – четверта індустріальна революція, роботизація, автоматизація і багато професій відмирають на очах?

- Треба створити людині умови, щоб вона гідно існувала, мала джерело доходу і можливість якнайповніше реалізувати свої здібності. Трудова міграція працездатних українців вказує на те, що економічні можливості тут обмежені. Ми багато працюємо на Сході України, в зоні конфлікту і проводимо опитування стосовно того, що люди вважають факторами небезпеки. Було дивно дізнатися, що навіть там пріоритетом є питання насамперед економічної безпеки. Що найбільше там бояться залишитися без джерел доходу. Тому це питання дуже і дуже актуальне.

У нас великий досвід сприяння створенню робочих місць в регіонах. І не бачив ще, аби нові технології чинили в цьому перепони. Візьмемо, наприклад, агросервісні кооперативи в Одеській і Чернівецькій областях, де ПРООН за підтримки Австрійської Агенції Розвитку втілила проект «Сталий розвиток сільських територій в Чернівецькій та Одеській областях». Рік тому для Глибоцького району Чернівецької області закуплено обладнання для створення мінілінії з переробки молока на м’які та тверді сири. Тепер тут виробляють кілька сортів твердих і м’яких сирів за італійськими, голландськими та австрійськими технологіями. Кооператив об’єднує понад 30 родин. Тим часом в Одеській області інший кооператив завдяки запровадженню найсучасніших технологій вирощує овочі (цього року цибулю) і інноваційний підхід до виробництва аж ніяк не перешкоджає появі робочих місць. Натомість можливості відкриваються фантастичні.

- Мабуть, головне при цьому дотримуватися принципу раціонального використання, соціального споживання, що чітко прописано в одній з цілей. Мінімізувати відходи. В яких країнах цього вже досягли і як це проявляється?

- У деяких країнах вже бачимо гарні рішення, моделі, якими можна користуватися. Зокрема, щодо поводження з побутовими відходами, промисловими. У Швеції дуже гарна модель. А нещодавно ми спілкувалися з нашими колегами з Південної Кореї – вони розповідали про свій успішний досвід у Сеулі… Розумієте, місцева влада повинна створити певну систему, а далі слід виховати відповідне ставлення, моделі поведінки громадян. Бачив, як це працює в Японії. Рано чи пізно відповідальне споживання стає стилем життя. Не досить поставити кілька контейнерів різного кольору і вказати, що куди вкидаємо, треба пояснити, навіщо. Що одне краще пустити на переробку, а інше на розкладання. А дещо нехай би взагалі краще не розкладалося.

До речі, дуже позитивний приклад – ОСББ «В.Симоненка, 2-А», що в місті Бровари. Тут зрозуміли, що можна не просто сортувати відходи, а й отримувати додатковий прибуток. Хоча спочатку доводилось стояти біля баків і пояснювати мешканцям будинку, що і куди вкидати, а також навіщо. А потім вирішили вплинути на дорослих через дітей, яким навіть проводили майстер-класи й розповідали про переробку пластикових пляшок. Діти сприймають інформацію легше і потім вчать батьків, як не треба робити. І трансляція свіжих ідей від молодого покоління старшому – це правильно. Нещодавно почув фразу – ми не успадковуємо цей світ від своїх батьків, а  беремо його в борг у своїх дітей.

- Отже, кожен з нас може впливати і досягати цих цілей. Правильно розумію кожен українець робить свій внесок, просто хоча б не спалюючи листя на своєму городі?

- І стерню теж! І відповідально ставлячись до споживання, виробництва. До речі, в українському бізнесі теж є ментальні зрушення. Деякі дуже ретельно підбирають постачальників, переглядають свої бізнес-процеси, виробництво так, щоб мінімізувати відходи чи навіть запровадити кругову модель.

Також можу навести приклад, пов’язаний із нашим власним досвідом в українському офісі ПРООН.  Ми максимально зменшили паперовий документообіг і перейшли до електронного з використанням електронного підпису. На публічних заходах обходимося без паперу і пластику. Відстежуємо енергоспоживання наших будівель і навіть вчимо інших, як проводити семінари, конференції без поліграфії. І за кожної нагоди нагадуємо про необхідність дотримання принципів сталого розвитку. В нас дуже мало часу – зміни, що  відбуваються навколо, незворотні.

Тетяна Негода
Фото Володимира Тарасова, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-