Казахстан: чи є життя після Назарбаєва...
Казахстан переживає нині оксамитову… ні, не революцію, а трансформацію влади. Відбувається вона згідно з усіма «східними традиціями»: з тотальним возвеличенням вождя за його життя і рештою відповідних нюансів. Чи є в країні XXI століття опозиція цьому середньовіччю? Є. Чи є традиції спротиву влади – теж є. Але поки що Назарбаєв і його оточення справляються з цими викликами.
Переіменування столиці? Є люди, які доводять, що це незаконно
Колегія адвокатів Казахстану розмістила на своєму сайті заяву з критикою алматинського юриста, який назвав перейменування столиці країни в Нур-Султан порушенням Конституції. Йдеться про те, що пости Джохара Утебекова в Facebook «не відповідають нормам Конституції та законодавству», а його дії «суперечать нормам професійної етики» та «завдають шкоди іміджу адвокатури»
Що ж сталося?
Член Алматинської міської колегії Джохар Утебеков у телефонній розмові з кореспондентом Радіо «Азаттик» говорить, що заява колегії, як він вважає, пов'язана з опублікованими 21 березня постом.
«Це помста за те, що я розкритикував владу і обгрунтував незаконність перейменування столиці Астани в Нур-Султан. Переслідування за висловлення думки», - сказав Утебеков. У Facebook він написав, що для зміни назви столиці потрібно змінити Конституцію, проте президент, який вступив на посаду після дострокового складання своїм попередником повноважень, не має права ініціювати поправки до Основного закону. «48-я стаття, що обмежує "транзитного "президента, є обов'язковою. За його правління парламент міняти конституцію не має права», - зазначив адвокат.
Протести і затримання
Ініціатива перейменувати столицю походила від Касим-Жомарта Токаєва, який вступив на посаду президента 20 березня, після того, як Нурсултан Назарбаєв, який правив майже 30 років, пішов у відставку. За Конституцією, президентські повноваження перейшли до спікера сенату Токаєва. Однією з перших його пропозицій було «увічнення» імені Назарбаєва: перейменування столиці, спорудження монумента в Астані, присвоєння імені Назарбаєва головним вулицям в обласних центрах.
Парламент вже в середу, 20 березня, схвалив у першому читанні перейменування Астани. Однак пропозиція про перейменування зустріло протест, в Інтернеті з'явилося кілька петицій. В Астані 21 березня затримали близько 20 осіб, які виступили проти нової назви столиці. Наступного день в Алмати і Астані пройшли нові затримання, серед затриманих були і ті, хто заявив про незгоду назвати столицю Нур-Султаном.
За повідомленням Reuters, протести були організовані опонентом Назарбаєва, банкіром, екс-міністром і екс-ув'язненим Мухтаром Аблязовим. Той звинувачує 78-річного політика в організації династичної спадкоємності влади, яка призведе до того, що старша дочка Назарбаєва Дарига змінить його. Протестувальники «нібито гуляли» в святковий день, але несли сині повітряні кульки - традиційний символ опозиції. Поліція швидко затримала практично всіх, співробітники спецпідрозділу заштовхували затриманих в автобуси, припарковані вздовж вулиці. Журналістам закривали відеокамери, репортера «Настоящего времени» Світлану Глушкову протримали у відділку п'ять годин - нібито за скаргою, що вона когось штовхнула. Врешті журналіста відпустили без протоколу, коли все закінчилося.
Політологи, знайомі з особливостями зміни влади в колишньому соцтаборі, звично напружилися: «Почалося?». Втім, на протести, які становили б загрозу для влади, і паростки хоч який-небудь оксамитової або кольорової революції, це не схоже.
Культ(и) особистості
Який же режим побудував Назарбаєв в Казахстані за 30 років при владі? І не диктатуру, і не демократію - радше, освічену монархію, де охайненько імітуються всі європейсько-демократичні ритуали - дати виборів, партії, парламент. А на ділі - середньовічну патріархальну громаду, де слово старшого - закон - ось і вся неписана конституція. Втім, слово це має бути мудрим і нести краще рішення в кожній ситуації, інакше ті, хто готовий слухняно коритися, вирішать, що патріарх недостатньо хороший для їх благополуччя і безпеки. Назарбаєв впорався - звідси і його політичне довголіття.
Навіщо тут знаки вшанування: оди, міста, пам'ятники, піраміди? Невже Назарбаєв гірше за нас знає історію - від фараонів до Сталіна і Ніязова - щоб розуміти, наскільки вся ця любов придворних і підданих ненадійна і скороминуча? Але в монархії - а поготів у фактичній, не прописаній ніякою Magna Carta - це частина обов'язкового етикету - навіть сам Нурсултан Назарбаєв не ризикне його зневажити. Інакше коло наближених відчує щось недобре для себе – ці знаки більше потрібні їм, ніж 78-річному правителю, який і так знає, хто чого вартий.
До слова, в Росії з цим взагалі просто - місто Владімір вже є, тож достатньо лише перенести туди з Москви столицю…
Так, європейськи налаштованих співгромадян таке обурює - саме тому і обурює, що президент змінився, а в країні змін немає і не передбачається. Що Назарбаєв передав не владу, а тільки назву посади. Але, як бачимо, проєвропейців там малувато... Та й справи у Казахстану йдуть не настільки погано, щоб невдоволення виявилося масовим.
Історія протестів: вони були, але…
Всі тридцять попередніх років, будь-невдоволення владою в Казахстані та спроби її змінити, закінчувалися невдачею, але тихо. Частково від незадоволених відкуповувалися без резонансних скандалів, частково «розчиняли» їх ще на ранніх стадіях протесту.
