Три події світу. Нормандська визначеність, заокеанські відкриття та пострадянська діалектика

Свідчення посадовців у Конгресі у справі про імпічмент Дональда Трампа створюють пряму та реальну загрозу підтримці України в Сполучених Штатах.  У Грузії знову неспокійно. У Молдові зруйновано коаліцію соціалістів та прихильників євроінтеграції. Парламентські вибори у Білорусі пройшли без сюрпризів.

Підготовка до зустрічі на вищому форматі триває, м’яко кажучи, різновекторно та асиметрично. До цього процесу долучилися і Нурсултан Назарбаєв з ініціативою про проведення зустрічі тет-а-тет Путіна та Зеленського в Астані, і Ігор Коломойський з інтерв’ю у New York Times у тональності, яка засвідчила про завершення «патріотичного» періоду в житті відомого українського олігарха. Повернення двох МБАКів та буксиру «Яни Капу» ВМС України, захоплених майже рік тому, законним власникам Росія також намагатиметься подати у інформаційному полі як жест доброї волі, хоча насправді це – виконання рішення Міжнародного морського трибуналу.  Офіційний Київ устами Вадима Пристайка пригрозив виходом з Мінських домовленостей, хоча у нинішній ситуації цей крок навряд чи можна назвати далекоглядним. Підсумком численних маневрів стала озвучена Єлисейським палацом дата проведення зустрічі – 9 грудня, яку Еммануель Макрон підтвердив у телефонній розмові з Володимиром Зеленським.

У Сполучених Штатах триває схожі на телевізійний серіал заслуховування свідків у справі про можливий тиск Дональда Трампа на свого українського колегу. І Джордж Кент, і Марі Йованович розповіли чимало цікавого насамперед про українських політичних акторів, а слова Гордона Сондленда про Зеленського, який готовий виконувати будь-які побажання Вашингтону, можна назвати квінтесенцією українсько-американських взаємин останніх днів. І хоча ця обіцянка не знайшла реального втілення, неприємний осад залишається. Стенограма квітневої телефонної розмови Трампа та Зеленського, оприлюднена минулого тижня, не стала джерелом сенсацій.

Не лише Україна переживає проблеми з демократичним розвитком. У Грузії монопольно правляча «Мрія» провалила голосування за зміни до виборчого законодавства, і це викликало масові протести її опонентів. У Молдові парламент без докорів сумління відправив у відставку уряд Майї Санду, оперативно затвердивши на посаді прем’єра колишнього радника президента Додона Іона Кіку. Позиції соціалістів у сусідній з Україною республікою суттєво посилились, і проблема тут не стільки в ідеології, скільки у послідовній підтримці керівництвом Молдови позиції Кремля. Парламентські вибори в Білорусі не принесли жодних сюрпризів, а повідомлення тамтешнього Центрвиборчкому про рекордну явку виборців не викликають значного ентузіазму. Олександр Лукашенко запевнив, що наступного року знову балотуватиметься у президенти – ця посада йому припала до смаку. 

Євген Магда, Інститут світової політики