Дезінформація діє як отрута. Особливо російська
Москва сьогодні приділяє дуже багато уваги, а також фінансових і людських ресурсів дезінформації та пропаганді. Використовуються всі можливі засоби – від Інтернету до форумів міжнародних інституцій і організацій. Щодо міжнародних форумів, то не треба далеко шукати, просто спершу слід вийти на сторінку Інтернету Постійного представництва Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй. Щоби не було непорозумінь, чи РФ продовжує політику СРСР, вже під заголовком “Історія” написано:
“Від 1991 року, після розвалу СРСР, Російська Федерація, разом з іншими колишніми республіками Совєтського Союзу є репрезентована при ООН як незалежна держава... У грудні 1991-го Російська Федерація як держава спадкоємець Совєтського Союзу на міжнародній арені, офіційно зайняла своє місце як перманентний член Ради Безпеки ООН”.
Найновіший документ, котрий РФ пропагує на форумі ООН, – це промова у Відні 17 січня 2019 Постійного представника Росії при Організації Безпеки і Співробітництва в Європі Олександра Лукасевича на нарадах Постійної Ради ОБСЄ. Промова мала заголовок щодо ситуації в Україні та потреби втілити Мінські домовлення.
Цей документ, до речі, для історії, переповнений дезінформацією про порушення якраз Україною Мінських угод, особливо щодо неприпинення вогню навіть у час Православного Різдва, як подано, та наслідків для постраждалого мирного населення. Але також, користуючи нагодою, речник Кремля порушив дві теми, одна з яких прямо продовжила дезінформації у стилі колишніх радянських часів про Бандеру, Шухевича, нацистів, неонацистів, тощо, посилаючись на недавнє проголошенням Верховною Радою України 1 січня, день народження Бандери, святом в Україні. При тому, крім очорнення Бандери, речник Москви додав і Романа Шухевича, вказуючи що Міністерство освіти України недавно викреслило з підручників будь-які обвинувачення Шухевича та українських військових частин (під час Другої світової війни) за колаборацію з нацистами. Сказано також – за старою радянською брехнею, – що всім відомо, що Шухевич і ці українські військові частини безславилися брутальним знущанням над єврейським, польським, російським і українським мирним населенням.
Також велику частину своєї доповіді Лукасевич присвятив найновішій проблемі, а саме – Православній Церкві в Україні, хоча ця тема, як і Бандера й Шухевич, не мають нічого спільного з Мінськими домовленнями. У своєму лексиконі представник РФ навіть користувався словом “погроми”. Мабуть, для ефекту представлені «напади» на споруди Московського патріархату, вказуючи навіть на місцевості, включно з вивіскою вандалів на паркані Собору Св. Юра у Львові провокаційних закликів та фото.
Раніше, 14 грудня 2018 р., РФ розповсюджувала виступ у комітеті Генеральної Асамблеї ООН про приділення бюджетних коштів для Місії з моніторингу людських прав у Автономній республіці Крим та місті Севастополі. Дмітрій Чумаков, заступник постійного представника РФ при ООН підкреслював, що Місія ООН не сміє туди заходити, бо Республіка Криму та місто Севастополь нічого немає спільного з Україною, бо це російська територія, населення якої “обрало повернення до Російської Федерації у повній згоді з міжнародним правом”. Виступ Чумакова може звучати зухвалим і непереконливим, бо жодна держава світу не визнала цього “возз'єднання”, але коли такі твердження повторюються невпинно, то знаходяться особи, котрі цьому вірять.
Дезінформація – це немов отрута. Вона не менше вбивча. Москва користується різними методами, включно з Полонієм-210 і Новачком. Рецептом для цієї отрути дезінформації може бути тільки правдива інформація, яка доходить до найдальших кутів.
Кожний міжнародний форум – це не просто нагода репрезентації. У цьому відношенню Україна не виявляє належної активності. На сторінці Постійного Представництва України при ООН дуже скупа інформація про агресію Москви і зовсім немає відповіді на згадану дезінформацію. Програти інформаційну війну, зокрема, коли воєнна стратегія держави до поважної міри ґрунтується на підтримці міжнародного товариства – це не менше лихо, ніж програти на полі бою. Україна мусить це зрозуміти.
Аскольд Лозинський
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама