Текст Томосу й іконописець Лука зі Святої гори

На Різдво Христове, 7 січня, після літургії у Святій Софії Київській, тисячі людей могли на власні очі побачити довгоочікуваний Томос – документ про автокефалію Православної Церкви України, який напередодні підписав у Соборі святого Георгія на Фанарі Вселенський патріарх Варфоломій. Кожен, хто на перший день Різдва прийшов у Київську Софію, не міг не пережити особливі почуття й хвилювання, не перейнятися історичністю моменту, свідком якого випало стати. Кожен побачив сувій пергаменту, на якому чітким каліграфічним почерком виведені слова цього справді епохального для України документа.

З численних повідомлень, передусім, з інформації Вселенської патріархії, нам було відомо, що текст-оригінал Томосу привіз 4 січня в Константинополь ( Стамбул – ред.) іконописець і каліграф Лука, ієромонах Ксенофонтівського монастиря на Афоні. Текст був написаний і належним чином оформлений на пергаменті з благословення ігумена цього монастиря, архімандрита Алексія.

ЧИМ ЗНАМЕНИТИЙ КСЕНОФОНТІВСЬКИЙ МОНАСТИР?

На Святій горі Афон – двадцять монастирів. І в кожного з них своє місце в ієрархій, що складалася впродовж більш як тисячоліття. Провідна п’ятірка – це Велика Лавра, Ватопед, Іверон, Хіландар і Діонісіат. Ксенофонтівська обитель у цій ієрархії посідає шістнадцяте місце. Зате вона на чільному місці у сакральному мистецтві Афону, в продовженні й розвитку візантійських традицій церковного живопису й каліграфії. Загальновідомо, що візантійське мистецтво справило найбільший вплив на розбудову й оздоблення українських православних храмів, у тому числі й найбільшої нашої святині – Софії Київської.

Під час мого відвідання Афону саме Ксенофонтівський монастир став місцем моєї першої зупинки. І це перебування залишило глибокий слід у пам’яті. Стіни цієї обителі — за лічені метри від монастирського тарсанаса (причалу). Сходиш з порома — і вже за дві-три хвилини потрапляєш на подвір’я монастиря, де на узвишші височіє його головний храм, названий на честь святого Георгія Переможця і споруджений у 1819 році. Правда, ця обитель вирізняється на Афоні тим, що має два соборні храми. Крім Свято-Георгіївського, є ще й древніший, зведений у десятому столітті преподобним Ксенофонтом, який був сучасником і добрим знайомим засновника святогірської Великої Лаври Афанасія Афонського. До наших днів дійшов переказ, що Ксенофонт вилікував від тяжкої недуги рідного брата святого Афанасія.

У період свого розквіту, який припав на XIV століття, Ксенофонтівський монастир займав серед афонських обителей восьме місце. Про це свідчить прийнятий у 1394 році Третій Типікон (Статут) Святої Гори. Монастир процвітав завдяки значній підтримці візантійських імператорів і сербських правителів. У ньому поступово стали переважати вихідці зі слов’янських країн.

Сімнадцяте століття для братії Ксенофонта було періодом запустіння і боргів. Одначе потім, надто після того, як монастир повернувся до спільножительного статуту, почалося відродження. Символом його якраз і стало зведення нового соборного храму, присвяченого святому Георгію.

Присвята ця має свою історію. Під час сумнозвісної боротьби з іконами один із образів святого великомученика Георгія кинули у вогонь. Фарби розплавилися в полум’ї, але тільки крім того місця, де був лик святого. Один із православних, бачачи це чудо, врятував ікону, перенісши її на берег моря і спустивши на воду. За Божим промислом ікона припливла до Афону, саме до того місця, де нині Ксенофонтівський монастир. Нині вона — одна з найвизначніших реліквій обителі. Зберігається у монастирі і образ Богородиці Одигітрії.

До священних реліквій монастиря належить створена в Х столітті мозаїчна ікона святого великомученика Димитрія Солунського, вирізана зі стеатиту (необробленої талькової руди) ікона Преображення Господнього, частинки мощів святих великомучеників Георгія Переможця, Пантелеймона, Марини, Феодора Тірона, святих Параскеви, Іакова Персянина та інших. Фрески в одній із церков розписав відомий представник критської школи іконопису Антоній. Привертає увагу музей монастиря і велика бібліотека, в якій чимало унікальних рукописів і раритетних друкованих видань.

