Трамп атакує митом Китай, але одним Китаєм не обійдеться…

Трамп атакує митом Китай, але одним Китаєм не обійдеться…

Аналітика
Укрінформ
Як нові американські мита на китайські товари вплинуть не лише на перебіг американо-китайської торговельної війни, а й на економіку всього світу

Кілька днів тому президент США порушив “перемир’я” в торговельній війні США та Китаю, ввівши 25% мито на майже половину всіх імпортних товарів з Піднебесної. Рішення президента спровокувало падіння на фондових ринках Китаю і загрожує серйозним загостренням протистояння двох найсильніших економік світу. Але питання, на чиїй стороні правда і хто ж вийде переможцем у найрезонанснішому торговому конфлікті сьогодення, залишається відкритим.

Дональд Трамп здійснює наступ чи просто перехоплює ініціативу на переговорах?

Розширення списку китайських товарів, що підпадають під спеціальні мита, не стало повною несподіванкою. Плани підвищити мита оголошувались американським президентом ще минулого року, але постійно відкладалися. Причиною були триваючі переговори між США та КНР, метою яких було припинення “торговельної війни” на прийнятних для обох сторін умовах. Нові мита, запроваджені Дональдом Трампом, не означають автоматичного припинення переговорів, наступний раунд яких відбудеться найближчим часом, але дає серйозні підстави сумніватися у їх швидкому завершенні.

Макар Таран, експерт з американсько-китайських відносин, доцент Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, так описує хід американсько-китайських “торгів”:

Макар Таран
Макар Таран

“Китайській стороні властива тактика «подрібнювання» питань, дуже поступового їх вирішення. А Дональд Трамп, в свою чергу, прихильник “великої угоди”, а не компромісу. Для Трампа немає поняття компромісу. Нові мита, які покривають 47% китайського експорту до США, є черговим важелем впливу на непоступливу китайську сторону. Адже Китай позиціонує себе як велику державу, яка не буде укладати угоди під диктатом”.

Загострення торговельного конфлікту, в обставинах затягнутих переговорів, які тривають з осені 2018 року, цілком слід було очікувати. Адже головна мета Дональда Трампа - ліквідація дефіциту у торгівлі між США та Китаєм, залишається незмінною. Нагадаємо, що різниця між обсягами товарів, які ввозить Китай до США, і які закуповує в Америки, становить сотні мільярдів доларів (за даними Торговельного представництва США, в 2017-му, до введення мит, різниця становила 375 мільярдів доларів). Президент США переконаний, і небезпідставно, що Китай наживається в тому числі і на крадіжках інтелектуальної власності в США, і налаштований це припинити. Новий “митний” наступ на Китай вочевидь покликаний зберегти за Сполученими Штатами ініціативу та переважаючі позиції у торговельній війні.

Хто є хто у американсько-китайській торговельній війні

Формально, торговельна війна США та КНР розпочалася у березні 2018 року, коли під час розслідування крадіжок інтелектуальної власності американських компаній китайською стороною, було виявлено, що Китай використовує дискримінаційні практики, які завдають шкоди американській торгівлі. Як наслідок конфлікту, що не забарився, Китай і США прийняли ряд рішень, в рамках яких сторони ввели взаємні підвищені мита. Американські збори в розмірі 10% поширилися на групи китайських товарів з обсягом імпорту $200 млрд, китайська сторона встановила мита в розмірі 5-10% на імпорт товарів для груп обсягом $60 млрд. Пізніше США вирішили підняти ставку з 10 до 25%.

Враховуючи орієнтованість економіки КНР на експорт, особливо до США, американські мита є значно болючішими за китайські. Але в КНР “творчо” підійшли до відповіді на американські обмеження, обклавши митами саме ті категорії товарів, зокрема сою та продукцію алюмінієвої металургії, від виробництва яких залежать «штати-прихильники» Трампа на Середньому Заході та Півдні США. Тим не менш, серйозного удару по електорату чинного президента США китайцям завдати не вдалося, в 2018-му і 2019-му рейтинг підтримки чинного президента США тільки зростав.

Макар Таран зазначає: “Позиція китайського сторони виглядає дуже красиво і благородно: давайте скасуємо всі мита і тарифи і будемо спокійно торгувати. Що характерно, саме такі ліберальні ідеї США проповідували протягом усього ХХ століття. Тепер, в ХХІ столітті, ситуація склалася протилежна. Але реальних важелів у Китаю, окрім введення “дзеркальних” тарифів на американські товари, я поки що не бачу”.

Попри те, що США та Китай продовжують вже майже рік обмінюватись “пострілами”, реальну вигоду від торговельної війни отримують деякі інші країни. "Більше за інших від тертя між США і Китаєм виграють країни, яким технологічний і економічний розвиток дозволяють замінити продукцію американських і китайських фірм", - зазначається в доповіді Конференції ООН з торгівлі і розвитку. Так як Китай обмежив американський експорт в значно менших масштабах, саме американцям довелося шукати заміни на інших ринках. Зокрема, найбільше вигоди отримують країни, що розвиваються, такі як Мексика, В’єтнам, Пакистан та Індія. Для прикладу, в Мексиці виведений з Китаю американський бізнес вже забезпечує 5% всього експорту країни, і динаміка на зростання утримується. Але і більш розвинені держави теж мають свою частку “пирога”. Євросоюз отримав змогу збільшити свій експорт до США на 70 мільярдів доларів, Японія і Канада отримали долі в 20 мільярдів доларів.

Втім, торговельна війна Китаю та США, крім цілком природних перерозподілів ринків, що дають змогу комусь піднятися, а комусь несуть збитки, також може мати серйозні негативні наслідки для світової економіки, які не слід недооцінювати.

Чи хитнеться “китайський колос” від атак Трампа?

Ініційоване президентом США загострення вже призвело до обвалу китайського фондового ринку під тиском продажу цінних паперів. 6 травня індекс Шанхайської фондової біржі (SSE Composite) впав одразу на 5,6%, до 2906 пунктів, а індикатор на Шеньчженьському майданчику впав на 6,7%, до 1515 пунктів. Такі коливання виглядають серйозними на фоні не надто позитивної динаміки китайської економіки.

Так, в 2018 році темпи росту економіки КНР становили 6,6%, найменше за останні 28 років, в цьому році китайський уряд запланував зростання в 6,5%. За перші місяці цього року чимало китайських компаній оголосили дефолти по внутрішніх облігаціях на суму 39,2 мільярди юанів (майже 6 мільярдів доларів). Якщо такі темпи та тенденції збережуться, Bloomberg прогнозує дефолт на ринку облігацій у Китаї, чий обсяг становить фантастичну цифру в 13 трильйонів доларів. Абсолютно зрозуміло, наскільки серйозними, і навіть катастрофічними наслідками обвал економіки Китаю обернеться не тільки для тісно пов’язаних з ним США, а й для всього світу. Втім, розуміють це і головні фігуранти американо-китайської торговельної війни, тож до крайнього ситуація в торговельному протистоянні двох наймогутніших держав планети навряд чи дійде.

Макар Таран переконаний, що Китаю цілком по силах ще довгий час продовжувати боротьбу: “Фондові ринки завжди чутливі до криз. А торговельна війна якраз є такою кризою. Ринки і економісти хочуть угоди, яка дає прояснення і стабільність. Але якщо дивитися панорамно, то Китаю вже не раз, навіть в XXI столітті, пророкували падіння. Насправді ж в Китаю є величезний амортизаційний економічний потенціал, щоб цього не трапилося. Я переконаний, що впасти своїм ринкам КНР не дасть”.

Наразі тарифи, мита, обмеження та інші акти протистояння США та Китаю охопили 2,5% всього об’єму світової торгівлі, який становить приблизно 17 трильйонів доларів. На перший погляд і на тлі 100%, цифри не такі й великі. Але в глобальних економічних процесах навіть маленькі зсуви можуть розростатись до значних масштабів у вигляді “ефекту доміно”. Прикладом може слугувати ринок комплектуючих для машино-, приладобудування та електроніки, який становить майже 40% китайського експорту до США. Якщо мита скоротять ці обсяги, то китайці зменшать закупівлі вниз по виробничому ланцюжку - адже вони самі купують компоненти у сусідів по регіону. За оцінкою експертів ООН, така зміна ситуації обійдеться регіону Південно-Східної Азії в 160 млрд доларів недоотриманих доходів. Уповільнення китайського зростання, в свою чергу, веде до падіння цін на сировину - основного експортного товару для багатьох країн. А втеча інвесторів у «надійні доларові активи» і «девальвації заради підвищення конкурентоспроможності» збільшують витрати більшості країн.

Отже, торговельна війна США та Китаю з самого початку не була проблемою виключно тільки цих двох країн. Це один з найтривожніших трендів у глобальному економічному житті. Сподіваємось, що її швидке завершення, яке, до того ж, не обернеться поразкою для цілого світу.

Вячеслав Масний, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-