З цього «тихого» ряду вибилися прем'єр-міністр країни 1994-1997 рр. Акежан Кажегельдін, який восени 1998-го висунув свою кандидатуру на президентські вибори. Наступного року він був оголошений в розшук, звинувачувався в перевищенні влади, вимаганні, хабарах, зберіганні зброї і ухиленні від податків. Європарламент і Інтерпол не визнали ні звинувачень, ні вирок - 10 років. Зараз Акежан Кажегельдін живе в Лондоні з паспортом політичного біженця.
Банкір Мухтар Аблязов в 1998-1999 роках був міністром енергетики, індустрії і торгівлі. Йдучи у відставку, заявив, що методи управління режиму Назарбаєва унеможливлюють проведення системних реформ. І тут же отримав звинувачення в розкраданні, перевищенні повноважень і створенні злочинного угруповання. У 2002 році суд засудив Аблязова до 6 років, через рік він був звільнений під тиском Європарламенту, Human Rights Watch і Amnesty International. Зараз живе у Франції. У квітні 2017 року на сторінці в Facebook Аблязов оголосив про відновлення руху «Демократичний вибір Казахстану».
Масовий страйк працівників дочірніх компаній державної нафтогазової компанії «КазМунайГаз» в прикаспійській частини Казахстану – був чи не найбільшим і резонансним протестом. У грудні 2011 року він вилився в підпал міської адміністрації та вуличні заворушення. Поліція відкрила стрілянину: було 15 загиблих, сотні поранених і заарештованих. Влада звинуватила учасників протестів в проплаченому п'яному погромі, хоча страйки нафтовиків почалися ще задовго до розстрілу - весь попередній рік тривав важкий профспілковий конфлікт з переслідуванням і вбивствами активістів, сотнями звільнених через страйк, ігноруванням і замовчуванням самого конфлікту.
Але і такий спалах гніву вдалося погасити, віддавши під суд п'ятьох офіцерів поліції «за перевищення», водночас більшість учасників протестів отримали амністію, умовні терміни або терміни менше, ніж поліцейські.
Що ж за всім цим буде
Люди, які вийшли на вулицю в Астані та Алмати, протестують не тільки проти перейменування, вони протестують проти того, яким чином влада передається, і проти того (тої), хто маячить в майбутньому на верхівці цієї владі. Люди втомилися від однієї родини, люди хочуть, щоб була нова влада, нова політична система, нова економіка, повернули, нарешті, людям віру в рівні можливості – але поки що цього не видно, каже з Лондона Акежан Кажегельдін. «Як тільки Назарбаєв по-справжньому піде з влади, вся ця система завалиться. Ніхто не може її втримати - ні Токаєв, тим більше не втримає її Даріга Нурсултанівна».
Директор Казахстанського бюро з прав людини Євген Жовтіс ніяких істотних змін в країні не очікує. Нурсултан Назарбаєв, як і раніше, буде все контролювати, він створив стійку конструкцію влади: провідне становище серед силових структур займає Комітет національної безпеки, міністр оборони - виходець з КНБ. Колишній міністр внутрішніх справ призначений секретарем Ради безпеки. З нагоди «відставки» Назарбаєва керівників і КНБ, і Міноборони підвищили у званнях.
Чергові вибори президента повинні відбутися вже в грудні цього року, стверджує Буріхан Нурмухамедов, директор неурядової організації «Інститут національних досліджень». За Конституцією, вони проводяться в першу неділю грудня, причому «повноваження (нинішнього. - Ред.) Президента закінчуються в квітні 2020 року. Якщо проводити вибори в грудні 2020 року, то президент буде незаконно перебувати на посаді більше півроку».
Чи впаде «конструкція Назарбаєва»? Казахстан - 9-й у світі за площею, водночас щільність населення - одна з найнижчих у світі. На цій території є 99 елементів з таблиці Менделєєва, 493 родовища містять 1225 видів мінеральної сировини. Країна має перше місце в світі за розвіданими запасами цинку, друге - срібла і свинцю, третє - міді, четверте - молібдену, п'яте - золота. Є нафта, газ, вугілля. У 2009 році Казахстан вийшов на перше місце в світі за постачанням на світовий ринок концентрату урану, випередивши Канаду.
При цьому цілком петрократичні доходи поєднуються з високим рівнем інновацій (79-е місце в світі), високим рейтингом «Doing Business» (49-е місце), 66-ю позицією в Індексі людського розвитку і 47-м світовим ВВП - 25669 доларів на душу населення.
Географічне положення між Росією, Китаєм та ісламським поясом збалансовує зовнішні загрози - всім потрібен спокійний Казахстан. Зрозуміло, крім ІДІЛу, але до нього далеко, та «русского мира», але для проголошення «цілинних народних республік» у нього тут замало сил.
До слова, і етнічний склад Казахстану невпізнанно змінився за останні десятиліття: якщо за СРСР казахи у власній країні становили 30-40 відсотків населення, то тепер майже 70. Тут один з кращих в Європі приріст населення - 14-15 осіб на 1000.
І якщо все це підсумувати, то, схоже, ніякі революції - ні «оксамитові», ні «кольорові», ні ісламські, ні революції «зверху» від мудрих реформаторів - в близькому майбутньому Казахстану не загрожують. «Схема Назарбаєва» спирається не тільки на його власні таланти правителя, а й на дуже сприятливі об'єктивні умови.
Олександр Волинський, Київ
