Трюдо 2.0 та Україна. Чого очікувати?
Після парламентських виборів у Канаді, що відбулися 21 жовтня, та зумовлених ними змін в уряді – напрям майбутньої зовнішньої політики країни залишався незрозумілим. Чи продовжить Оттава свою рішучу підтримку Києва? Чи залишатиметься вона так само твердо налаштованою стосовно Росії? Для України прихильність Канади дуже важлива, особливо на тлі чинних “непорозумінь” зі США.
Завіса таємниці над цими злободенним питаннями дещо більше піднялася цього місяця, коли генерал-губернатор Канади Джулі Пайєт відкрила першу сесію 43-го парламенту так званою “тронною промовою”. Цей виступ, який складається прем’єр-міністром, але зачитується представником Британської Корони, викладає пріоритети роботи нового уряду на час його каденції. На жаль, із понад 3 тисяч слів промови висновок для України напрошується невтішний.
ЗМІНИ КЛІМАТУ ЯК ГОЛОВНЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ
Характерною рисою цьогорічної виборчої кампанії у Канаді була пріоритетність теми змін клімату. Якщо в 2015-му, коли Трюдо вперше змагався за прем’єрське крісло, ця тема порушувалася вкрай нечасто, то в 2019-у вона домінувала в інформаційному просторі у виборчий період. Звісно, як країна, північні території якої нагріваються втричі швидше, аніж решта світу, Канада не з чуток знає про зміни клімату. Щороку лісові пожежі, паводки, торнадо, засухи та інші естремальні природні явища трапляються тут усе частіше та завдають усе більших збитків. Канада має найдовшу в світі берегову лінію та межує з трьома океанами, 40% її території знаходиться в Арктиці, де зміни клімату найбільш очевидні. Не дивина, що більшість парламентських партій приділяли ключове значення цій темі.
Певне, саме тому тронна промова, розбита на п’ять частин, починається саме із розділу про зміни клімату. “Канадські діти та онуки судитимуть це покоління за його діями – або бездіяльністю – стосовно визначального виклику сучасності: змін клімату”, – заявила Джулі Пайєт. Вона виклала амбітний план боротьби із цим явищем, що передбачає багато кроків: починаючи з утеплення будинків, розширення парку електрокарів та висадки 2 млрд дерев й завершуючи підтримкою кліматичних переселенців. Канада готова внести свій посильний внесок у глобальну боротьбу зі змінами клімату й відкрита до міжнародної співпраці у цьому, але чи складе їй компанію Україна?
Очевидно, що наразі український громадський дискурс зайнятий зовсім іншими проблемами, тож активно долучитися до глобальних кліматичних зусиль не готові ні влада, ні суспільство.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
Другий розділ тронної промови був присвячений економічним питанням, зокрема збільшенню достатку середнього класу. “Уряд прибере додаткові бар’єри на шляху внутрішньої та міжнародної торгівлі для підприємців та фермерів, продовжить амбітні інвестиції в інфраструктуру та послабить регулятивні обмеження, аби полегшити створення й роботу стартапів і малих компаній”.
Хоча Канаду та Україну розділяє океан, відстань не є великою перепоною сучасній торгівлі. Приміром, двосторонній товарообіг між Великою Британією та Канадою минулого року перевищив 20 млрд доларів США. Утім, Україна похвалитися подібними цифрами не може.За весь 2018 рік торгівля товарами між Канадою та Україною ледве сягнула $250 млн. Це дуже мало навіть у порівнянні з сусідньою Польщею, яка “наторгувала” з Канадою товарів на $2,2 млрд. Запущена у 2017 році Угода про вільну торгівлю між Канадою та Україною, звісно, допомогла трохи активувати товарообіг, але вивести його на суттєвий для будь-якої з країн рівень не вдалося.
Це свідчить, що Канада – якою б відкритою не була до міжнародної торгівлі – шукатиме успіху, передусім, на більш розвинених ринках, особливо зважаючи на перспективи нової торговельної угоди із Великою Британією після її виходу з ЄС. І Київ, й Оттава охоче розвиватимуть економічну співпрацю, але навряд чи започаткують стратегічне економічне партнерство.
ДРУЖБА З КОРІННИМИ НАРОДАМИ
Окремий розділ у промові був присвячений примиренню із корінними народами Канади, які становлять менше 5% від загального населення країни, але займають непропорційно велике значення в урядовому порядку денному. “Примирення із корінними народами залишається ключовим пріоритетом цього уряду, який і надалі буде партнером у подорожі до примирення. Дійсно, коли корінні народи досягають більшого, виграють усі канадці”.
Хоча протягом більшості історії Канади корінні народи утискалися, зараз вони грають достатньо важливу роль у житті країни. Попри те, що Україна тепер теж намагається відстоювати права корінних кримських татар, важко уявити масштабну співпрацю між нашими державами у цьому питанні, особливо зважаючи на абсолютно різний історичний контекст.
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА ПРАВО НА ЗБРОЮ
Далі генерал-губернатор говорила про потребу гарантувати канадцям безпеку, для чого уряд має намір зробити суворішими правила володіння вогнепальною зброєю, заборонивши деякі її типи. Окрему увагу було приділено реформі сфери охорони здоров’я, зокрема запровадженню універсального покриття ліками та навіть державного забезпечення стоматологічною допомогою.
Кожне із цих питань потребуватиме не лише тривалого обговорення, а й багатомільярдних інвестицій, що, вірогідно, змусить уряд зменшувати фінансування менш пріоритетних зовнішньополітичних програм, особливо враховуючи обіцянку Трюдо урізати податки для середнього класу. Наявність масштабних внутрішньодержавних дискусій зробить канадців значно менш охочими до міжнародних історій, що може призвести до поступового зниження уваги до України.
МІСЦЕ КАНАДИ У СУЧАСНОМУ МІНЛИВОМУ СВІТІ
Нарешті, наприкінці промови знайшлося місце й безпосередній згадці про роль Канади у світі. У кількох абзацах генерал-губернатор від імені уряду пообіцяла не зменшувати міжнародну залученість Канади. “Уряд сприятиме багатостороннім зусиллям із підтримки безпеки, справедливості, процвітання та стійкості у світі. Уряд поновить відданість Канади НАТО та миротворцям ООН. Він відстоюватиме заснований на правилах міжнародний порядок, коли у ньому висловлюють сумніви, особливо в питаннях торгівлі й цифрової політики”.
Від початку російського вторгнення до України Канада була ключовим партнером нашої держави. Вона надала значну матеріальну, технічну, гуманітарну, військову та політичну допомогу. Хоча Канада, на відміну від США, ніколи не постачала до України летального озброєння, найближчим часом очікується відправка першої партії снайперських гвинтівок, покликаних укріпити наші позиції на Сході.
Безперечно, суверенна й успішна Україна – в інтересах Канади, але наразі більш злободенними для країни є раптово погіршені відносини з Китаєм, США й Саудівською Аравією.
Китай уже рік утримує в полоні двох канадців, відплачуючи Оттаві за арешт доньки засновника корпорації Huawei. Саудівська Аравія, образившись на різкий твіт канадського МЗС, відкликала свої інвестиції з країни та розірвала чи не всі відносини. Нарешті США, які продовжує лихоманити через імпічмент, регулярно підкладають дружній Канаді свиню, всіляко обмежуючи торгівлю та вдаючись навіть до особистих образ прем’єр-міністра. На цьому тлі далека Україна проглядається з Канади в тумані.
ЩО В ПІДСУМКУ?
Тронну промову, звісно, не варто розцінювати як покроковий план дій уряду. Однак, вона явно дає зрозуміти, що у розділеній Канаді протягом наступних років на перший план вийде внутрішній, а не міжнародний порядок денний. Недарма буквально у другому реченні згадується, що 43-й парламент відкривається “із закликом до єдності та спільних цілей і прагнень”.
Результати парламентських виборів показали, що західні провінції Канади сприймають своє майбутнє відмінно від східних регіонів. Водночас, суттєве посилення сепаратистського “Квебецького блоку” свідчить, що схід теж має відмінні погляди. Аби втримати країну разом, Трюдо доведеться застосувати весь свій політичний талант. Про його наголос на внутрішній політиці свідчать і ряд кадрових рішень, головне з яких – зміщення Христі Фріланд із позиції глави МЗС на користь віцепрем’єрського крісла. Їй же було довірено курувати відносини із головним парнером Канади – США.
Конкретні наслідки зміни фокусу уваги Канади періоду другого прем’єрства Трюдо вже незабаром покаже час. З огляду на всепартійну підтримку України, очікувати кардинальної зміни позиції Оттави не варто, утім, серед гарячих точок на карті – Україна більше не є найчервонішою.
Максим Наливайко, Оттава