Ксенофонтівському монастиреві в наші дні належить цілий ряд церков, каплиць і келій як на самій території, так і за її межами. За п’ять кілометрів від монастиря міститься належний йому скит Благовіщення Богородиці. Заснували цю обитель у XVIII столітті три ченці — Агапій, Єфрем і Сильвестр. Зведений у ті ж часи Соборний храм скиту присвячений Благовіщенню Богородиці. У ньому зберігаються часточка Животворного Древа Хреста Господнього, мощі святих Марини, Іуліанії, Феодора Тирона, Димитрія Солунського, Кипріана та ін. Скиту належать 22 каліви, частина з яких нині не заселена.

ВІД СЕРЦЯ  І З РУК ІЄРОМОНАХА ЛУКИ

Ось у такій обителі служить Богові ієромонах Лука. Ми вже згадували про особливу роль Ксенофонтівського монастиря як провідної на Святій горі школи візантійського живопису. Ця школа здавна славиться в усьому православному світі. У нинішні часи саме ієромонах Лука є її найбільш відомим вихованцем і представником.

Спершу про його статус. Ієромонах – це чернець, який удостоєний сану пресвітера і має право здійснювати священні таїнства.

Ченцем святоафонських обителей може стати кожен православний християнин, який досяг повноліття. Але це — загальне правило. Бо вибір чернечого шляху — надзвичайно відповідальний і непростий крок. Щоб на нього зважитися, потрібно мати волю і здатність добровільно відректися від марноти, суєти, галасливості світу і цілком присвятити себе Богові. Богоцентризм є суттю життя афонських насельників. Їхні молитви, розпорядок доби, свята і будні, послушництво і труди — все пов’язане з іменем Бога. Кожен монастир має свій розпорядок дня і ночі, визначений внутрішнім статутом.

На будь-яку похвалу на свою адресу афонський чернець неодмінно вам відповість: «Слава Богу!» Цим самим він вкотре підтвердить: все що сподіяне ним і що діється навколо, вся доброчинність і слава присвячені Господу Богу і мають Божественне походження. Традиційне вітання на Афоні звучить «Евлогіте», тобто «Благословіть», на що слідує відповідь: «О Кіріос» — «Господь благословить».

 Дивовижний, незбагненний, таємничий для нас, простих вірян, світ, який вражає кожного, хто доторкнеться до нього. І цей світ — близький до України. Не тільки географічно, а, насамперед, духовно. До нього звернені погляди і серця православно віруючого українського народу впродовж віків, скільки існує ця твердиня Віри Христової. І стільки ж віків второвувались на Афон українські шляхи.

Ось у такому світі відбувалося виховання і становлення ієромонаха Луки, вигранювання його таланту живописця і каліграфа. Він увійшов у цей світ у п’ятнадцятирічному віці і став одним з найбільш знаменитих іконописців. Варто привести його слова, промовлені під час відвідин Полоцького Спасо-Євфросинієвського монастиря, а по суті виплекані усім його чернечим життям: «Ніколи не забувайте, з якої причини ви прийшли в монастир. Ви тут, щоб співрозпинатися Христу. Саме це допоможе вам зберегти первісну ревність у ваших серцях. Як в міцному будинку, фундаментом для чернечого життя мають стати послух і смирення, а дахом, який захистить стіни від руйнування, – любов».

Він розкрив свій талант іконописця на Афоні, розписавши соборні храми у монастирях Ксенофонта і Симонопетра. Після цього були запрошення розписати ікони за межами Афону. Зокрема, разом із своїм братом ієромонахом Серафимом він створив чудовий комплекс подвір’я Ксенофонта – жіночого монастиря на честь Іоана Предтечі в селище Акрітохорі (Греція).

Ієромонах Лука знає про Україну не з чужих слів. Він відвідував нашу землю. Зокрема, минулого літа побував у Вільшанському жіночому монастирі, що на Київщині. А ось тепер його рукою каліграфічно виписаний текст Томосу – документа, який проголошує автокефалію Православної церкви України.

І це символічно, що саме таким знаменитим у світі афонським іконописцем виведені букви, слова, речення цього історичного для України та її Православної автокефальної церкви документа. Бо це добра, вірна, благословенна рука. Бо на цей труд благословив ієромонаха Луку не тільки настоятель Ксенофонтівського монастиря, а й, передусім Вселенський патріарх Варфоломій, який, наскільки відомо, любить Ксенофонтівську обитель і, буваючи в ній, не минає її іконописної майстерні.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства