Три події світу. Санкційний тризуб, Brexito-невизначеність та гауляйтер Кремля у Білорусі
Європейський парламент визначився щодо низки принципових позицій. Тереза Мей та британські парламентарії немов проводять майстер-клас з політичного виживання на тлі невизначеності з Brexit-ом. У Мінську почали партизанські політичні дії проти Кремля.
Європейський Союз, США та Канада запровадили санкції проти Росії за агресивні дії у Керченській протоці наприкінці листопада 2018 року. На перший погляд, вони можуть видатися символічними, адже стосуються у персональному аспекті силовиків з РФ, проте за океаном поширили санкційні обмеження і на низку юридичних осіб. До того ж Палата представників Конгресу США вирішила санкціонувати пошук активів Путіна у всьому світі, що складно назвати приємним сюрпризом для господаря Кремля. Та й сам факт консолідованих дій Заходу у цьому випадку важливіший за обсяг санкцій, адже зрозуміло, що відключати Росію від SWIFT намірів немає.
Європейський Парламент, готуючись до запланованих на травень виборів, ухвалив низку цікавих рішень, що стосуються України. Зокрема, запропонував призначати спеціального представника ЄС по Україні, і офіційному Києву варто бути готовим до того, що це може бути не лише досвідчений, але і скептично налаштований щодо України урядовець. Проте відновлення територіальної цілісності України для ЄС залишається незмінною умовою нормалізації відносин з Росією. Європарламент відмовився від стратегічного партнерства з РФ та висловив занепокоєння будівництвом NordStream2, яке навряд чи вплине на його долю.
В центрі уваги Старого Світу нині перебуває Brexit, і чим ближчою є дата 29 березня, коли Британія мала залишити ЄС, тим менше ясності у цьому питанні. Буквально протягом минулого тижня Тереза Мей та Жан-Клод Юнкер узгодили новий варіант угоди, його відкинув британський парламент, який слідом за цим виключив можливість проведення нового референдуму про Brexit та припустив можливість перенесення дати розлучення Великої Британії з ЄС. Ситуація стає все більш заплутаною, і, як видається, будь-яке рішення політичні гравці та пересічні громадяни зустрінуть з полегшенням.
Барометр Союзної держави Росії та Білорусі тим часом стабільно показує хмарність. Олександр Лукашенко не зумів добитися поступок з боку Кремля з економічних питань, натомість отримав поведінку посла Росії у Білорусі Михайла Бабича, яка більше нагадує modus operandi нацистського гауляйтера. Хоча білоруський МЗС критично висловився про гіпертрофовану медіа-активність Бабича, той готується 18 березня у Мінську провести прес-конференцію, присвячену 5-річчю приєднання Криму (Білорусь не визнає півострів російським). Війна нервів набирає обертів, і Лукашенку варто швидше втілювати в життя концепцію інформаційної безпеки РБ.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
