У Греції – урядова криза, але завдяки їй уряд може стати… кращим

Вотум довіри до уряду теоретично може бути ухвалений 120 голосами в 300-мандатному парламенті, якщо достатньо депутатів утримаються при голосуванні. Натомість вотум недовіри, поданий опозицією, вимагає 151 голоси для схвалення.

Як повідомляє Ekathimerini, Ципрас в минулому вже заявляв, що він не буде керувати урядом меншості, і шукатиме підтримки у більшості парламентаріїв.

Македонія - стародавня і нинішня – це дві великі різниці

У Греції лідер правої партії "Незалежні греки" і міністр оборони Камменос подав у відставку через запланований розгляд парламентом угоди про перейменування Колишньої югославської Республіки Македонія на Республіку Північна Македонія.

Камменос, чия партія "Незалежних греків» підтримує уряд прем'єр-міністра Ципраса, тривалий час виступав проти угоди з сусідньою Македонією, підписаної торік урядами двох країн. Він називав цю угоду зрадою національних інтересів і неодноразово погрожував піти з посади, якщо угода з'явиться в грецькому парламенті для ратифікації, що очікується в другій половині цього місяця.

У Греції не тільки праві вважають, що назва Македонія є узурпацією її історії сусідньою державою і навіть означає територіальні претензії з боку македонців - південнослов'янського етносу, що не має відношення до грецької Древньої Македонії з її славетним царем Олександром. А вже тим більше так вважають націоналісти, яких в парламенті і уряді представляють «Незалежні греки».

Нагадаємо, що 11 січня парламент Македонії підтримав перейменування країни на Республіку Північна Македонія. Відповідну угоду з Грецією було підписано в червні 2018 року, чим була поставлена крапка в багаторічній суперечці між двома державами, а реалізація угоди є одним з головних умов для початку переговорів щодо вступу Північної уже Македонії до ЄС і НАТО.

Довідка Укрінформу: У червні 2018 року в державній резиденції на березі озера Преспа міністри закордонних справ Македонії та Греції підписали угоду про зміну назви колишньої югославської Республіки. Відповідно до угоди, яке було досягнуто між Скоп'є і Афінами, Колишня Югославська Республіка Македонія носитиме назву "Республіка Північна Македонія». Цей крок знаменує завершення суперечки між Скоп'є і Афінами, який тривав понад 27 років і вже не раз наводив до внутрішніх політичних загострень.

У Греції - останній радикально лівий уряд в Європі

Вибори в парламент Греції за графіком мали пройти в 2019 році, через чотири роки після парламентських виборів в лютому 2015-го. Однак в серпні того ж року прем'єр-міністр Алексіс Ципрас оголосив про свою відставку, і президент Греції призначив вибори на 20 вересня 2015 року. То були вже четверті вибори за менш ніж чотири роки (попередні - в травні і червні 2012 року та в січні 2015-го) і шості дострокові вибори поспіль з 2007 року. І ось нині країна призабутого «Грекзіту» знову на порозі змін.

На виборах у вересні 2015 року вдруге перемогла партія «СІРІЗА» (інша назва - «Коаліція радикальних лівих») Алексіса Ципраса, вона сформувала правлячу коаліцію, домовившись віддати 5 місць в уряді, зокрема посаду міністра оборони, націоналістичній правій партії «Незалежні греки». У СІРІЗА нині - 145 місць в 300-місцевому парламенті, у Камменеса - 7. Крім них, у парламенті ще шість партій на будь-який смак: від ультраправої «Золотої зорі» (15 депутатів) до 15 комуністів (якщо, звичайно, вважати їх крайньо лівими на тлі самої СІРІЗА, яка включає маоїстів, троцькістів і радикальних екологів). Решта фракцій цілком європейські, дві з них - соціалістична ПАСОК (20 депутатів під назвою «Рух до змін») і християнсько-демократична «Нова демократія»(78 в офіційній опозиції) саме і правили країною по черзі з 1974 по 2012 рік, коли прихід СІРІЗА до влади зламав багаторічну звичну політику. Є ще дві ліберальні фрації, які складаються, відповідно, із 6 і 5 депутатів.

Тож теоретично, знайти хорошу заміну 7 голосам Камменаса нібито не складно. У 2015 році, формуючи уряд, Алекс Ципрас двічі відкидав усі «центристські» застереження і оголошував «гібридну» ліво-праву коаліцію. Тож, дякувати Богу, що вона розпалася. Греція від цього може навіть виграти, якщо, звичайно, тамтешні політики винесли урок з бурхливого останнього десятиліття і не налаштовані його продовжувати.

2015 рік, нагадаємо був для Греції роком загрози дефолту, спроби протиставити вимогам МВФ і Євробанку популістський загальний референдум та роком погроз взагалі вийти з Євросоюзу. Референдум минув, і Ципрас… поїхав до Брюсселю та Берліна домовлятися. Результат – в ухваленні трирічного плану порятунку грецької економіки, який вдало закінчився в серпні 2018 року. Країна вийшла із стагнації, економіка почала працювати, прем’єр, раніше знаний як затятий «лівак», зумів знайти свій політичний стиль і порозумітися з традиційними європейськими політиками та банкірами. Якщо і нинішня урядова криза буде розв’язана в цьому ж стилі, то ніби й не було ніякої кризи. А без партії «Незалежні греків»тільки краще, бо її створила і очолює…

…Людина-скандал

53-річний економіст зі швейцарською освітою Панос (Панайотіс) Камменас - не новачок у грецькій політиці - з 1993 року він постійний депутат парламенту. Майже 20 років - від правоцентристської «Нової демократії». А в 2012-му заснував свою партію «Незалежні греки», відколовши від «Нової демократії» тих, хто був більше правим, ніж центристом. Перший досвід виявився успішним: на найближчих виборах одразу 33 місця в парламенті, але потім все гірше - 20 місць, 13, 10... Схоже, нинішній демарш - останній для Камменаса шанс не вилетіти з політики взагалі.

Що й не дивно. Скандальний шлейф є обов'язковим атрибутом будь-якого популіста (а як же інакше залишатися в центрі уваги). Але те, що значиться за грецьким екс-міністром оборони, занадто навіть для популіста.

У 2013 році грецький суд ухвалив, що він повинен заплатити 30 тисяч євро за наклеп проти брата екс-прем'єр-міністра країни Папандреу, а в 2014 році у тій самій справі - 100 тисяч євро його діловим партнерам.

У вересні 2013-го потрапив під прокурорське розслідування за підбурювання лінчувати мера громади Аристотеліс на півночі країни, який обстоював початок робіт на золотому родовищі, ігноруючи скарги жителів на забруднення води. Щоправда, згодом Камменаса суд виправдав, а мера таки засудили за наклеп на журналістів.

У 2014-му він заявив, що буддійські, іудейські, мусульманські релігійні установи, на відміну від православної церкви, з дозволу уряду не сплачують податки. Ця заява була засуджена єврейською громадою Греції та урядовими чиновниками, які назвали її «теоріями змови, брехні і наклепу».

У березні 2015 року Камменос пригрозив, що Греція видасть шенгенські документи всім мігрантам, включаючи джихадистів, «і для Берліна буде ще гірше».

У 2017-му його зловили на розкішних витратах під час поїздки в Лондон і канікулах в Альпах. Це плюс до того, що він володіє 18-метровою яхтою, купленою в обхід сплати податків через офшорну компанію.

У тому ж році вибухнув скандал з поставками зброї Саудівській Аравії через посередника, вже засудженого за контрабанду, і в обхід законодавства, спеціального прийнятого після розкрадання десятків мільйонів євро його попередниками в міноборони.

У вересні 2018 року він домігся арешту грецьких журналістів за статтю, в якій говориться, що деякі з одержувачів фінансування ЄС, призначеного для допомоги мігрантам, були бізнесменами, пов'язаними з Камменосом. ОБСЄ домоглося звільнення журналістів, а розслідування за їх матеріалами ще триває.

Про Україну…

Не згаяв нагоди екс-міністр оборони країни – члена НАТО висловитися і щодо українських подій. Зокрема, в інтерв'ю «Газеті.Ru» від 17 квітня 2015 Панос Камменос сказав:

"...Грецьке населення в Криму зазнавало нападок з боку фашистського уряду України, і захистом для грецьких сімей там стала присутність російських сил. <...> У грецького населення в Криму завжди були тісні зв'язки з місцевим російськомовним населенням. Я вчора обговорював це питання з патріархом Кирилом - у нас спільна Церква, ми віримо в одні й ті ж цінності, і просто неможливо було не захистити греків від фашистського уряду України".

Без коментарів. Добре, що він іде з влади. Погано, що він не єдиний такий. Можна замислитися і посперечатися: чи є нинішній правий ухил в Євросоюзі ситуативною реакцією на мігрантську кризу, або це певний закономірний етап після кількох десятиліть домінування соціалістичних і ліберальних партій та урядів. Але те, що пропутінський популізм виглядає саме так, як Панос Камменос, дає надію, що він зазнає поразки в Європі того ж дня як його натхненник у Москві.

Олександр Волинський, Київ